Методи обробки операційного поля

Операційне поле - місце дії хірурга, повинно бути без мікроорганізмів. Безпосередньо перед операцією поголене операційне поле обробяють за методом Гросіха-Філончікова. Суть його полягає в тому, що шкіру опера­ційного поля обробляють 4 рази одним з антисептиків. Останнім часом найчастіше користуються розчином йодонату. Його готують перед опера­цією (ех іетроге): концентрований 5 % розчин йодонату розчиняють кип'я­ченою або стерильною водою у співвідношенні 1:5.

Перше змазування шкіри операційного поля здійснюють після попе­реднього її миття бензином або спиртом, протирають два рази стерильними тампонами, змоченими розчином йодонату. Друге - перед розрізом, після покриття хворого стерильними простирадлами, третє - перед зашиванням шкіри і четверте - після накладання швів на шкіру. Крім цих обов'язкових чотирьох обробок, шкіру операційного поля слід змазувати кожного разу, коли міняють білизну навколо рани (забруднення, розширення рани та ін.)

Операційне поле можна обробляти і 0,5 % спиртовим розчином хлор-гексидину, надмурашиною кислотою, дегміцидом, кутасептом, 1 % розчином рокалу та ін. Для ізоляції шкіри операційного поля застосовують спеціальні плівки (протектори) або прокладки, виготовлені з клейонки. При наявності гнійників в ділянці операційного поля від планових операцій необхідно утри­матись.

Стерилізація шовного матеріалу

В хірургії застосовують різні за своїми фізичними властивостями, хімічною структурою і джерелами походження шовні матеріали: шовкові, бавовняні нитки; синтетичні нитки, що не розсмоктуються (капрон, лавсан, тефлон та ін.); синтетичні нитки, що розсмоктуються, з гліколевої кислоти і оксицелюлози (дексон, окцелон, поліпропілен); металеві з нержавіючої сталі, танталу (скрепки, провід), а також біологічні нитки, що розсмоктуються (кет­гут). У зв'язку з їх різними фізико-хімічними властивостями способи стери­лізації шовних матеріалів не можуть бути однаковими. Деякі види їх (шовк, бавовняні нитки, лавсан та ін.) стерилізують в автоклаві під тиском в 1 атм

102

протягом 20-30 хв. Шовк частіше стерилізують за методом Кохера. Суть його полягає в наступному: після миття і висушування мотки ниток з шов­ку поміщають в банку з притертим корком на 24 год в ефір для знежирю­вання, а потім на такий самий термін - в 70° спирт. Шовк після цього вкладають у каструлю, заливають 0,5 % розчином дихлориду ртуті (сулеми) і кип'ятять протягом 10 хв. Потім перекладають у стерильну банку з при­тертим корком, наповнену 96° спиртом, в якій і зберігають. Стерильність шовку перевіряють бактеріологічним методом. Перед використанням шовк кип'ятять 2 хв у 0,5 % розчині дихлориду ртуті.

Однак у хірургічній роботі слід надавати перевагу шовку, який просте­рилізований в заводських умовах і зберігається в скляних запаяних ампу­лах. На сьогодні він майже повністю замінений синтетичними шовними ма­теріалами.

Стерилізацію синтетичних ниток, як тих, що не розсмоктуються, так і тих, що розсмоктуються, проводять кип'ятінням у воді протягом 20-30 хв, або в розчині сулеми 1:1000 протягом 1-5 хв. Потім стерилізують і зберігають їх в 96° спирті в скляних банках з щільно притертими корками. Металевий шов­ний матеріал (скобки з нержавіючої сталі, скрепки із танталу, кліпси, провід) також стерилізують кип'ятінням у 2 % розчині гідрокарбонату натрію.

Стерилізація біологічного шовного матеріалу, що розсмоктується, (кетгуту) складна і потребує особливої ретельності через небезпеку заб­руднення його анаеробною мікрофлорою. Вона здійснюється хімічним мето­дом. Попередньо кетгут поміщають на 24 год в ефір для знежирення, потім стерилізують за методикою Клаудіуса, Губарєва, або Сітковського.

