27. Чинники зовнішньої політики і дипломатії гетьманської України другої половини xviiі ст.

Україна була окремим державним утворенням в Московському царстві. Характер відносин між Україною та Московією дедалі більше нагадував васальну залежність першої від другої. Статті, названі Коломацькими, які новий гетьман Мазепа змушений був укласти з московськими урядовцями на березі річки Коломак між Полтавою та Харковом, 22 пункти статей багато в чому повторювали старі, але було чимало й нового. Старшина, яка колись сама просила царя заборонити гетьманові мати зносини з іншими державами, тепер оговталася й хотіла домогтися такого права, але в цьому було категорично відмовлено. Мало того, будь-які листи, що надходили від урядів інших країн, наказувалося негайно пересилати до Москви.

Першою серйозною бойовою операцією за участю Мазепи був черговий похід на Крим, який здійснив Василь Голіцин 1689 року. Гетьман допомагав йому і військовою силою, і продовольством, і боєприпасами, й порадами. Чергова помпезна спроба підкорити Крим успіхом не увінчалася, проте була представлена в Москві як блискуча перемога. Голіцина обсипали нагородами. А він був вдячний Мазепі за допомогу.

Мазепа того ж 1689 року на чолі величезного посольства прибув до Москви. Саме в дні перебування гетьмана в Москві там стався по суті державний переворот. Під час зустрічі з 17-річним Петром Мазепа просто зачарував молодого царя. До чарів він долучив ще й багатющі дарунки: великий золотий хрест, викладений самоцвітами, чудову шаблю (наївний хроніст тієї доби оцінював її у 2 тис. крб.) і золоті обручі для царської родини. Все це дуже сподобалося, і повертався Мазепа додому в ще більшому фаворі, ніж їхав до Москви.

Зміцнюючи свій авторитет, Мазепа одночасно дбав про посилення впливу України на міжнародні справи. Гетьман прагнув зробити з Батурина європейську столицю. При його дворі був заведений дуже точний це¬ремоніал, за яким гетьман приймав іноземних послів з королівською пишністю. На утримання дипломатії йшли великі кошти.

Насамперед партнерами України прагнуть стати Пруссія, Швеція, Австрія. В ці країни вивозять збіжжя, льон, прядиво, худобу, віск, сало, шкіри, тютюн, а звідти імпортують різні тонкі тканини, білизну, металеві вироби, коси, предмети розкошів, музичні інструменти, книги, дорогі вина, колоніальний крам тощо. Головними центрами українського експорту стали Бреслав, Ґданськ, Кролевець (Кенігсберг, Рига. Через них українська сировина йде до Німеччини, Англії, Голландії, Швеції. Здійснюються у великих розмірах торговельні операції з Литвою, Польщею, Московією, Кримом, Туреччиною, Волощиною. Важливим торговель¬ним центром стає Стародуб з багатими купецькими гільдіями, які ведуть широку торгівлю із закордоном.

28. Дипломатична історія формування українсько-шведського союзу 1708-1709 рр. І.Мазепа

Карл XII попри свою молодість успішно розвивав бойові дії на всіх фронтах. Під виглядом допомоги Польщі Петро І наказав Мазепі просуватися в глиб цієї країни. Виконуючи наказ царя, гетьман захопив Київщину, Волинь, а згодом і Галичину зі Львовом.

В Україні в цей час недаремно боялися, що Петро І в разі наступу Карла XII залишить її напризволяще, кинувшись рятувати свої північні надбання і безпосередньо Москву.

І перед Мазепою постав тяжкий вибір: з ким бути? Старшина, пам'ятаючи давні традиції, дедалі більше схилялася до союзу зі Швецією. Між Карлом XII і Мазепою почалися переговори. Переговори були непростими: посланцями чи посередниками з обох боків виступали й польська княжна, і ченці, і священики.

Тим часом, як і події, переговори поволі просувалися вперед. У вересні 1707 року Мазепа покликав шведів на допомогу, обіцяючи знищити 7 тисяч російських солдатів, що стояли гарнізонами в Україні. Карл XII відвів Україні почесне місце в антиросійській коаліції, яку він цілеспрямовано готував. За ним тепер стояла Польща, шукали його дружби Австрія, Великобританія, Нідерланди й Франція, прагнула до союзу Туреччина. Боялися його Данія і Пруссія. Нарешті між королем «шведів, готів і вандалів» і гетьманом України була підписана таємна угода.

До Петра доходять звістки про можливу Мазепину зраду, але цьому не вірять ні сам цар, ні його міністри. І все ж рано чи пізно Мазепі треба було вибирати між Петром І і Карлом XII. Цей вибір стався 4 листопада 1708 року, коли Мазепа разом з козацьким загоном приєднався до шведського короля. З цього часу почалися й для України, і для гетьмана тяжкі часи.

Мазепа виступив із зверненням до українського війська. Він пояснював козакам мотиви такого рішучого кроку. Пояснював Мазепа й свої надії на конкретні зовнішні кроки щодо забезпечення незалежності України, називаючи й головних гарантів самостійності — провідні європейські країни. Петро І при перших звістках про цей рішучий крок гетьмана не вірив нікому, але коли переконався в цьому, його гніву не було меж. Він видав два маніфести до всього українського народу та інструкції власним генералам. Це сталося 7 і 8 листопада. В цих документах Мазепа оголошувався зрадником, але не лише царя, а й України.

27 червня 1709 року в генеральному бою під Полтавою шведська армія зазнала поразки. Наслідки цього бою мали величезне значення. Вони відчувалися в усій Європі впродовж цілого століття. Могутня колись держава Ґустава Адольфа впала, перетворившись на малу державу. На поталу Росії була віддана Польща. Полтавська битва мала фатальні наслідки для всіх народів Східної Європи, на яких насувалася російська експансія. Перед Росією тепер була відкрита дорога на Крим, на Грузію та й на Туреччину з протоками Босфор і Дарданелли — рожевою мрією всіх російських самодержців. Після Полтавської битви Карл XII з Мазепою та залишками війська почали втікати до Туреччини.