23. Співвідношення права Євросоюзу і міжнародного права.

Право ЄС тісно взаємодіє з МП. Органічний зв'язок між ними зумовлений тим, що НМП становлять основу правової с-ми ЄС. Проте така взаємодія іноді супроводжується конфліктами, що спричинені кількома факторами. З одного боку, інститути інтеграційного об’єднання і, насамперед, Суд ЄС роблять усе можливе, щоб забезпечити умови автономного функціонування права ЄС, мотивуючи це необхідністю створення єдиних правил для всіх суб’єктів, які діють на спільному ринку. З цією метою оголошується про автономію правової с-ми ЄС щодо МП. З іншого боку, саме право ЄС являє собою складну с-му юридичних норм, частина якої – це НМП, закріплені в установчих договорах про ЄС, договорах про приєднання нових держав до цих об’єднань, угодах, укладених ЄС з іншими суб’єктами МП. Інша частина правової с-ми ЄС – це норми, закріплені в актах інститутів ЄС, які суттєво відрізняються за своєю природою від актів традиційних МО. Це може створювати проблеми щодо відповідності положень таких актів НПМ. Взаємодію МП з правом ЄС значною мірою визначають також такі фактори, як розподіл договірної компетенції між ЄС та державами-членами і пов’язане з цим існування двох груп МУ, які по-різному впливають на правопорядок Союзу, - угод, укладених ЄС, та таких, що укладаються державами-членами з іншими суб’єктами МП. Зокрема, є сфери регулювання зовнішніх зносин, які перебувають у виключній компетенції ЄС завдяки передачі державами-членами частини своїх повноважень Союзу. В інших сферах існує спільна компетенція Союзу та держав-членів. Наявні також сфери, в яких ЄС має доповнюючу компетенцію. Нарешті, є сфери, в яких держави-члени самостійно здійснюють свої зовнішні зносини, хоча наслідки таких дій з боку держав-членів теж можуть впливати на правопорядок Союзу. Слід зауважити, що в договорах про ЄС немає відповідних положень, які б свідчили про спробу чітко визначити взаємовідносини між правом ЄС та МП подібно до того, як це закріплено в національних конституціях. Але це зовсім не означає, що в праві ЄС не існує жодних норм , котрі б допомогли визначити ці відносини. Зокрема, в установчих договорах про ЄС є положення, які визнають правові наслідки для правопорядку ЄС укладання МУ цими об’єднаннями та їх державами-членами з іншими суб’єктами МП. В ДФЄС закріплені положення, в яких зазначено, що угоди, укладені Радою, мають обов’язковий х-ер для інститутів ЄС та держав-членів. Обов’язковість виконання всіма інститутами ЄС та його державами-членами МУ може означати, що ЄС поважає такий основний принцип МП, як pacta sunt servanda. Проте МУ, які укл.-ся інститутами ЄС та державами-членами з іншими суб’єктами МП, повинні відповідати положенням установчих договорів про ЄС. Для перевірки такої відповідності інститути ЄС та держави-члени можуть звертатися до Суду ЄС.

24. Практика Суду єс щодо взаємодії права Євросоюзу та міжнародного права.

Для визначення відносин між правом ЄС та МП важливе значення має практика Суду ЄС. Вона достатньо різноманітна та охоплює практично весь спектр взаємовідносин обох правопорядків. Основоположний х-ер у цьому зв’язку має рішення Суду ЄС у справі 22/70 Commission v. Council [1970]. У ній Суд ЄС визнав за ЄС міжнародну правосуб’єктність . Логічним наслідком такого визнання повинно було стати підпорядкування діяльності ЄС нормам МП, оскільки інституція, яка претендує на міжнародну правосуб’єктність, не може суперечити МП. Діяльність ЄС у даному випадку треба розуміти у широкому сенсі, включаючи й правотворчу роботу шляхом участі у міжнародних договорах та ухваленні актів інститутами ЄС. Тобто норми права ЄС не повинні суперечити нормам МП. При цьому слід мати на увазі, що йдеться передусім саме про норми МП універсального х-ру. При розгляді питання, пов’язаного з дією та тлумаченням міжнародних угод між ЄС та третіми країнами, Суд ЄС визнав, що усяке обґрунтування недійсності міжнародних угод, укладених ЄС, повинно враховувати положення, які склалися з цього приводу у праві міжнародних договорів. Багато справ, які розглядав Суд ЄС, стосувались питань співвідношення МП та актів інститутів ЄС. При цьому найбільша кількість рішень Суду була пов’язана з тлумаченням актів інститутів ЄС в контексті міжнар.угод. Насамперед йдеться про рішення або регламенти Ради, що ухвалюють міжнар. угоди на рівні співтовариства. До актів, які тлумачив Суд у тому ж контексті, треба віднести й рішення органів асоціацій, оскільки ці органи наділені правами своїми рішеннями імплементувати положення угод. При розгляді справ про чинність актів інститутів ЄС, які суперечили укладеним раніше співтовариством міжнародним угодам, Суд ЄС неодноразово заявляв, що такі акти вважатимуться нечинними, якщо буде встановлено порушення МП зобов’язань. При цьому Суд ЄС робив усе можливе, щоб шляхом тлумачення не допускати конфліктів між МП положеннями та актами інститутів ЄС. Слід наголосити, що при розгляді питань стосовно взаємовідносин між правом ЄС та МП Суд ЄС надає важливого значення захисту інтересів інтеграційного об’єднання , що призводить до виникнення конфліктів у цій сфері. Так, з одного боку, Суд змушений враховувати, що НМП, закріплені у міжнар.угодах,стороною яких є об’єднання, маєть обов’язків х-ер для інститутів ЄС і їх треба виконувати. Тому Суд вимушений зважати на необхідність узгоджувати правопорядок ЄС з міжнародними стандартами. Проте, з іншого боку, інститути ЄС, намагаючись захищати інтереси інтеграційного обєднання, не завжди узгоджують торгівельну політику з чинними на міжнар. Рівні нормами та всупереч цим нормам укладають преференційні угоди з третіми країнами, що викликає справедливу критику з боку багатьох інших учасників міжнар. Співтовариства. Практика Суду ЄС свідчить про ведення ЄС суперечливої політики. Захищаючи інтереси ЄС, Суд відмовляється дотримуватися аргументів, які вказують на можливість негативних наслідків визнання пріоритету МП щодо права ЄС у випадках, коли інші суб’єкти МП, з якими укладені міжнар.угоди, порушують свої зобов’язання щодо ЕС, а тому ЄС перебуває у більш слабкій позиції, ніж треті країни, оскільки вони можуть не визнавати пріоритет МП щодо внутрішнього права. З поглибленням європейської інтеграції більш складним та динамічним стає рівень взаємодії між нормами права ЄС та МП. Слід також зауважити, що вплив МП на право ЄС постійно зростає. Це можна пояснити подальшим розширенням співпраці в межах ЄС та ЄС з іншими суб’єктами МП , завдяки чому зб.-ся обсяг міжнар.зобов’язань шляхом імплементації МПА як на міжнар.рівні, та і на рівні ЄС.