За методом Клаудіуса кетгут у мотках поміщають у водний розчин Люголя (1 г кристалічного йоду, 2 г калію йодиду і 97 г води) на 9 діб, після чого перевіряють на стерильність бактеріологічним методом. Якщо матері­ал виявиться стерильним, розчин з банки зливають і кетгут заливають 96° спиртом, в якому він і зберігається. Якщо ж кетгут виявиться нестерильним, його знову заливають водним розчином Люголя на 9 діб, після чого пере­віряють на стерильність.

На сьогодні широкого розповсюдження набула модифікація стерилізації кетгуту за А.П. Губаревим, який пропонує використовувати спиртовий роз­чин Люголя. При цьому тривалість стерилізації скорочується до 7 діб.

Спосіб Сітковського дозволяє підготувати кетгут швидше, однак мате­ріал при цьому сильно псується, стає грубим, ламким. У банку з притертим корком насипають кристалічний йод (40 г на 1 банку ємкістю 3 л і 60 г - на 5 л). Змотаний в кільця кетгут підвішують у банці на висоті 6-7 см від її дна. Банку закривають притертим корком і заливають парафіном. Періодично банку потрібно струшувати для кращого розподілу парів йоду між кетгу­том. Через 3-4 доби кетгут перевіряють на стерильність (посів) і при відсут­ності мікрофлори його переносять у суху стерильну банку, де і зберігають герметично закритим.

103

Перед стерилізацією сухим методом кетгут доцільно опустити на 1-2 хв у 2 % розчин йодиду калію. Після такої обробки він краще реагує на пари йоду.

Враховуючи складність стерилізації, слід користуватись кетгутом, виго­товленим у заводських умовах.

Стерилізація перев'язувального матеріалу і білизни

Основний вид перев'язувального матеріалу, що використовується в опе­раційній, - біла гігроскопічна марля. Вата має обмежене застосування.

Заготовка перев'' язу вального матеріалу. Марля повинна бути білою, м'якою, гігроскопічною і знежиреною. Ширина фабричних шматків марлі -60-70 см. Перев'язувальний матеріал готують на чистому столі, ретельно вимивши руки. Основне правило складання перев'язувального матеріалу -обов'язкове підвертання країв марлі всередину для запобігання попа­данню дрібних ниточок у рану.

Для хірургічної роботи готують серветки трьох розмірів: великі, се­редні й малі. Великі серветки складають з шматків марлі розміром 40x60 см, середні - 37,5x30 см, малі - 20x15 см. Готують їх наступним чином: від

загального шматка беруть 10-12 шарів марлі і розрізають її ножицями по лініях, що вка­зані на схемі (рис. 34). З них готують великі серветки. Середину великого шматка також розрізають вздовж поперечних ниток марлі на три рівні смужки, які в свою чергу розрі­зають двічі навпіл. Отримані шматки розмі­ром 20x15 см використовують для приготу­вання малих серветок.

При цьому з одного краю обрізають смужку шириною 20 см, з якої готують ве­ликі серветки, з другого - смужку шириною 5 см, яку використовують для кульок. Сере­дину шматка марлі, що залишилась, ріжуть на половину: один раз в поздовжньому, другий - в поперечному напрямку. З отриманих шматків готують середні серветки. Великі згортають у такому порядку: обидва обріза­них краї на глибину 5-6 см загортають всере­дину, потім марлю ще раз складають навпіл. Згортання середньої серветки починають з підгортання трьох сторін (розрізані краї): всередину на глибину 3-5 см, потім серветку складають навпіл спочатку вздовж поперечної, а потім вздовж по­здовжньої нитки.

104

У шматках марлі, з якої складають малі серветки, всі сторони утворені розрізаними краями, тому всі вони повинні бути загорнуті всередину сервет­ки. Першими підгортають краї великих сторін з таким розрахунком, щоб вони заходили дещо один на другий; потім вільні краї менших сторін загор­тають усередину так, щоб вони стикались один з одним, і серветку остаточно складають навпіл. З тих самих шматків марлі готують великі, середні і малі тампони (рис. 35).

Великий тампон готують таким чином: підрізані краї марлі загортають всередину на глибину 5-6 см і в тому ж напрямку двічі складають навпіл. Смужку, що утворилась, довжиною 60 і шириною до 10 см складають майже

вдвічі: нижня половина повинна бути на 5-6 см довша за верхню. Потім там-пон складають ще раз навпіл. Вільний край нижнього шару марлі загортають на тампон.

