Закриті ушкодження

До закритих ушкоджень відносять травми тканин та органів із збере­женням цілості шкірних покривів і слизових оболонок.

Забій (сопіизіо) - це ушкодження тканин та органів без порушення цілості шкіри і слизових оболонок внаслідок швидкої і короткочасної дії травмуючого фактора. Діагноз "забій" може бути встановлений тільки після того, як будуть виключені тяжчі ушкодження (переломи кісток, розриви внутрішніх органів й ін.).

181

Клінічні ознаки. Після забою виникає різної інтенсивності біль, при­пухлість, зміна чутливості шкірних покривів, крововилив (гематома). Біль та його інтенсивність залежать від сили і тривалості дії травмуючого фактора, а також від анатомо-фізіологічних характеристик травмованих органів або тканин. Припухлість настає внаслідок просякнення тканин кров'ю, лімфою. Вираженість набряків і крововиливів залежить від місця забою та щільності підшкірної жирової клітковини, особливостей її анатомічної будови в різних ділянках тіла.

На 2-3 день після травми з'являються синці (цвітіння гематоми).

Лікування забою передбачає іммобілізацію травмованої ділянки, накла­дання міхура з льдом на ділянку забою, стискальної пов'язки, при необхід­ності введення знеболювальних засобів. При великих гематомах, гемартро­зах проводять пункцію з наступним накладанням стискальної пов'язки.

Розтягування (йізіогзіо), розрив (гиріига). Розтягуванням називаєть­ся пошкодження м'яких тканин, яке виникає під дією сили у вигляді тяги, не порушуючи при цьому анатомічної неперервності тканин. Якщо сила фак­тора, який діє на тканини, перевищує силу опору тканин, то виникає розрив.

Клінічні ознаки. Найчастіше настає розтягування і розрив суглобо­вих зв'язок при русі в суглобі, що перевищує його об'єм. В основному пошкодження настає в гомілково-ступневих суглобах. У потерпілих вини­кає біль і припухлість у ділянці суглоба, обмеження рухів. При розриві зв'язок виникає гематома і надлишкова рухомість у суглобі.

Надрив або розрив м'язів виникає внаслідок сильного перерозтягу-вання і перенапруження останніх і може бути частковим або повним. Найчастіше відбувається розрив м'язів живота і розгиначів кінцівок.

У ділянці розриву відчувається біль при пальпації, особливо при повно­му розриві, виявляється дефект пошкодженого м'яза. В подальшому за ра­хунок гематоми, що утворилась, виникає пухлиноподібний утвір. Як правило, спостерігається зниження або повна відсутність функції даного м'яза.

Лікування. При розтягуваннях або розривах необхідно забезпечити спокій пошкодженої ділянки тіла або кінцівки. На ділянку суглоба наклада­ють стискальну пов'язку. В перші два дні місцево застосовують холод, в наступні - теплові процедури. При розриві суглобових зв'язок накладають гіпсову пов'язку, а при безуспішності консервативного проводять оператив­не лікування.

При неповних розривах м'язів необхідно забезпечити спокій і фіксацію певної ділянки тіла в положенні максимального зближення розірваних діля­нок м'язів. У перші дні призначають холод на ділянку пошкодження. В наступні дні - теплові процедури. При повних розривах рекомендують опе­ративне лікування - зшивання розірваних м'язів і наступну іммобілізацію протягом 14-15 днів.

182

Вивихи

Вивихом (Іихаііо) називається зміщення суглобових поверхонь однієї або декількох кісток з порушенням їх нормального анатомічного взаємо-розміщення і цілісності капсульно-зв'язкового апарату суглоба. Умовно вважають вивихнутою кістку, яка розташована дистально від суглоба. В тому випадку, коли суглобові поверхні зовсім не дотикаються, вивихи нази­ваються повними, коли ж зберігається частковий контакт між ними, то гово­рять про неповні вивихи, або підвивихи. Найчастіше вивихи виникають у плечовому і кульшовому суглобах (рис. 87, рис. 88).

Розрізняють такі види вивихів: 1) травматичні - внаслідок трав­ми; 2) патологічні - при захворю­ваннях, пов'язаних із руйнуванням зв'язкового апарату і суглобових кінців кісток, наприклад, при пухли­нах, запальних процесах; 3) вроджені] 4) звичні - при великому розтягу­ванні зв'язкового апарату, що часто виникає після неправильного лікуван­ня травматичних вивихів; 5) застарілі - своєчасно не вправлені.

Клінічні ознаки. Основними оз­наками вивиху є: виражений біль, який в наступні дні поступово зменшуєть­ся; вимушене положення вивихнутої кінцівки; відсутність активних і різке обмеження пасивних рухів у суглобі. При діагностиці важливу роль відігра­ють пальпація і рентгенографія уш­кодженого суглоба, що дозволяє вста­новити точний діагноз і визначити лікувальну тактику.

Лікування. При наданні першої допомоги потерпілому перш за все необхідно провести іммобілізацію ушкодженої кінцівки. З метою зменшен­ня болю до ділянки вивиху прикладають міхур з льодом або холодною водою, вводять аналгетики, після чого хворого терміново доставляють в ліку­вальний заклад. Вправлення вивиху проводить лікар.

Залежно від виду вивиху і його локалізації, існують певні прийоми вправ­лення (рис. 89-92). Його проводять після хорошого місцевого знеболювання новокаїном, введеним у порожнину суглоба. В даний час вправлення різних видів вивихів, особливо у великих суглобах, проводять із застосуванням ней-ролептаналгезії або внутрішньовенного наркозу, іноді доводиться застосову­вати навіть міорелаксанти для зняття тонусу скелетної мускулатури. Після

183

Рис. 89. Вправлення вивиху плеча р_ис, до. Вправлення вивиху стегна за Колленом-

184

вправлення вивиху кінцівку фіксу­ють пов'язкою або гіпсовою лан-гетою на 15-20 днів, залежно від його локалізації, після чого призна­чають лікувальну гімнастику, масаж і теплові процедури.

При застарілих вивихах зас­тосовують оперативне вправлення. При звичних - оперативним шля­хом укріплюють суглобову капсу­лу і зв'язковий апарат.