Міфотворчість як знаряддя політичного маніпулювання
Міф політичний – ілюзорна ідея, що стверджує певні цінності та норми, які сприймаються перш за все на віру, без раціонального, критичного осмислення. Міф – психологічно доступна усім відповідь на проблеми загальної значущості.
Ознаки міфу:
1. Міф – антропологічний феномен, орієнтований на емоційно-образне відображення дійсності;
2. Міф – цілісне і самодостатнє утворення;
3. Внутрішня конструкція міфу – протидія “добра” та “зла”;
4. В основі міфу лежить дещо незвичайне, “Чудесне”;
5. Міф спирається на глибинні властивості характеру людини ( наприклад, страх );
Функції міфів:
1) Пояснення;
2) Інтеграція;
3) Розкриття суперечностей у суспільстві і політиці;
4) Організації влади та політичної поведінки;
5) Зняття політичного невдоволення;
Шляхи виникнення міфів:
- з реальних ситуацій;
- з ідеології;
- з масової свідомості;
Небезпеки міфологізації:
1. Міфам не притаманна межа між реальним та нереальним.
2. Міфологізована свідомість втрачає здатність самостійного оцінювання дійсності.
3. Домінування міфологізованої свідомості створює загрозу втрати раціональності реальною політикою.
Протидія міфологізації:
1. Розвиток незалежних ЗМІ;
2. Посилення критичних настроїв в суспільстві;
1. Що таке міф?
Определения мифа
Барт
Миф — это коммуникативная система, котора пытается выдать себя за систему фактов.
Лосев
Миф — выражение наиболее цельное и формулировка наиболее разносторонняя — того мира, который открывается людям и культуре, исповедующим ту или иную мифологию.
Миф есть наиболее реальное и наиболее полное осознание действительности, а не наименее реальное, или фантастическое, и не наименее полное, или пустое. »»»
Мелетинский
Миф — сказание о богах, духах, обожествленных или связанных с богами своим происхождением героях, о первопредках, действовавших в начале времени и участвующих прямо или косвенно в создании мира, его элементов как природных, так и культурных.
Платон
Миф есть вымысел, получивший признание всего общества1.
Миф — суррогатная замена разумного основания некоторого суждения или поступка, когда истинное основание мнения или поступка недоступно в силу своей сложности2.
Саллюстий
Миф — это то, чего никогда не было, никогда не будет, но есть всегда.
Mythodds
Современный миф — «условно истинное высказывание, истинность которого выявляется из системного рассмотрения контекста и аксиологически. С этой точки зрения древние мифы были истинными в некотором историческом контексте. При определении современного мифа важным является понятийный ряд реальность–миф–ложь. Если целевой аудитории не известна хотя бы одна точка зрения, с которой данное высказывание истинно — это ложь. Если целевой аудитории известна хотя бы одна точка зрения, с которой данное высказывание истинно или оправданно — это миф. Если со всех точек зрения целевой аудитории данное высказывание истинно — это реальность. Из этого определения видно, что непроходимой границы между реальностью, мифом и ложью нет — они контекстуальны, зависят от мировоззрения целевых аудиторий и замыслов менеджеров социальной и физической реальности этих аудиторий. Вышеупомянутые менеджеры на самом деле тоже могут являться представителями целевых аудиторий с точки зрения других менеджеров».
8. Міф, антиміф, контрміф
Міф– це семіологічна система, яка претендує на те, щоб перетворитися на систему фактів. (Барт)
Міф – це історія про окремий випадок, який використовують для проголошення якоїсь загальної правди чи припущення стосовно неї.
Псевдоміф– заперечені соціальною практикою фальшиві візії, наприклад «утопічні образи» золотого віку, чи прогнози, що були плодом недружніх, недоброзичливих інтенцій.
Контрміф– альтернативна міфологічна теза, як правило із протилежним оціночним знаком. Міфотворчому ладу підпорядковані процеси переструктурування груп зовнішніх і внутрішніх «ворогів», виникнення нових соціальних персонажів, прихід нових лідерів.
Коли вони обидва, міф і контрміф не завойовують потреби у раціональності, теоретики намагаються піднятися над ними обома за допомогою антиміфу – відмежування від самого принципу міфологізму. Принцип антиміфологічного мислення має в своїй основі віру у перевагу раціонального і можливість подолати суб’єктивність. На дискусійному рівні це може виявитись як структура відмежування від екстрем.