9.2 Основи економічного аналізу господарської діяльності фірм у системі управлінського контролю

Важливу роль в господарській діяльності міжнародних фірм є процес визначення економічної ефективності виробничо-збутової діяльності фірми за звітний період, досягнення поставлених цілей і встановлення можливих напрямів розвитку в поточному і перспективному періодах з точки зору забезпеченості необхідними фінансовими, матеріальними і трудовими ресурсами. Все це досягається за умови використання такого дієвого інструменту як аналізу господарської діяльності міжнародної фірми.

Саме цілеспрямований і повинний аналіз господарської діяльності дозволяє встановити найкращі напрями виробничої діяльності, резерви фірми, що забезпечують найкращі умови використання наявних виробничих потужностей, створення нових видів виробництва, забезпечення діяльності фірми всіма необхідними ресурсами. Оскільки маркетинг і планування є вихідними пунктами управлінського циклу, аналіз господарської діяльності спрямований на забезпечення необхідною інформацією насамперед цих функцій.

Аналіз інформації відіграє значну роль в ході поточної оперативної діяльності фірми, оскільки є:

• вихідною базою для прийняття управлінських рішень, що спрямовані на виконання контролю і регулювання всього виробничого циклу, виявлення і ліквідацію відхилень досягнення поставлених цілей у процесі господарської діяльності;

• інструментом контролю виконання управлінських рішень, дотримання встановлених нормативів і умов роботи;

• засобом формування зворотнього зв'язку у системі управління;

• джерелом формування виважених висновків та рекомендацій управлінському апарату з питань підвищення ефективності господарської діяльності фірми.

Повнота економічного аналізу залежить від наявності інформаційної бази, від рівня ведення обліку і звітності фірмою, достовірності аналізованих показників, використання комп'ютерної техніки. Він надає керівникам необхідний аналітичний матеріал для прийняття управлінських рішень. Аналіз проводять за такими показниками як:

• формування прибутку від продаж;

• структура собівартості всієї продукції, що випускається і реалізується;

• собівартість окремих видів продукції;

• характер і чинники, що призводять до відхилення від стандартів цін на продукцію;

• стандарти витрат на виробництво і продаж продукції;

• характер відповідальності посадових осіб за дотримання бюджетів по виробничих, збутових і накладних витратах.

Отримані дані закладаються як основа при розробці програм маркетингу за продуктом і для виробничих відділень. Поточний економічний аналіз ведеться:

• спеціалістами функціональних відділів і підрозділів, у тому числі центральних служб маркетингу і відділів маркетингу у виробничих відділеннях;

• спеціалізованими аналітичними групами;

• групами управлінського аналізу;

• зовнішніми консультантами.

9.3 Методика аналізу господарської діяльності фірм

В міжнародній практиці виробилені певні уніфіковані методи обліку, якими широко користуються міжнародні фірми. В той же час вони розробляють і свої методики оцінки показників, які, як правило, приводяться повністю або частково в примітках або додатку до фінансової звітності. Це підходи дозволяють міжнародним фірмам порівнювати звітні дані і полегшувати проведення економічного аналізу. Зокрема, у міжнародній практиці широко використовують методи обліку та аналізу, що щрозроблені Комітетом з міжнародних стандартів обліку (КМСО).

Метод обліку прибутку, або метод визнання прибутку, за яким встановлюється момент набуття постачальником права на одержання прибутку після постачання товару або надання послуг. Відповідно до цього методу:

• прибуток від продажу товарів вважаеться визнаним на дату продажу, тобто на дату поставок покупцю;

• прибутки від послуг вважаються визнаними, коли послуги фактично виконані;

• прибутки, що отримуються в результаті дозволу третім особам щодо використання активів фірми (відсотки, рентні платежі, ліцензійні поточні відрахування), які вважаються визнаними після закінчення терміну таких надходжень або використання активів.

Прибутки можуть бути визнаними:

• протягом періоду виробництва товару відповідно до контрактів із тривалими термінами виконання;

• за умов накопичення сум наявних платежів після поставки товару, нерухомого майна або по виконанні визначених умов (франшизи).

Визнання прибутку на стабільному і відповідному рівні є основою формування розрахунку прибутків/збитків. Також, визнання прибутку збільшує активи і зменшує пасиви з відповідними результатами за статтею "Власний капітал".

Метод обліку за виконаним контрактом припускає, що прибутки в звіті про прибутки і збитки відображаються тільки у випадку, коли контракт щодо реалізації товарів і послуг цілком виконаний або виконана його істотна частина.

Метод поетапної здачі робіт передбачає відображення прибутків у відповідності до частки виробленої продукції і наданих послуг на які укладений контракт у звітному періоді.

Метод оцінки власності передбачає врахування початкових інвестицій за вартістю, які записуються одним рядком у балансі інвестора. Інвестиції безпосередньо залежать від прибутковості фірми і збільшуються (зменшуються) пропорційно прибутку (збитку) інвестора. Тобто сума інвестицій скорочується на суму отриманого інвестором дивіденду. В разі виявлення різниці між балансовою вартістю інвестицій, підрахованих за даним методом, і пропорційною часткою чистих активів, що оголошені у фінансовій звітності фірмою, її обов′язково амортизують.

Метод обліку за собівартістю дозволяє відображати інвестиції в інші компанії за собівартістю. В цьому випадку до звіту про прибутки доходи інвестора від інвестицій відображаються тільки в тому обсязі, у якому вони дійсно перераховані компанією, що їх приймає від чистого прибутку, який накопичений з моменту придбання цих інвестицій.

Метод оцінки витрат у спільному підприємстві використовується за умови відсутності істотного впливу інвестора на хід його діяльності. Витрати на початкові інвестиції відображаються у балансі статтею "Інвестиції". Прибутки, отримані від спільного підприємства, показуються на рахунках інвестора лише після того, поки вони не будуть розподілені як дивіденди. У балансі інвестиції показуються в початковій оцінці. Інвестор розглядає свою частку як поточний прибуток після оголошення дивіденду.

Метод пропорційної консолідації полягає в тому, що інвестор консолідує у своїх фінансових звітах власну пропорційну частку в кожному із видів активів, а зобов'язання – у прибуткових і видаткових статтях спільного підприємства.

Метод пайової участі дозволяє спочатку відображати інвестиції за собівартістю, а потім – коригувати їх у залежності від змін частки інвестора в чистих активах підприємства, акції якого він купує. Звіт про прибутки інвестора відображає частку останнього в результатах діяльності фірми, акції якої купуються.