34.Поліморфізм власності в ринковій економіці.

Форми власності перебувають у постійному розвитку. В міру еволюції цивілізації змінювалися і відносини власності, набуваючи найрізноманітніших форм.

Нерідко висловлюють сентенцію, що основою ринкових відносин може бути лише приватна власність, під якою розуміють власність окремих осіб або індивідуальну приватну власність. Світовий досвід свідчить, що розвинута ринкова економіка, цивілізований ринок спираються на поліморфізм власності. Сучасний ринок не байдужий до того, чи самостійні економічні (ринкові) суб’єкти і наскільки вони вільні у своїй господарській діяльності.

Поліформізм власності – наявність її найрізноманітніших форм.Але найбільше значення і поширення мають державна і приватна власність.Жодна сучасна ек.теорія,навіть якщо вона радикально відстоює принципи невтручання держави в ринкову економіку,конкуренцію тощо,не заперечує держ.власності.В сучасному світі немає жодної країни,де б державаактивно не займалась господарською діяльністю. В країнах з розвиненою ринковою економікою за допомогою податків централізується і перерозподіляється державою від 1/3(США,Японія) до 50%(Швеція) ВНП. В західних країнах частка держави в осн.фондах становить від 7 до 30% і більше.

35.Роздержавлення й приватизація: зміст, шляхи і форми.

Роздержавлення власності – перетворення державної власності в інші її види: приватну, колективну, акціонерну, змішану та ін.

Форми роздержавлення:

1) оренда підприємства з правом викупу, виділення або утворення малих підприємств;

2) перетворення великих підприємств в акціонерні товариства або в товариства з обмеженою відповідальністю;

3) приватизація малих підприємств торгівлі та громадського харчування, побутового та комунального обслуговування і продаж у власність громадян державних легкових та вантажних автомобілів, об’єктів незавершеного будівництва, обладнання, матеріалів;

4) передача частини земельного фонду у власність громадян і в їх користування (без права перепродажу);

5) передача (викуп, продаж) частини житлового фонду у власність громадян.

Способи роздержавлення:

1) приватизація власності, коли співвласниками колишньої державної власності можуть стати колективи підприємств, фізичні особі, банки, акціонерні товариства, кооперативи, закордонні фірми тощо. При цьому слід зазначити, що приватизація не обов'язково повинна бути стовідсотковою, не рідко економічно доцільно зберегти за державою частину акціонерного капіталу підприємств, які раніше належали йому;

2) лібералізація ринків, коли держава взяла курс на зниження або відміну бар'єрів, котрі перешкоджають доступу нових конкурентів, стимулює диверсифікацію виробництва і продажу, заохочує малий бізнес, що заповнює ринкові ніші, послаблює митні обмеження, які полегшують надходження імпортних товарів, — все це робить ринки більш вільними;

3) оздоровлення приватного сектору — мається на увазі поступова ліквідація неринкового середовища, в якому перебувають його підприємства: зменшення бюджетних надходжень, відмова від списання кредитної заборгованості, відміна податкових пільг, розповсюдження принципів управління і оцінок ефективності капіталовкладень, що існують у приватному бізнесі, і т. ін. Такі дії підвищують конкурентоспроможність державних підприємств, готуючи їх до роздержавлення. Якщо підприємство при формуванні своєї інвестиційної програми все менше покладається на бюджет і все більше звертається до ринку приватних капіталів, то воно, залишаючись державним у виробництві, поступово перестає бути таким у обігу;

4) створення змішаних підприємств, коли для стимулювання їхнього виникнення і розширення сфери діяльності використовують пільгове оподаткування, особливий режим кредитування, наприклад, кошти з програми приватизації спрямовують на підприємства, де частка держави в акціонерному капіталі нижча 100%.

Приватизація – передача державної або муніципальної власності за плату чи безкоштовно в приватну власність. Приватизація може виступати як форма субсидіювання приватного капіталу за рахунок держави. Процедура приватизації підприємств містить такі основні елементи:

" вибір форм приватизації;

" визначення вартості майна підприємства, що приватизується;

" юридичне і організаційне оформлення статусу підприємства, що приватизується, його перетворення на господарське товариство, створення трудовим колективом організації покупців, організація аукціону, конкурсу тощо;

" визначення підприємств або їхніх частин (акцій, паїв), що продаються громадянам України виключно за приватизаційні сертифікати, а також частки, що продається членам трудового колективу за номінальною вартістю;

" продаж підприємств та їхніх частин (акцій, паїв) за приватизаційні сертифікати і гроші за конкурсом, на аукціоні, фондовій біржі, за підпискою та іншими способами;

" здійснення посередницьких функцій довірчими товариствами, інвестиційними фондами і холдинговими компаніями при розміщенні громадянами сертифікатів у об'єкти приватизації через обмін сертифікатів на свідоцтва про право власності;

" безплатне передавання соціально-побутових установ приватизованих підприємств їхнім трудовим колективам.