Відпочинок, сон

Одним з основних завдань медицини є збереження даного природою, а також відновлення втраченого здоров'я людини. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я, "здоров'я — це стан повного фізичного, пси­хологічного й соціального благополуччя, а не тільки відсутність хво­роб або фізичних вад".

Однак це визначення надто загальне і швидше характеризує те, до чого слід прагнути.

Здоров'я — це, насамперед, стан організму, в якому спостерігаються відповідність структури і функції, а також здатність регуляторних систем підтримувати сталість внутрішнього середовища - гомеостазу.

Здоров'я виражається в тому, що у відповідь на вплив численних подраз­ників виникають адекватні реакції, які за характером і силою, часом і тривалі­стю властиві для більшості людей даної популяції. Висновок про здоров'я або нормальний стан організму, роблять на підставі антропометричних, фізіологіч­них та біохімічних досліджень. Однак слід зазначити, що для оцінки стану здоров'я людини важливе значення мають не лише анатомо-фізіологічні кри­терії, а й соціальні, насамперед умови життя.

На сьогодні доведено, що здоров'я людини на 50 % залежить саме від умов життя, на 20 % - від спадковості, на 20 % - від навколишнього середо­вища і тільки на 10 % - від системи охорони здоров'я (Безруков О.В., 1996). Важливе значення у підтримці здоров'я і пропаганді здорового способу життя належить медичній сестрі.

Здоровий спосіб життя — це раціональний спосіб життя, основною рисою якого є активна життєдіяльність, спрямована на зміцнення і збере­ження здоров'я.

Здоровий спосіб життя є важливою і основною запорукою суспільного та індивідуального здоров'я. Формування здорового способу життя є одним з важливих завдань соціальної політики держави. В своїх бесідах з населен­ням, хворими медична сестра повинна вказувати на негативні фактори, що викликають хворобливий стан, і на ті, що зберігають і зміцнюють здоров'я. Важливе значення у визначенні здорового способу життя і підтримання здоров'я має харчування. Дотримання режиму збалансованого харчування - це не тільки засіб підтримання здоров'я, а й збереження гарної фігури і профілактика різних захворювань (табл. 1).

18

Таблиця 1 Ризик виникнення хвороби залежно від харчування

Алергія	Надлишок цукру, жирів, солі, молока, нестача клітковини
Рак молочної залози	Надлишок жирів і цукру
Рак прямої кишки	Нестача клітковини, надлишок цукру
Діабет	Надлишок жирів, цукру, значна нестача клітковини
Запори, геморой	Значна нестача клітковини
Захворювання жовчного міхура	Надлишок жирів і цукру
Гіпертонія	Надлишок жирів і солі
Ожиріння	Надлишок жирів, цукру, солі або значна нестача солі
Авітаміноз	Надлишок жирів, цукру, солі, значна нестача клітковини

Тому необхідно вживати збалансовану їжу, яка містить достатню кількість білків, жирів, вуглеводів та клітковини. їсти необхідно часто і небагато. Проміжки між прийманням їжі повинні бути не більше 4-5 год. Якщо люди­на порушує ритм приймання їжі, можуть виникати різні захворювання (гаст­рит, виразка шлунка та ін.). Найбільша засвоюваність їжі і працездатність спостерігається в осіб, які дотримуються чотириразового харчування.

Згідно із фізіологічними потребами здорової людини в харчових речо­винах, вчені рекомендують кожного дня вживати білків тваринного похо­дження 60 г, 40 г - рослинного, 85-90 г - жирів тваринних , 10-15 г -рослинних, 400-500 г - вуглеводів . У цей раціон необхідно включати 1-2 мг вітаміну А, 2-3 мг вітамінів В₁ і В₂, 15 г хлориду натрію, 0,8 г кальцію, 0,5 г магнію, 14-16 г фосфору і 15 мг заліза. Калорійність раціону в середньому повинна становити біля 3000-3100 Ккал, загальний об'єм їжі - до 3 кг. Для підтримання здоров'я їжа повинна мати вегетаріанську спрямованість, тобто на ³/₅ складатись із сирих овочів і фруктів. Для очищення організму від продуктів розпаду, виведення шлаків корисно раз на тиждень проводити одноденне, раз на 2-3 місяці - 5-7 денне і раз на рік - 10 -денне голодування. Великий філософ і поет Плутарх стверджував: "Замість того, щоб приймати ліки, краще один день голодувати".

Важливим засобом у підтриманні здорового способу життя є фізичне виховання. Основною складовою фізичного виховання є фізичні вправи. Це спеціальні рухи, а також складні види рухової діяльності людини, які свідомо виконуються нею для покращання здоров'я. Фізичні вправи тісно пов'язані з діяльністю м'язів, органів чуття і внутрішніх органів, кори головного мозку та ін.

Залежно від виду фізичних вправ, вони можуть проводитись для: 1) роз­витку і вдосконалення фізичних якостей (сили, швидкості, витривалості та ін.); 2) профілактики та лікування різних захворювань.

