12.6. Мета і завдання медичної сестри при наданні першої допомоги при механічній травмі

Основною метою медичної сестри при допомозі потерпілим з механі­чною травмою є: надання першої медичної (долікарської ) допомоги на місці пригоди та попередження виникнення травматичного шоку і інших життєво небезпечних ускладнень.

Основні завдання:

1. припинення дії травмуючого фактора та проведення заходів з по­кращення або відновлення серцевої діяльності і дихання, тимчасова зупин­ка кровотечі, накладання асептичної та імобілізаційної пов'язки і ін.;

2. організація та забезпечення максимально сприятливих умов для транспортування потерпілого в лікувальний заклад;

3. допомога лікарю при наданні кваліфікованої або спеціалізованої допомоги, ретельний догляд за травматологічними хворими.

Перша допомога повинна надаватись швидко і в найближчі терміни після травми. При цьому медичний працівник повинен керуватись основним правилом: не нанести шкоди потерпілому невмілими або неправильними дія­ми. Слід постійно пам'ятати, що від якості першої допомоги в великій мірі залежить наступний перебіг травми і її наслідок. Якщо у потерпілого різко порушене або відсутнє дихання, наступила зупинка серцевої діяльності, слід приступити до виконання штучної вентиляції легень та закритого масажу серця (методику надання першої медичної допомоги див. розділ 16).

Методика транспортування потерпілих

Транспортування потерпілих, як правило, організовує молодший медичний персонал. При транспортуванні хворого необхідно обережно поводитись з по­шкодженою ділянкою тіла. Всю роботу виконують швидко, чітко, але без зай­вої поспішності. Санітари беззаперечно повинні виконувати вказівки медич­ного персоналу. Існує декілька видів транспортування потерпілого (рис. 107).

Пересування з підтримкою хворого здійснюють у тому випадку, коли дозволяє його стан. Руку потерпілого закидають за шию того, хто допомагає, і підтримують за кисть (рис. 107,а).

Перенесення на руках. Потерпілого беруть на руки: однією рукою охоплюють тулуб, іншу заводять під коліно, хворий охоплює рукою шию того, хто допомагає (рис. 107,6).

Перенесення на спині. Потерпілий знаходиться на спині того, хто до­помагає, і руками тримається за надпліччя. Той, хто допомагає, своїми руками підтримує хворого за нижню частину стегон (рис. 107,в).

Перенесення хворого в напівсидячому положенні. Один із санітарів охоплює потерпілого ззаду під руками, а іншою стає між ногами хворого і бере під руки його стегна (рис. 107,г).

199

Перенесення двома особами за допомогою "замка". Чотири руки скла­дають у вигляді "замка" (рис. 108, а). Кожний із санітарів охоплює лівою кистю своє праве зап'ястя, а правою - ліве зап'ястя другого санітара. Хво­рий сідає на це "сидіння" і охоплює руками санітарів за плечі (рис. 108, б). Перенесення за допомогою лямок. Носильна лямка являє собою под­війний брезентовий пояс довжиною 360 см і шириною 6,5 см з металевою пряжкою на кінці. Лямку використовують у вигляді "кільця" або "вісімки". Довжина кільця повинна дорівнювати розмаху однієї витягнутої руки плюс довжина другої руки, зігнутої в ліктьовому суглобі під прямим кутом. Дов­жина вісімки повинна дорівнювати розмаху обох витягнутих рук санітара.

Перенесення за допомогою лям­ки "вісімки" показано на рисун­ку 109.

Перенесення на ношах. Ноші найзручніші для перене­сення хворого (рис. ПО). Вони є в приймальному відділенні всіх лікарень, на станціях швидкої ме­дичної допомоги і в машинах швидкої допомоги. Імпровізовані ноші можна зробити і самому.

Залежно від виду пошкод­ження, хворому на ношах нада­ють певного положення: 1) при пораненні голови хворого кла­дуть на спину, але з припіднятою верхньою частиною тулуба; під

200

голову підкладають ковд­ру, згорнуту у вигляді жо­лоба для її фіксації; 2) при пораненні передньої части­ни шиї і верхніх дихаль­них шляхів хворому нада­ють напівсидячого поло­ження з головою, нахиленою вперед, з таким розрахунком, щоб підборід­дя дотикалось до грудей; 3) при пораненні в груди хворого переносять у на­півзігнутому положенні або в положенні на пора­неному боці; 4) при пора­ненні живота хворого кла­дуть на спину із зігнутими в колінах ногами; з цією метою згорнуту у вигляді валика ковдру підкладають під коліна хворого; 5) при пошкодженні хребта хво­рому надають положення на спині, при переломах кісток таза - із зігнутими в колінах ногами; 6) при пошкодженні верхніх кінцівок хворий знаходить­ся в положенні на спині з деяким нахилом на здоровий бік; передпліччя поміщають на груди або на живіт; 7) при пошкодженні нижніх кінцівок хворий лежить на спині з припіднятою на подушках пошкодженою кінцівкою.

201

При перенесенні хворого на ношах один санітар стає біля голови, інший - біля ніг хворого. Санітари повинні одночасно піднімати ноші з хворим. Переносити його слід обережно, без поштовхів. При підйомі і спусканні зі сходів необхідно зберігати горизонтальне положення потерпілого. У зв'яз­ку з цим один із санітарів піднімає кінець носилок, а інший - опускає.

Перевезення потерпілого. Після відновлення дихання і зупинки кро­вотечі проводять іммобілізацію пошкодженої ділянки тіла або кінцівки. Пе­ревезення потерпілого може здійснюватись на будь-якому транспорті, але при створенні максимально зручних умов для хворого. Якщо передбачаєть­ся перевезення потерпілого неспеціалізованою машиною, то в холодну пору року або під час дощу необхідно потурбуватись, щоб потерпілий був захи­щений від дії зовнішнього чинника. Перекладати хворого слід обережно. В легковому автомобілі його краще розмістити на задньому сидінні або на передньому з відкинутою назад спинкою. Якщо дихання потерпілого утруд­нене, то перевозити його краще в напівсидячому положенні, закріпивши поясом безпеки. Добрі умови для перевезення потерпілих створюються в спеціальних санітарних автомашинах, санітарних літаках і вертольотах.