70. Цілі та інструменти економічної політики

В умовах перехідної економіки: економічна політика держави має бути спрямована не на абстрактну мету переходу до ринку (що дуже нагадує таку саму абстрактну мету переходу до комунізму), а на створення конкретних форм ринку, які базуються на реальній конкуренції та підвищенні ефективності як конкретних підприємств (мікрорівень), так і суспільного виробництва загалом (макрорівень), при одночасному недопущенні моно­полізації економічної влади.

Визначивши зв'язок економічної теорії з економічною політикою, слід дати відповідь на запитання про те, звідки беруться нормативні акти, за допомогою яких держава регу­лює процеси в суспільстві.

Нормативні акти, в яких реалізуються засоби й інструменти економічної політики, є результатом політичних дій держави. За допомогою політичної пропозиції держава через вибори, політичні партії, спілки, громадські організації задовільняє політичний попит.

Отже, економічна політика являє собою не просто нормативний, а глибоко суб'єктив­ний процес, спрямований на досягнення мети нормативної економіки, що стає можливим у ході погодження політичного попиту і політичної пропозиції.

Безпосереднім носієм (суб'єктом) економічної політики виступає держава в особі державного апарату різних рівнів влади, законодавчих і судових установ. Тому у вузькому розумінні слова можна говорити про державну економічну політику. Та оскільки форму­ється політика не лише органами трьох гілок влади, а й центральним (емісійним) банком, засобами масової інформації, групами тиску, політичними партіями і громадськими організаціями, профспілками, спілками підприємців, то в широкому розумінні під еконо­мічною політикою розуміється відповідний спосіб дій практично всіх членів суспільства.

Економічна політика держави, ЇЇ економічні функції формуються сьогодні в резуль­таті складного механізму взаємодії та боротьби інтересів різних верств населення. Така політика є результатом певного консенсусу цих інтересів, їх рівнодіючою силою. Функ­ція держави як інструмента реалізації класових економічних інтересів обмежується, все більше поступаючись її загальноекономічним і загальносоціальним функціям. Керую­чись пріоритетами забезпечення соціальної стабільності, держава може проводити еко­номічну політику навіть всупереч тимчасовим інтересам панівних верств населення, звичайно на певному відрізку часу. Сучасна діалектика економіки і політики є основою для формування інститутів правової держави.

71.Методи впливу держави на економіку

Державне регулювання економіки здійснюється у відпо­відних формах : бюджетно-податкове,кредитно –грошове, адміністративно-економічне і цінове регулювання економіки.

Бюджетно-податкове регулювання пов'язане з функ­ціонуванням державних фінансів, формуванням держав-

ного бюджету та державними витратами і спрямоване на реалізацію цілей соціально-економічного розвитку країни.

Кредитно-грошове регулювання — діяльність держа­ви, спрямована на забезпечення економіки повноцінною і стабільною національною валютою та регулювання грошо­вого обігу відповідно до потреб економіки.

Адміністративно-економічне регулювання передба­чає заходи адміністративного та економічного характеру, спрямовані на створення умов для функціонування ринко­вої системи і реалізації соціальних цілей суспільства (де­монополізація, роздержавлення, приватизація, макроеконо-мічне планування і програмування, формування системи економічних, екологічних та соціальних стандартів і нор­мативів, регламентування зовнішньоекономічної діяльності).

Цінове регулювання — вплив держави на ринкове ціно­утворення шляхом законодавчих, адміністративних чи судо­вих заходів з метою проведення кон'юнктурної та структур­ної політики, приборкання інфляції, стимулювання виробниц­тва, його модернізації, посилення конкурентоздатності націо­нальної економіки, пом'якшення соціальної напруги тощо.

Методи державного регулювання економіки — це су­купність способів, прийомів та засобів державного впливу на соціально-економічний розвиток країни.Прямі методи-за допомогою них держава безпосередньо втручається в економічні процеси (ліцензування, супсидії, дотації, тощо.)

Непрямі методи-опосередковані засоби впливу

Правові методи-системи законів і законодавчих актів

Економічні методи-створення державою економічних стимулів

Адміністративні методи-заборони,дозвіл або примус.

Неформальним засобом державного впливу на еконо­міку є переконання. Держава використовує для його реалі­зації публічні лекції, рекламу, спеціальні програми на ра­діо і телебаченні, публікації в періодичних виданнях, соціо­логічні дослідження й опитування, впливаючи таким чи­ном на формування громадської думки, суспільної свідо­мості, економічного мислення.

Специфічним інструментом ДРЕ є державний сектор економіки — комплекс господарських об'єктів, які повністю або частково належать центральним чи місцевим органам державної влади і використовуються державою для вико­нання нею економічних, соціально-культурних і політич­них функцій.