15.10. Догляд за хворими із травмами та захворюваннями судин Травматичні ушкодження судин

Найчастішою причиною смерті травмованих є кровотеча з пошкодже-

445

них магістральних кровоносних судин.

Травми судин виникають під дією різних механічних факторів. Вони бувають відкритими і закритими, з частковим або повним пошкодженням стінки артерії або вени.

Клінічні ознаки. Травма судин характеризується розвитком ознак гост­рої артеріальної або венозної кровотечі. Інтенсивність і тривалість крово­течі залежить від калібру пошкодженої судини, величини кров'яного тиску та розміщення судини. У випадках відкритих травм, коли спостерігають ма­сивне виділення крові з рани, діагностика є нескладною. При закритих уш­кодженнях або глибокому міжм'язовому розташуванні пораненої судини і наявності вузького ранового каналу кров може надходити в м'які тканини між м'язами і утворювати внутрішньотканинний крововилив - гематому. Якщо рановий отвір у стінці артерії вільно сполучається з гематомою, то пульсація артерії передається гематомі і виникає так звана "пульсуюча гема­тома". При вислуховуванні над нею можна відчути специфічний шум. До­сить часто такі внутрішньотканинні гематоми можуть стискати нерви, суди­ни і викликати ішемічні розлади, парастезії і парези.

Слід зазаначити, що при травмі магістральних вен кінцівок пульсація артерій зберігається вище і нижче місця травми, тоді як при ушкодженні артерій пульсація їх вище рани зберігається, а нижче - відсутня.

Лікування. При наданні першої медичної допомоги хворим з поранен­ням артерій насамперед проводять тимчасову зупинку кровотечі, яка почи­нається з пальцевого притискування артерії вище місця поранення з наступ­ним накладанням джгута. При пораненні магістральних вен накладають стис­кальну пов'язку на місце травми або джгут нижче і вище рани.

Потім цих хворих госпіталізують у судинне відділення, де їм надають спеціалізовану допомогу - зашивання судин, протезування та ін.

Захворювання артеріальних судин

Захворювання артеріальних судин призводять до виникнення хронічної артеріальної недостатності. Найрозповсюдженішими серед них є облітерую­чий ендартеріїт та облітеруючий атеросклероз. Досить часто ці два захво­рювання ускладнюються тромбозами магістральних судин, внаслідок чого виникає гостра ішемія кінцівки, тобто гостра артеріальна недостатність, котра вимагає невідкладної допомоги.

Облітеруючий ендартеріїт - це захворювання, що супроводжується повільною облітерацією артеріальних судин нижніх кінцівок, уражує лю­дей молодого віку від 20 до 40 років, але може траплятися і в молодшому та старшому віці. Незважаючи на більш ніж 100-річну історію вивчення цього захворювання, дотепер причини виникнення облітеруючого ендартер­іїту не встановлено. Порушення нейроендокринної системи, шкідливі звич-

446

ки, інтоксикації, обмороження та інше лише сприяють розвиткові цього тяжкого захворювання.

Клінічні ознаки. У розвитку хвороби розрізняють чотири стадії. На по­чатку захворювання патологічним процесом уражаються дрібні судини, у яких періодично виникає сегментарний спазм. Оскільки процес локалізується пере­важно в нижніх кінцівках, то в результаті спазму судин, який з'являється під час ходьби, виникає різкий біль у гомілці (симптом "переміжної кульгавості"), що змушує хворого зупинитися. Через 1-2 хв біль минає. Це так звана спас­тична стадія облітеруючого ендартеріїту. В подальшому спазм судин стає постійним і в цьому місці утворюються тромби (тромботична стадія), внас­лідок чого біль стає постійним і різко підсилюється при ходьбі. Об'єктивно: шкіра кінцівки стає блідою, холодною на дотик, з'являються трофічні зміни шкіри і нігтів (вона тонка, суха, волосся відсутнє, нігті потовщені, крихкі). Поряд із цим, зникає пульсація на артеріях ступні. З часом вищеописані зміни стають ще вираженішими, що призводить до виникнення некрозів і гангрени (некротична і гангренозна стадії) (рис. 278).

