9. Діяльність медичної сестри в анестезіології

9.1. Біль та знеболювання

Поняття про біль

Це особливе відчуття, яке виникає внаслідок дії травмуючого факто­ра і характеризується відповідними реакціями та рефлекторними змінами функцій внутрішніх органів, спрямованими на звільнення організму від дії шкідливого фактора.

112

Біль є специфічним особливим відчуттям і до останнього часу немає спеціальних приладів, які б сприймали виключно больові подразники. Будь-яке відчуття, що грунтується на подразненні тих чи інших рецепторів (тем­пературних, тактильних та ін.), може перейти в біль, якщо сила його переви­щує відповідну межу. Так, підвищення температури шкіри вище 45° С або зниження її нижче 15° С зумовлює виникнення болю. Він відіграє важливу роль в захисті організму і є сигналом небезпеки. Тільки за рахунок болю різні організми здатні створювати захисні реакції і пристосовуватись до умов існування. Захисні реакції створюються на основі уроджених механізмів больових рецепторів, які знаходяться в різних структурах організму (шкіра, слизові оболонки, очеревина, надкісниця і ін.). При дії пошкоджуючого фак­тора із клітин виділяються Н-речовини (гістамін, ацетилхолін, плазмокінін і інші гістаміноподібні речовини), які подразнюють больові рецептори. Від них по нервових волокнах больові імпульси надходять у головний мозок. У формуванні больових реакцій беруть участь ретикулярна формація, гіпота­ламус, таламус, а також лімбічна система головного мозку. В цих нервових структурах формується первинна больова реакція, яка через підкірково-кіркові зв'язки надходить в кору головного мозку. Слід зазначити, що відчуття болю великою мірою залежить від стану центральної нервової системи. При очікуванні болю він більш виражений, при пригніченні кори головного моз­ку інтенсивність його зменшується. В стані психічного афекту (екстремаль­на ситуація) біль взагалі може бути відсутнім. У відтворенні больових ре­акцій бере участь і вегетативний відділ нервової системи. Подразнення сим-патико-адреналової системи призводить до накопичення у нервових закінченнях гістаміну, ацетилхоліну, які є подразниками больових рецеп­торів. На больові подразнення реагують залози внутрішньої секреції, поси­люючи або зменшуючи виділення гормонів (надниркові залози, щитоподібна залоза, різні утворення мозку та ін.).

При відчутті болю у потерпілого виникає відповідна реакція у вигляді захисних рухів скелетної мускулатури, голосових звуків і ін. Клінічно больові реакції проявляються порушенням гемодинаміки, дихання, функції залоз внут­рішньої секреції, обміну речовин і ін., сумарно такі зміни можуть призвести до розвитку шокового стану.

Головне місце у симптоматиці різних захворювань займає вісцеральний біль, тобто біль, який виникає у внутрішніх органах. Він тяжко піддається локалізації, має розлитий характер і може іррадіювати (передаватись) в інші ділянки організму. Однак дослідження, проведені переважно на людях під час оперативних втручань, свідчать про те, що не всі анатомічні утворен­ня мають больові відчуття. Так, органи черевної порожнини (печінка, селезі­нка, кишки та ін.) не чутливі до больових подразників. Болючими є лише брижа і парієтальна очеревина.

Дуже чутливі до болю артерії. їх звуження або раптове розширення спричинює гострий біль. Слід пам'ятати, що біль - явище (відчуття) не

113

фізіологічне, а патологічне. Досить часто він інформує про розвиток хворо­би (патологічного процесу) в організмі. Відігравши роль інформатора, біль надалі може стати грізним компонентом патологічного процесу в організмі.