19

Фізіологічною основою фізичних вправ є так званий руховий стереотип. Рухові навички формуються шляхом багатократного виконання якої-небудь рухової діяльності, що призводять до створення умовнорефлекторних зв'язків в організмі людини.

Засвоєння та вдосконалення фізичних навичок тісно пов'язані з морфо­логічними і функціональними змінами в організмі людини. При контрольова­ному і дозованому виконанні фізичних вправ у людини підвищується витри­валість, реактивність організму, покращується імунітет і опірність до різних захворювань.

Виховання фізичних якостей досягається шляхом підбору фізичних вправ, оздоровлюючих факторів природи і гігієнічних умов.

Важливою складовою фізичного виховання людини є загартовування. Під ним мають на увазі систему заходів, спрямованих на поступове підви­щення стійкості організму людини до дії несприятливих факторів - холоду, тепла, вітру, дощу, інфекцій та ін. Суть загартовування, як і фізичних вправ, полягає у створенні умовних рефлексів, які забезпечують найкраще присто­сування людини до умов зовнішнього середовища і вдосконалення процесів регуляції внутрішнього середовища організму.

Одним із важливих факторів, що сприяють підтриманню здоров'я люди­ни і швидкому одужанню, є сон. Домогтися повноцінного сну у хворих після операції можна за допомогою різних медикаментозних препаратів (еленіум, седуксен, тазепам, мепробомат, радедорм і ін.).

Стрес, його чинники, оцінка стану пацієнта

Здоров'я людини в багатьох випадках залежить від того, як вона пере­носить стресові ситуації, наскільки оптимальні способи вирішення життєвих проблем вибирає.

Термін "стрес" (від англ. зігезз - напруження) означає неспецифічну реакцію організму, що виникає під впливом будь-яких сильних подразників (стресорів) і супроводжується перебудовою захисних систем організму.

Канадський вчений Ганс Сельє звернув увагу на те, що, незважаючи на розмаїття факторів (травма, інфекція, переохолодження, наркоз, інтоксикація, сильні емоції тощо), всі вони зумовлюють однотипні зміни у вилочковій, надниркових залозах, лімфатичних вузлах, крові та обміні речовин.

Основними ознаками гострого стресу є порушення сну, біль і тиснення в потилиці, шиї, спині, у ділянці живота і грудної клітки, підвищене виділення поту, задишка, нудота і навіть блювання, неспокій, почуття розбитості, трем­тіння колін, зниження потенції, погіршення пам'яті і здатності до сконцент­рування. Якщо обмежити вплив стресових ситуацій на якийсь час, то ці розлади зникнуть впродовж тижня.

Стрес, який стає хронічним, посилює всі ці ознаки. Його "мішенню" стають, насамперед, слабші або уражені якоюсь недугою органи, системи.

20

Слід зазначити, що у більшості випадків стрес проявляється у вигляді загального адаптаційного синдрому, який проходить три послідовні стадії: реакцію тривоги, стадію резистентності та стадію виснаження. Реакція тривоги означає негайну мобілізацію захисних сил організму. Вона скла­дається з фази шоку і протишоку. У фазі шоку у хворих спостерігають загальну слабість, зниження тонусу м'язів, зниження артеріального тиску, гіпотермію - зниження температури тіла, гіпоглікемію - зниження рівня цукру в крові, згущення крові, підвищення проникності капілярів, виразкові ураження шлунка та ін. У фазі протишоку у хворого виникають зміни у зворотному напрямку (підвищення артеріального тиску, м'язового тонусу, вмісту глюкози в крові), що зумовлюють розвиток наступної стадії - резис­тентності. У ній велику роль відіграють надниркові залози, гіпофіз, які секре-тують гормони, що підвищують реактивність і стійкість організму до виник­нення різних хвороб. Та коли людина не починає боротися зі стресом, то організм довго перебуває в стані особливого напруження, внаслідок якого протистресові реакції здійснюються надаремно. І коли реакції незадоволен­ня, тривоги, люті, напруги повторюються, вони призводять спочатку до так званих функціональних, а надалі - до справжніх незворотних порушень діяльності різних органів і систем

Перебування хворого в хірургічному стаціонарі саме накладає відбиток на його психіку і викликає стресову ситуацію (очікування оперативного втручання). Тому на медичний персонал покладається велика відповідальність і завдання - підготувати психіку і зменшити страх хворого перед операцією. Адже давно відомо, що від стану психіки залежить соматичний стан хворого. Медична сестра в своїй діяльності, зустрівшись з хірургічним пацієнтом, по­винна вивчити його як хвору людину, ставитись до нього з великою повагою, піклуватись, аби він швидко одужав. Як у передопераційний, так і в післяопе­раційний період слід забезпечити хворому душевний спокій і тишу. Необхі­дно усунути всі фізичні і психічні подразники (шум, гамір, голосні розмови, крики), не давати читати книг з певним сюжетом, не дозволяти перегляд емоційних телефільмів, не допускати до хворих тих, хто може викликати у них негативні почуття.