- •1. Предмет, завдання і значення курсу ”Історія України” (Дипломатична історія України)
- •2. Формування уяв про дипломатію додержавної України
- •3. Міжнародні обставини формування державного об’єднання „Русь” та дипломатичної складової його зміцнення
- •4. Норманська теорія та дипломатичні акції перших князів Рюриковичів
- •5. Договори давньоруських князів із Візантією
- •6. Дипломатія Святослава
- •7. Розквіт дипломатичної активності України – Руси за часів Володимира
- •8. Ярослав Мудрий і його дипломатичні зусилля щодо зміцнення міжнародного становища Київської Русі
- •9. Прийняття Руссю християнства та його міжнародне значення
- •10. Стадія роздробленності Київської Русі та зменшення її дипломатичної ваги в світі
- •11. Галицько-Волинське князівство та його дипломатія
- •12. Різновекторна дипломатія Данила Галицького
- •13. Династичні зв’язки України – Руси з суміжними дежравами і країнами Західної Європи
- •14. Дипломатія Володимира Мономаха
- •15. Феномен Литовсько-Руської держави
- •16. Литовсько-Польське зближення і доля українських земель
- •17. Становище українців в Речі Посполитій
- •18. Формування козацтва і паростки дипломатії Запорізької Січі
- •19. Дипломатична боротьбі за козацьку автономію
- •20. Зовнішньополітичні пріорітети Української революції середини XVII ст.
- •21. Формування козацько-гетьманської дипломатії б. Хмельницького
- •22. Переяславська Рада, її історичні наслідки та оцінка
- •23. Березневі статті б.Хмельницького
- •24. Пошуки б.Хмельницьким політичних комбінацій для забезпечення самостійності і незалежності Української козацької держави після Переяславської Ради
- •25. Дипломатична практика українських гетьманів доби „Руїни” 1657-1687 рр.
- •26. Дипломатія і. Виговського. Гадяцький трактат 1658 р.
- •27. Чинники зовнішньої політики і дипломатії гетьманської України другої половини xviiі ст.
- •28. Дипломатична історія формування українсько-шведського союзу 1708-1709 рр. І.Мазепа
- •29. Державотворча і дипломатична діяльність п.Орлика
- •30. Інкорпорація укранських земель до складу Російської імперії. Ліквідація автономії України
- •31. Поділи Польщі й перерозподіл українських земель між Російською і Австро-Угорською імперіями
- •32. Великодержавна політика російського самодержавства щодо України й загострення українського питання
- •33. Становище українців в Австро-Угорщині й проблема українських земель
- •34. Національно-визвольний рух і активація дипломатичної активності навколо перебудови міжнародних відносин у Східній і Центральній Європі
- •35. Національні проблеми в програмах українських партій – пошук моделей перебудови міжнародних відносин у Східній і Центральній Європі
- •36. „Українська карта” в планах і дипломатії троїстого союзу та Антанти
- •37. Перша світова війна і доля українства
- •38. Дипломатична діяльність „Союзу визволення України”
- •39. Українська революція й пошук її зовнішньополітичних орієнтацій
- •40. Дипломатія Центральної Ради в реалізації автономістсько федералістичного курсу. Стосунки з Тимчасовим Урядом
- •41. Створення унр і початок її дипломатичної діяльності
- •3.4. Проголошення незалежності унр
- •42. Природа і сутність конфлікту Центральної Ради з рнк: пошук дипломатичних варіантів врегулювання
- •43. Розвиток подій у західноукраїнському регіоні в контектсті міжнародного життя 1917-1918 рр.
- •44. Унр і дипломатична активність країн Антанти наприкінці 1917 р. – на початку 1918 р.
- •45. Міжнародні чинники прийняття іv Універсалу Центральної Ради, набуття унр статусу самостійної, суверенної держави
- •46. Україна і Брестська мирна конференція
- •47. Брестський мирний договір і його наслідки для України
- •48. Міжнародні чинники державного перевороту 29 квітня 1918 р. І утвердження гетьманату п.Скоропадського
- •49. Вплив українсько-німецьких відносин на зовнішньополітичне і внутрішнє становище Української держави (1918 р.)
- •50. Проблема ратифікації брестського мирного договору з Австро-Угорщиною
- •51. Переговори Української Держави в рсфрр 1918 р.
- •52. Україна у взаєминах з Доном, Кубанню та Кримом у 1918 р.
- •54. Відновлення унр і суперечності в Директорії з приводу зовнішньополітичних орієнтацій
- •55. Створення зунр і Польща
- •56. Акт злуки 22 січня 1919 р. І міжнародні аспекти діяльності соборної України
- •57. Місія с.Мазуренка до Москви
- •58. Українсько-французьські переговори в Одесі й Бірзулі на початку 1919 р.
