36.Монопольна та екологічна рента.

Монополь­на рента утворюється через обмеженість і невідтворюваність земель особливої якості чи певних кліматичних умов.

Якщо виробництво продукції не може бути збільшене за рахунок залучення у сільськогосподарський оборот но­вих земель, а постійний попит на продукцію не задоволь­няється, з'являється можливість реалізувати таку продук­цію за монопольно високими цінами. Рівень цих цін ви­значається не реальними витратами виробництва продукції, а виключно платоспроможним попитом заможних спожи­вачів цих рідкісних продуктів.

Екологічна рента як економічна категорія відбиває сукупність рентних відносин щодо використання різноякісних екологічних ресурсів. Оскільки на території з відносно кращими природними параметрами, якісними властивостями довкілля, станом його асиміляційного потенціалу тощо необхідні менші витрати для забезпечення процесу суспільного відтворення (в тому числі і відтворення робочої сили), остільки тут виникає додатковий ефект в економічних умовах господарювання, зумовлений безпосередньою дією екологічного чинника, який не залежить від підприємницької діяльності. Надалі виникає стабільний додатковий дохід, що отримується природокористувачем, формуючи, на мою думку, власне екологічну ренту.

Отже, виникає потреба вилучення екологічної ренти з тим, щоб, з одного боку, вирівняти еколого-економічні умови господарювання, а з другого – спрямувати відповідні доходи на користь територіальної громади через бюджети місцевих органів влади і самоврядування для подальшого фінансового забезпечення їх екологобезпечного сталого розвитку.

37.Принципи та механізм формування факторних доходів

Фактори виробництва (ресурси) — всі необхідні еле­менти, які використовуються для виробництва матеріаль­них і духовних благ.

Факторні доходи — винагорода, що її отримують власники факторів виробництва від участі в поточному виробництві товарів та послуг.

Доходи, що утворюються в результаті використан­ня певних факторів виробництва (факторні доходи):

- доходи у вигляді заробітної плати або посадових окла­дів;

- рентний дохід;

- процентний дохід або прибуток на капітал;

- підприємницький дохід (прибуток) у вигляді залиш­кового доходу.

Формування доходів у ринковій економіці відбувається на основі таких принципів:

1. Усі доходи формуються відповідно до вкладу праці, природних ресурсів, капіталу і підприємницьких здібностей у виробництво товарів та послуг. Це означає, що розподіл носить факторний характер, є функціонально-виробничим, а основними факторними доходами виступають заробітна плата, рента, відсоток і прибуток.

2. Дохід від факторів виробництва пропорційний кількості і якості вкладених ресурсів. На цьому заснований принцип соціальної справедливості в розподілі. Він означає, що кожний учасник має право примножувати своє багатство, збільшуючи при цьому свій вклад у підвищення ефективності виробництва. Принцип соціальної справедливості фіксує не походження доходів, а ступінь рівності і відповідно нерівності розподілу. Цей принцип прямо пов'язаний із функціонально-виробничим розподілом, бо рівність або нерівність залежать від того, за рахунок чого і за яких обставин ці доходи присвоюються.

3. Нерівномірність у розповіді ресурсів веде до значної нерівності в доходах. Високий ступінь нерівномірності може створювати низку соціально-економічних проблем: підривати стимули, загострювати соціальну несправедливість, погіршувати можливості для розвитку суспільства.

4. Для нормального функціонування економіки необхідна державна політика перерозподілу доходів через бюджет.

5. У зв'язку із функціонування недосконалої конкуренції у сучасній ринковій економіці розмір доходу може не відображати вкладу факторів виробництва у випуск готової продукції. Це пов'язується, наприклад, із монопольним становищем підприємств, можливістю отримати спадщину, виграти гроші у лотерею, рекетом.