Опіки стравоходу

Опіки стравоходу виникають при випадковому або умисному проков­туванні лугів (їдкого калію, натрію, каустичної соди та ін.) або кислот (сірчаної, соляної, азотної, оцтової та ін.). Хімічні опіки найчастіше трапляються у дітей і психічнохворих, що вживають ці речовини з метою самогубства. Луги і кислоти, діючи на слизову оболонку стравоходу, викликають його виражену деструкцію. При опіках лугами внаслідок омилення жирів і розп-лавлення тканин настає глибоке пошкодження стінки стравоходу (коліква-ційний некроз), яке може викликати її некроз і перфорацію. При ушкод­женнях кислотами виникає коагуляція білків поверхневих шарів слизової оболонки, внаслідок чого утворюється струп (коагуляційний опік).

Клінічні ознаки. Ступінь пошкодження стінки стравоходу залежить від концентрації, кількості та тривалості дії розчину. В клінічному перебізі опіків стравоходу виділяють чотири періоди: 1) гострий, який триває 3-5 днів і ха­рактеризується вираженим больовим синдромом, блюванням, дисфагією і не­кротичними змінами стінки стравоходу; 2) період позірного покращення ста­ну хворого (7-10 днів) - зникає біль, нудота, блювання, спостерігають відход-ження некротизованих ділянок слизової стравоходу; 3) період формування рубцевих звужень (стриктур) (з 3-4 тижня), в цей час відбувається розвиток грануляцій і розпочинається процес епітелізації; 4) період сформованої руб­цевої стриктури (від 2 до 6 місяців). Лише в 25 % хімічні опіки стравоходу закінчуються самовиліковуванням, у 75 % формуються стійкі рубці.

Лікування. При наданні першої допомоги потерпілим з опіками стра­воходу дають випити слабкий розчин лугу (натрію гідрокарбонату) для ней-

321

тралізації кислоти. При опіках лугами дають випити слабкий розчин оцту або лимонної кис­лоти, які завжди є в домогосподарок. Якщо немає цих засобів, дають пити молоко, сирі яйця, проводять промивання шлунка. Щоб зняти біль, хворим вводять болезаспокійливі (анальгін, фентаніл, дроперидол). При сильному болю за­стосовують наркотики (омнопон, промедол). Для зменшення болю рекомендують прийня­ти вершкове масло, соняшникову олію, дають випити 0,5 % розчин новокаїну. При сприят­ливому перебізі опіків з 10-14-го дня необхід­но проводити бужування (розширення) стра­воходу спеціальними бужами. Для профілак­тики рубцювання призначають лідазу, гідрокортизон, преднізолон та ін. У хворих з тяжкими і глибокими опіками накладають шлункову фістулу, яку використовують для харчування хворих і одночасно для бужуван­ня стравоходу. При відсутності ефекту від бу­жування і розвитку рубцевої стриктури стравоходу проводять оперативне лікування - створення штучного стравоходу. Штучний стравохід створю­ють за допомогою тонкої або товстої кишки (рис. 184, 185), проведеної під шкірою передньої грудної стінки або через грудну порожнину, з'єднавши один кінець кишки з шийним відділом стравоходу, а другий - із шлунком.

322

Дивертикули стравоходу

Дивертикули стравоходу - це мішкоподібні випинання його стінки, в яких можуть затримуватись слиз, залишки їжі.

Основними причинами дивертикулів є: 1) підвищення внутрішньостраво-хідного тиску над м'язовими сфінктерами, що поступово призводить до випи­нання в слабких ділянках стінки стравоходу (таке випинання називається пульсійним дивертикулом); 2) запальні процеси бронхів, лімфатичних вузлів

середостіння, що спаюються зі стінкою стравоходу і на­тягують її (тракційні дивер­тикули) (рис. 186).

Особливим видом ди­вертикулів стравоходу є Ценкерівські дивертикули, що виникають внаслідок не-зрощення глотково-стравох­ідного трикутника.

Клінічні ознаки. Ос­новними ознаками диверти­кулів є надмірне виділення слини - салівація, незруч­ності при ковтанні - дисфа­гія. Хворі, щоб проковтну­ти їжу, виконують незвичні рухи шиєю, натискують на випинання. У них може ви­никати неприємний запах із рота внаслідок застою та загнивання їжі - кокосмія. У тяжких випадках можуть виникати ускладнення у вигляді запалення дивертикулу - диверти-куліт, перфорація, кровотеча, переродження в рак - малігнізація.

Вирішальне значення у встановленні діагнозу має рентгенологічне дос­лідження із суспензією сульфату барію, езофагоскопія.

Лікування. Наявність дивертикулу є показанням до оперативного втру­чання. Хворим з Ценкерівськими дивертикулами проводять розріз у ділянці шиї, паралельно до груднино-ключично-соскоподібного м'яза, інші диверти­кули видаляють при торакотомії. Суть операції полягає в дивертикулек-томії або резекції зміненої частини стравоходу. Консервативну терапію про­водять лише тоді, коли є тяжка супровідна патологія або хворий відмов­ляється від операції.

323

Ахалазія стравохідно-кардіального переходу

Ахалазія стравохідно-кардіального переходу - неможливість розслаблення нижнього стравохідного сфінктера у відповідь на ковтання.

Причина цього захворювання не встановлена. Важливу роль у виник­ненні ахалазії мають емоційно-психічні травми, порушення парасимпатичної або симпатичної іннервації стравоходу. Розрізняють чотири стадії захворю­вання: 1) функціональний спазм без розширення стравоходу; 2) стійкий спазм із помірним розширенням стравоходу; 3) рубцеві зміни стінки із вираженим розширенням стравоходу; 4) значне 3-подібне розширення стра­воходу із ерозивними змінами слизової оболонки.

Клінічні ознаки. Основними клінічними ознаками ахалазії стравоходу є: дисфагія, стравохідне блювання (регургітація), що виникає внаслідок накопичення рідини в стравоході. У хворих виникає біль і відчуття стиснення за грудниною, під час сну появляються симптоми "мокрої подушки", "нічного кашлю" внаслідок витікання і затікання стравохідного вмісту в трахею. Хворі втрачають вагу, працездатність. Вирішальне значення у встановленні діагнозу мають рентгенологічне та ендоскопічне дослідження (рис. 187).

Лікування. Хворим з першою і другою стадіями ахалазії призначають консервативну терапію. їжа повинна бути протертою, без гострих приправ, хімічно щадною, повноцінною. В комплекс лікування призначають місцеві анестетики - 0,5 % розчин новокаїну, спазмолітики - 0,1 % розчин сульфа­ту атропіну, седативні препарати. При відсут­ності ефекту від лікування у цих хворих мож­на проводити кардіодилатацію - розширен­ня кардіального відділу стравоходу за допомогою кардіодилататорів (рис. 188). Хірургічне лікування проводять у хворих із ПІ-ІУ стадіями ахалазії. Суть операції полягає

324

в розсіканні м'язового шару стравоходу до слизової оболонки й закритті м'язового дефекту дном шлунка (операція Геллера) або створенні езофаго-гастрального анастомозу (операція Гейровського-Савіних).