- •59. Війна за незалежність унр у кільці фронтів 1919 р. Пошук союзників
- •60. Україна і паризька мирна конференція 1919 р. Діяльність соборної української делегації
- •61. Воєнно-політичний союз радянських республік, місце і роль в ньому урср
- •62. Унр і „білий рух”: проблеми стосунків
- •63. Україна і Польща в 1920 р.: союз і війна
- •64. Ризький мирний договір 1921 р.
- •65. Проблема статусу урср як суб’єкта міжнародного життя в 1917-1920 рр.
- •66. Дипломатична діяльність урср в 1920-1922 рр.
- •67. Входження урср до складу срср і звуження можливостей для зовнішньополітичної діяльності.
- •68. Міжнародна дипломатична діяльність державного центру унр в екзилі
- •69. Український національно-визвольний рух в Польщі, Румунії та Чехословаччині в контексті міжнародного життя
- •69. Українське питання в дипломатичній практиці міжвоєнної Європи
- •70. Україна в стратегічних планах європейських держав напередодні Другої світової війни
- •71. Мюнхенська угода 1938 р. І Карпато-Українська держава
- •72. Вплив радянсько-німецьких угод 1939 р. На долю українців
- •73. Входження Північної Буковини і Бессарабії до складу срср – важливий крок на шляху реалізації ідеї українського соборництва
- •74. Акт відновлення Української держави 30 червня 1941 р.
- •75. Нацистський окупаційний режим і Україна. Оцінка діяльності оун-упа
- •76. Радянсько-польські суперечності щодо західно-українських земель в ході Великої вітчизняної війни
- •77. Питання про Україну на Ялтинській конференції (лютий 1945 р.)
- •78. Україна – співзасновниця оон
- •79. Україна і розв’язання проблеми кордонів у післявоєнній Європі
- •80. Досвід розв’язання проблеми Закарпаття між урср і Чехословаччиною
- •81. Україна і Паризька мирна конференція 1946 р.
- •82. Українське питання в період „холодної війни” і дипломатія урср
- •83. Урср в міжнародних організаціях (50-ті-80-ті рр.)
- •84. Національно-дисидентський рух в Україні 60-х-80-х рр. І його вплив на міжнаціональні, міждержавні стосунки
- •85. Назрівання суперечностей всередині срср і формування передумолв завоювання Українською державою суверкнітету, перетворення на повноправного суб’єкта міжнародних відносин
- •86. Декларація про державний суверенітет України та її роль у зміні статусу України на міжнародній арені
- •87. Проголошення незалежності України та його міжнародне значення
- •88. Процес міжнародного визнання незалежності України в 1991-1992 рр.
- •89. Теоретичні засади сучасної зовнішньої політики України
- •90. Проблеми стосунків України з державами снд
- •91. Комплекс сучасних українсько-російських відносин. Проблеми Криму, Чорноморського флоту та Севастополя
- •92. Чорнобильська катастрофа та її зовнішньополітичні аспекти
- •93. Україна і проблема ядерної зброї
- •94. Екологічні проблеми України у дипломатичному контексті
- •95. Проблеми і перспективи стосунків України з нато
- •96. Європейські вектори зовнішньої політики сучасної України
- •97. Проблеми стосунків України з сусідніми державами на сучасному етапі
- •98. Розбудова зовнішньої політики України з країнами Західної Європи
- •99. Стосунки України з сша в ретроспективі і нині
- •100. Двосторонні відносини незалежної України з державами континентів і регіонів
- •101. Підготовка дипломатичних кадрів у сучасній Україні
- •102. Здобутки української дипломатії останнього часу (2005-2008 рр.)
101. Підготовка дипломатичних кадрів у сучасній Україні
У 1995 р. Указом Президента України було утворено при Мiнiстерствi закордонних справ України Дипломатичну академiю України.
Основним завданням Дипломатичної академiї України є пiдготовка на базi вищої освiти та пiдвищення квалiфiкацiї кадрiв дипломатичних, консульських, зовнiшньоекономiчних та iнших представництв України за кордоном для роботи в мiжнародних органiзацiях та в держаних органах, що займаються питаннями зовнiшнiх зносин України, а також проведення науковоаналiтичних дослiджень у галузi мiжнародних вiдносин.
Дипломатична академiя України при МЗС України є провiдним навчальним закладом IV рiвня акредитацiї ВНЗ у системi пiдготовки, перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї спецiалiстiв для роботи у сферi мiжнародних вiдносин. ДАУ готує дипломатичнi кадри i веде пiдготовку магiстрiв зовнiшньої полiтики.
В Академiї дiють постiйнi короткотермiновi курси для керiвних працiвникiв мiнiстерства та iнших осiб, призначених на посади послiв, радникiвпосланникiв i генеральних консулiв.
