12.2. Гіпсові пов'язки Властивості та якість гіпсу

Гіпс - це прожарений при температурі 140 °С сульфат кальцію. Після прожарювання він легко розтирається в дрібний білий порошок, який в суміші з водою являє собою кашкоподібну масу, що має властивість швид­ко тверднути. Гіпс на повітрі поглинає вологу, в зв'язку з чим його якість різко погіршується. Щоб уникнути цього, його зберігають в герметично закритих оцинкованих ящиках у сухому місці.

Для перевірки якості гіпсу існує декілька проб: 1) гіпсовий порошок стис­кають у кулаці; при добрій якості після розтискання кулака він розсипається, при поганій - залишається у вигляді грудки; 2) рівні порції гіпсу і води змішу­ють на тарілці; отримана маса повинна застигнути через 5-6 хв і при натиску­ванні пальцями не розчавлюється і на її поверхні не виступає волога; 3) гіпс і

воду змішують у співвідношенні 1:1 і виготовляють кульку, яка через 7-10 хв твердне. При опусканні її з висоти 1 м вона не повинна розбитися.

Якість гіпсу можна покращити. Якщо гіпсовий порошок містить грудоч­ки, його необхідно просіяти через сито або рідку марлю. Гіпс, що відсирів, про­жарюють при температурі 140 °С. Для сповільнення застигання гіпсу його роз­водять холодною водою або додають до нього крохмальний клейстер. Для при­скорення застигання його замішують на теплій воді (30-35 ° С).

Види гіпсових пов'язок та методика їх приготування

Є такі різновиди гіпсових пов'язок: 1) циркулярна (глуха); 2) розрізна (знімна); 3) вікончаста; 4) мостоподіб-на; 5) шинна; 6) лонгетна; 7) лонгетно-циркулярна; 8) торако-брахіальна (на вер­хню кінцівку і грудну клітку); 9) кок-ситна (на нижню кінцівку, таз і живіт із захватом грудної клітки); 10) гонітна (те саме, що і кокситна, тільки верхня межа досягає пупка); 11) корсети; 12) ліжечка.

Гіпсові пов'язки готують із гіпсо­вих бинтів (рис.97). Для гіпсових бинтів

189

використовують тільки гігроскопічну марлю. На стіл, оббитий оцинкованим залізом або вкритий клейонкою, кладуть бинт, посипають гіпсом і останній енергійно втирають у бинт. Загіпсований бинт нетуго складають або згорта­ють. Перед накладанням такий гіпсовий бинт змочують у теплій воді. Можна наперед готувати гіпсові лонгети заданої довжини і товщини (5-8 шарів). Є гіпсові бинти і фабричного виробництва.

Правила накладання гіпсових пов'язок

Існує декілька правил накладання гіпсових пов'язок: кінцівці або відповідній ділянці тіла надають середньофізіологічного або функціонально вигідного положення. Окрім пошкодженої ділянки тіла, іммобілізації підля­гають два сусідніх суглоби. Якщо гіпсова пов'язка накладається з підклад­кою, то для цієї мети краще використовувати негігроскопічну вату, яку накладають на кісткові виступи. Пов'язка не повинна стискати тканини, але і не повинна бути занадто вільною. Після накладання пов'язки не­обхідно перевірити, чи не стискає вона магістральні судини (синюшність, набряк, похолодання, відчуття повзання мурашок, оніміння, набряк нижче розташованих сегментів, наявність пульсації).

Для накладання гіпсових пов'язок є спеціальні пристосування та інстру­менти: екстензійний стіл, підставка під таз, апарат для накладання корсетів. Знімають гіпсові пов'язки за допомогою пилок для гіпсу, ножиць, скальпелів, кусачок Штиля, електричних пилок.

Накладання циркулярної пов'язки. Після підготовки гіпсових бинтів, один із них опускають у таз з водою. Після того, як гіпсовий бинт просякнув водою (припинення виділення бульбашок газу), його злегка відтискають. Для цього щільно захоплюють кінці бинта, щоб з них не витікала гіпсова кашка, і стискають бинт руками. При тугому і неправильному відтисканні з бинта витікає частина гіпсу. При бинтуванні після закріплювального ходу тури накладають, закриваючи попередній тур наполовину або на 2/3. Бин­тування проводять від периферії до центру. Пов'язку накладають рівномірно, без перегинів, надрізаючи бинт в міру необхідності. Для того, щоб пов'язка застигла рівномірно (від чого залежить її міцність), бинт необхідно наклада­ти рівномірно і швидко. До закінчення накладання першого бинта другий повинен бути промочений водою і т. д. Під час накладання циркулярної пов'язки її ретельно моделюють до анатомічних утворень даної ділянки тіла.

На верхню кінцівку і гомілку накладають 5-6 шарів бинта, на стегно і тулуб - 7-8. Для того, щоб кінці гіпсового бинта не кришились, у кінці гіпсу­вання їх підрізають, укріплюючи смужками марлі і ретельно моделюють.

Розрізну (знімну) пов'язку застосовують у тих випадках, коли необ­хідно проводити перев'язки, масаж і інші медичні заходи. Для цього наклада­ють циркулярну глуху пов'язку, а потім розрізають її до висихання з двох

190

протилежних боків. Для укріплення пов'язки в подальшому стулки стягу­ють бинтом.

Вікончаста пов'язка. В ділянці рани після накладання пов'язки вирі­зають вікно. При цьому виді пов'язки зберігається міцність гіпсової пов'яз­ки і в міру необхідності можна проводити перев'язки та слідкувати за ста­ном рани.

Мостоподібну пов'язку застосовують у тих випадках, коли необхідно залишити відкритою ділянку тіла по всьому периметру. З цією метою гіпсові циркулярні пов'язки накладають вище і нижче відповідної ділянки тіла. Загіпсовані ділянки з'єднують між собою містками з дерева або металу, які прикривають гіпсовим бинтом.

Лонгетну пов'язку накладають там, де для іммобілізації цілком достат­ньо фіксації лонгетом (половина циркулярної пов'язки), або для укріплення циркулярної бинтової або гіпсової пов'язки. Лонгети (декілька шарів загіп­сованого бинта відповідних розмірів) виготовляють наперед при заготовці гіпсових бинтів або з намоклого гіпсового бинта, (рис. 98).