Середній тампон готують так само: утворену смужку складають вздовж поперечної нитки, а потім -по повздовжній. Середній тампон може бути зроблений сестрою під час операції з середньої серветки.

Складання малого тампона починають із завертання всередину на 1-2 см одного з коротких країв шматка марлі, потім підгортають все­редину з деяким заходом один на другий довші краї з повторним скла­данням їх навпіл у поздовжньому і поперечному напрямку.

Кульки готують зі шматка марлі розміром 10x10 см; складаючи їх вдвічі і обгортаючи навколо вказів­ного пальця, утворюють кульку, всередину якої загортають вільні кінці.

Турунди, або смужки, роблять з шматків бинта шириною 5 і довжиною 40-50 см. Кінці бинта підгортають всередину на 1-1,5 см, потім його краї складають назустріч один одному до зіткнення. Для того, щоб утворився рівний край, складену смужку в натягнутому положенні протягують через край столу, після чого складають її ще раз і для закріплення знову протягу­ють через край столу. Отриману смужку намотують на три пальці, загорта­ючи вільний кінець всередину кільця, що утворилось.

Заготовка білизни. До операційної білизни відносять медичні халати, які застібаються ззаду, простирадла, рушники, полотняні серветки, шапочки і маски. Перед стерилізацією операційна сестра перевіряє цілість білизни і складає її в бікси. Простирадла складають таким чином: вузький край заги-

105

нають на ширину 50 см, складають чотири рази вздовж і нетуго скочують, починаючи з незагнутого кінця. Складене таким чином простирадло дуже зручно розгортати.

Халати складають рукавами всередину. Після цього його нетуго скочують.

Рушники і серветки складають вчетверо. Маски і шапочки стерилізу­ють, як правило, окремо або разом з матеріалом.

Укладка білизни в бікси. Перед укладкою бікси витирають зсередини і ззовні серветкою, змоченою 0,5 % розчином нашатирного або 96 % розчи­ном етилового спирту. Потім відсувають на стінці бікса кругову пластинку, яка закриває бічні отвори, відкидають кришку і вистеляють дно і стінки бікса пеленкою, серветкою або простирадлом так, щоб краї вільно звисали з усіх боків. При укладці білизни і перев'язувального матеріалу в бікси слід дотримуватись установленого порядку, що дозволяє швидко і легко знайти необхідний предмет. Білизну вкладають у вертикальному положенні, щоб можна було витягнути з бікса будь-яку річ, не зачіпаючи решти. Перев'язувальний матеріал також укладають з тим розрахунком, щоб кожну пачку або пакет можна було витягнути окремо. В центральну частину бікса поміщають про­бірку з сіркою або іншою речовиною для контролю стерильності.

Залежно від потужності операційного блоку і призначення операційної білизни, її вкладають комплектами.

Закладаючи матеріал і білизну цим способом, потрібно виходити із та­кого приблизного розрахунку на одну операцію.

Халати, ковпаки, маски	- 4 шт.
Простирадла	- 4 шт.
Рушники або полотняні серветки	- 6 шт.
Кульки	- 50 шт.
Серветки марлеві трьох розмірів	- 10 шт.
Тампони трьох розмірів	- 10 шт.
Турунди	- 1 моток
Бинти марлеві шириною 14 см	- 2 шт.

Коли бікс заповнений, краї простирадла, що його вистеляє, загортають один на другий поверх вмісту. В один з біксів поверх простирадла заклада­ють халат, а на нього - декілька марлевих серветок і рушник. Це необхідно для того, щоб операційна сестра могла, помивши руки, витерти їх і одягнути стерильний халат, не відкриваючи решти білизни і матеріалу.

Укладання за видом білизни і матеріалу. Цей спосіб зручніший у великих операційних блоках при значному використанні білизни і матеріа­лу. Типи приблизних укладок наводяться нижче.

106

Методика укладення матеріалів у бікс 7

До ручки кожного бікса прив'язують клейончасту етикетку, на якіе зазначають вміст бікса, вказують дату стерилізації і прізвище особи, ще готувала бікс. Написи роблять простим олівцем. Кришку бікса закривають, укріплюють гачком на ланцюжку і міцно прив'язують тасьмою, щоб вона випадково не відкрилась. У кінці перевіряють, чи відкриті бічні отвори біксів.