Головною метою дiяльностi Дипломатичної академiї України в сферi мiжнародних зв'язкiв є встановлення та розвиток взаємовигiдного спiвробiтництва з профiльними навчальними закладами та науковими центрами зарубiжних країн. В галузi пiдготовки кадрiв укладено двостороннi довгостороковi угоди про спiвробiтництво з дипломатичними академiями МЗС Грецiї, Казахстану, Росiї, Хорватiї та Дипломатичним iнститутом МЗС Єгипту, якi передбачають взаємний обмiн навчальнометодичними планами, науковою лiтературою, проведення спiльних науковопрактичних конференцiй, обмiн викладачами та слухачами. Академiя є активним учасником мережi дипломатичних освiтнiх закладiв країн Центральноєвропейської iнiцiативи та членом Мiжнародної асоцiацiї ректорiв дипломатичних академiй.
Дипломатична академiя України при МЗС України бере участь у багатьох мiжнародних програмах, має творчi зв'язки з провiдними вищими навчальними закладами, США, Великобританiї, Нiмеччини, Францiї, Iспанiї, Бельгiї, Словаччини, Польщi, Австрiї, країн СНД та багатьох iнших.
Свiдченням мiжнародного визнання Дипломатичної академiї України як центру пiдготовки фахiвцiв для зовнiшньополiтичної дiяльностi є постiйна участь науковцiв та викладачiв Академiї у мiжнародних наукових конференцiях та семiнарах в провiдних країнах свiту.
Перспективний навчальний план ДАУ орієнтований на поглиблення спеціалізації в таких галузях, як європейська інтеграція та євроатлантичні відносини (політика європейської та євроатлантичної інтеграції), дипломатична та консульська служба, регіонознавство та країнознавство.У рамках зазначених спеціалізацій планується запровадити спецкурси з питань зовнішньої політики та дипломатії провідних країн світу й окремих регіонів.
102. Здобутки української дипломатії останнього часу (2005-2008 рр.)
2007 рік був непростим для українських дипломатів. Внутрішньополітичні процеси, які підривали стабільність і прогнозованість розвитку країни, негативно позначилися на можливості здійснення активної зовнішньої політики. Це привносило значні зміни у сприйняття України міжнародною спільнотою і, як наслідок, створювало значні труднощі для роботи української дипломатії. Природно, що це вимагало значних зусилль, додаткового напруження сил для виконання поставлених завдань. Проте, незважаючи на існуючі труднощі, в нинішньому році вдалося дещо зробити на європейському напрямі, у поглибленні співробітництва між Україною та ЄС. Йдеться, зокрема, про успішне завершення переговорів з Євросоюзом щодо укладення угоди про спрощення візового режиму поїздок громадян України до держав- членів ЄС.
Важливим результатом співпраці з Євросоюзом було рішення щодо укладення угоди між Україною та ЄС про реадмісію. До активу вітчизняної дипломатії слід також віднести забезпечення ефективного дипломатичного супроводу процесу, пов’язаного з підготовкою вступу України до Світової організації торгівлі. Немає сумнівів у тому, що членство України в СОТ сприятиме вирішенню низки інших проблем і в тому числі інтенсифікації переговорного процесу щодо створення між Україною та ЄС зони вільної торгівлі. Протягом 2007 року започатковано діалог з Єврокомісією щодо підготовки нової посиленої угоди про партнерство і співробітництво, яка має замінити попередню угоду, строк дії якої завершується на початку 2008 року. Головною інтригою цієї угоди є питання щодо можливих концептуальних підходів, на яких має готуватися цей документ.
До досягнень української дипломатії слід віднести постійну увагу до регіональних проблем, подальшої розбудови двосторонніх відносин, взаємодії в рамках міжнародних організацій, поглиблення співробітництва з євроатлантичними структурами, забезпечення певної координуючої ролі у здійсненні миротворчих функцій. Не підлягає сумніву, що ефективність української дипломатії великою мірою залежить від успіху наших внутрішніх трансформацій, внутрішньої стабільності, прогнозованості та визначеності курсу подальшого розвитку держави.
Поглиблення співробітництва з НАТО є невід’ємним елементом європейської інтеграції України. Неможливо говорити про євроінтеграцію, не розвиваючи партнерство з Північноатлантичним альянсом, який залишається важливим фактором європейської та світової політики. Це співробітництво спрямоване також на гарантування безпеки та оборони нашої держави політичними засобами, маючи на меті, зокрема, нейтралізацію потенційних загроз національним інтересам України.
Важливим досягненням в напрямку європейської інтеграції є рішення про визнання України країною з ринковою економікою. Показово, що Євросоюз став найбільшим торговельним партнером України. В цьому контексті українські дипломати докладають значних зусиль, щоб використати нові стратегічні перспективи і додаткові можливості для поглиблення євроінтеграційної політики.