Спеціальні шинні гіпсові пов'язки.

Шинні гіпсові пов'язки виготовляють з картону, якому надають форму відповідно до поставленого завдання, і обгортають мокрим гіпсовим бинтом (шина Волковича). Таку пов'язку накладають на відповідну ділянку тіла, моделюють і фіксують бинтами.

Лонгетно-циркулярна пов'язка. У цьому випадку лонгети фіксують циркулярною гіпсовою пов'язкою, як правило, в тих ділянках тіла, де може статися перелом гіпсу (наприклад в ділянці суглоба).

191

Торако-брахіальну пов'язку застосовують при пошкодженнях плеча і плечового суглоба. Здебільшого її накладають за принципом лонгетно-цир-кулярної пов'язки. При цьому грудну клітку і відповідну ділянку верхньої кінцівки загіпсовують у положенні відведення від тулуба, приведення вперед і згинання в ліктьовому суглобі. Для утримання кінцівки в наданому поло­женні і укріплення пов'язки вгіпсовують палицю у вигляді розпірки між середньою третиною передпліччя і гіпсовим корсетом на грудній клітці.

Кокситну пов'язку накладають при переломах стегна або кульшового суглоба. На екстензійному столі лонгетами укріплюють тазостегновий суг­лоб і задню поверхню стегна. Циркулярними ходами гіпсових бинтів захоп­люють ступню, гомілку, стегно, кульшовий суглоб, живіт і грудну клітку до рівня сосків.

Гонітну пов'язку застосовують при пошкодженні колінного суглоба і гомілки. Принцип накладання такий самий, як і кокситної пов'язки, але її верхній рівень доходить тільки до пупка.

Гіпсовий корсет є необхідним для лікування захворювань і пошкоджень хребта. Корсет виготовляють з циркулярних гіпсових бинтів шириною 15 см. Нижня його межа - клубові кістки, верхня - по передній поверхні до вирізки груднини, задня - остистий відросток першого грудного хребця. Залежно від локалізації пошкодження висота корсета може змінюватися.

Гіпсове ліжечко. Показаннями до його застосування є туберкульоз і деформація хребта. Можна використовувати його і для транспортування при пошкодженнях хребта. Хворого вкладають на живіт. Гіпсове ліжечко виготовляють з широких бинтів або окремих шарів прогіпсованої марлі. Проводять ретельне моделювання по тілу. Після застигання ліжечко зніма­ють і обрізають краї. Ліжечко сохне протягом 1-2 діб, після чого в нього вкладають хворого.

Після того, як та чи інша гіпсова пов'язка виконала свою функцію, її необх­ідно зняти. Затвердлий гіпс знімається дуже важко. Для пом'якшення пов'язку змочують гарячою водою, розчином хлориду натрію або слабким розчином соляної кислоти. Можна розрізати пов'язку і без пом'якшення, використовую­чи для цього спеціальні пилки, ножиці або, краще, електричну пилку.

12.3. Нашкірне і скелетне витягнення Поняття про нашкірне витягнення

Гіпсовою пов'язкою не завжди вдається утримати кісткові відламки, особливо при косих переломах. У цих випадках застосовують нашкірне або скелетне витягнення. Суть нашкірного витягнення полягає в тому, що на дистальну ділянку пошкодженої кінцівки накладають спеціальні лямки з бязі, фланелі або іншого легкого матеріалу (можна використовувати і лип­кий пластир). Лямки приклеюють до шкіри спеціальним клеєм і за них, за

192

допомогою тросиків, проводять витягнення спеціально підібраним тягарем. Кінцівку вкладають на спеціальну шину, яка надає їй середньофізіологічного положення. При переломах кісток верхніх кінцівок використовують абдук-ційну шину ЦІТО; при переломах нижніх кінцівок - шину Белера (рис. 99). Перед застосуванням шини Белера між верхніми паралельними частина­ми натягують гамачок з тка­нини, на який вкладають ниж­ню кінцівку. На шині є спец­іальні блоки для витягнення в потрібному напрямку. Нижній блок призначений для витягнення гомілки, верхній -стегна, передній - для підтри­мання ступні.

Скелетне витягнення

У тих випадках, коли для утримання відламків потрібен великий вантаж, замість нашкірного витягнен­ня застосовують скелетне. Для його накладання під місцевим знеболюван­ням через кістку за допомогою спеціальної дрелі проводять металеву шпицю. До шпиці прикріплюють скобу, яка утримує її в натягнутому положенні. До скоби прив'язують тросик з вантажем (рис. 100). Кінцівку, як і в попереднь­ому випадку, розміщують на шині. При переломі кісток гомілки шпицю про­водять через п'яткову кістку; при переломі стегнової кістки - через буг-ристість великогомілкової або метафіз стегнової кістки. При переломах пле­чової кістки шпицю можна провести через ліктьовий відросток.

Розрізняють такі види витягнення. При переломах кісток верхніх кінцівок

застосовують витягнення ела­стичною тягою за допомогою гумової трубки, нижніх кінцівок - за допомогою тя­гаря. При переломах хребта хворого кладуть на щит, по­міщений на ліжко. Головний кінець ліжка припіднімають, ви­тягнення хребта проводять за допомогою металевої скоби за кістки черепа (рис. 101), спец­іальних ватно-марлевих кілець або петлі Гліссона до спинки ліжка - витягнення вагою

193

власного тіла (рис. 102).

Середні терміни фіксації при деяких закритих переломах кісток