Гангрена кінцівки, як правило, розвивається при поширенні процесу на магістральні артерії (підколінну, стегнову). Іноді облітеруючий ендартеріїт

супроводжується мігруючим тромбофле­бітом поверхневих вен, виникає так зва­ний облітеруючий тромбангіїт, або хво­роба Бюргера.

Лікування спрямоване на покращен­ня кровопостачання. Воно повинно бути індивідуальним і залежить від стадії і пе­ребігу хвороби.

Консервативне лікування має на меті зняття або зменшення спазму су­дин, поліпшення реологічних властиво­стей крові, підвищення рівня засвоєння кисню клітинами. З цією метою при­значають спазмолітики (но-шпа, галідор, баралгін, спазмоверин), гангліоблокато-ри (гексоній, бензогексоній), антиагре-ганти (аспірин, тиклід), вітаміни, внутрі­шньовенні і внутрішньоартеріальні вли­вання вітаміно-новокаїнової суміші. Крім цього, призначають препарати, що підвищують здатність клітин засвоюва­ти кисень (солкосеріл, актовегіл, продек-тин, депопадутин і ін.). Останнім часом у лікуванні ендартеріїту все більше

447

місце займає гіпербарична оксигенація. Доцільно також призначати УВЧ-терапію на ділянку поперекових симпатичних нервових вузлів, струми Бер-нара на гомілку. В період ремісії позитивно впливають на перебіг хвороби радонові і сірководневі ванни (Хмельник, П'ятигорськ, Сочі, Микулинці).

Санаторно-курортне лікування дозволяє закріпити результати медикаментозної те­рапії.

Оперативне лікування має на меті при­пинити дію одного із факторів захворю­вання - підвищеного тонусу симпатичної нервової системи. З цією метою викону­ють симпатектомію: операцію Огнева - ви­далення третього грудного симпатичного ганглія зліва і операцію Дієца - видален­ня третього-четвертого поперекових сим­патичних гангліїв з одного або двох боків. При обмежених оклюзіях або тромбозах судин проводять відповідні операції: інтим-тромбектомію, резекцію ділянки артерії з венозною пластикою, синтетичним проте­зом і ін.

Облітеруючий атеросклероз ура­жає чоловіків після 40 років і має спри­ятливіший перебіг, ніж облітеруючий ен­дартеріїт (рис. 279). Атеросклеротичний процес розвивається спочатку у великих (магістральних) судинах і поступово роз-

448

повсюджується на дрібніші артерії.

Клінічні ознаки. Клінічна кар­тина облітеруючого атеросклерозу мало чим відрізняється від такої ж при облітеруючому ендартеріїті. Слід зазначити, що класичної ознаки "пе­реміжної кульгавості" при облітеру­ючому атеросклерозі не спостеріга­ють - біль у литкових м'язах вини­кає і наростає поступово, а не раптово. Діагноз не викликає труд­нощів і встановлюється на основі анамнезу і об'єктивних даних, з яких найбільшу цінність має ослаблення або відсутність пульсації на магі стральних артеріях. Застосування ар-теріо- і доплерографії дає можливість встановити рівень і протяжність ок-люзії артерії (рис. 280).

Лікування. Консервативне ліку­вання таке ж саме, як і при облітеру­ючому ендартеріїті. Оперативне ліку­вання полягає у виконанні реконст­руктивних операцій на артеріях, що дає змогу відновити в тій чи іншій мірі кровообіг по ураженій ділянці артерії (рис. 281).

Хворобою Рейно (ангіотро-фоневроз) страждають частіше жінки молодого і середнього віку. Причини виникнення невідомі.

Клінічні ознаки.

Хвороба проявляється напада­ми симетричного збліднення шкіри пальців рук або ступні під дією хо­лоду.

Слід зазначити, що пульсація су­дин кінцівки при цьому зберігаєть­ся. Під час нападів спазмів виникає

449

різкий біль. При подальшому розвитку захворювання блідість шкіри змінюєть­ся на ціаноз, вона стає грубою, малочутливою, потім з'являються виразки, некрози пальців.

Лікування передбачає введення спазмолітиків, гангліоблокаторів, ново­каїнові блокади третіх грудних симпатичних гангліїв або їх видалення опера­тивним шляхом.