36. Система актів, які ухвалюють інститути Євросоюзу.

Для здійснення своєї компетенції інститути Союзи приймають регламенти, директиви, рішення, рекомендації та висновки.

Регламенти мають заг. застосування. Вони є обов*язковими в усіх своїх елементах і мають прямо застосовуватися в усіх державах-членах.

Загальне застосування регламенту означає, що дія поширюється на неконкретизовану й необмежену кількість ситуацій та адресатів. Обов*язковість означає, що регламент має створювати такі самі права та обов*язки стосовно всіх суб*єктів права. Пряме застосування означає, що регламент повинен проникати у внутр. правопорядок держав-членів без того, щоб для його введення в дію вимагався внутр. акт.

Більшість регламентів виступають актами уніфікації правил, які регулюють здійснення європ. інтеграції. Ухвалення регламентів передбачене положеннями установчих договорів.

Директиви мають обов*язкову силу стосовно реультату, котрий повинен бути досягнутий кожною державою-членом, якій вони адресовані. При цьому нац. інстанції залишають за собою компетенцію щодо вибору форми та засобу здійснення положень директиви. Держави- члени самі вибирають форму акту, за допомогою якого приписи норм, що закріплені у директивах, вводяться у нац. правові системи. Головне призначення директив- це гармонізація законодавств держав-членів у визначених установчими договорами сферах.

Рішення, на відміну від регламентів, не мають заг. застосування і забов*язують лише тих, кому вони адресовані, а на відміну від директив є обов*язковими в усіх своїх елементах. Вони часто є засобом реалізації інших актів інститутів ЄС і мають індивідуальний характер. Рішення повідомляються адресатам і набирають чинності з моменту такого повідомлення.

Рекомендації та висновки не мають обов*язкової сили. Рекомендації спрямовані на те, щоб спонукати держави, яким вони адресовані, до дій, визначених цими актами. Вони можуть ухвалюватися з метою реалізації приписів установчих документів або актів інститутів ЄС.

Висновки являють собою викладення інститутами ЄС точки зору на отриманий запит. Практика їх ухвалення пов*язана зі здійсн. певних аспектів екон. політики, грош., соц. політики тощо.

Як правило, в процесі прийняття постанов задіяні Європарламент, Європ. Рада, Комісія, а також, в окремих випадках, Екон. і соц. комітет, Комітет регіонів та Рахункова палата.на сучасному етапі інтеграції значною є роль Європарламенту при ухваленні більшості актів ЄС.

Можна виділити законодавчу і незаконодавчі процедури ухвалення актів.

Звичайна законодавча процедура полягає в ухваленні акту спільно Європарламентом і Радою на пропозицію від Комісії у сферах митного співробітництва, свободи пересування працівників, визначення правових основ адмінісративних заходів стосовно пересування капіталів і платежів тощо.

Спеціальна законодавча процедура передбачає ухвалення регламенту, директиви чи рішення спільно Європарламентом за участю Ради або Радою за участю Європарламенту. До постанов, які ухвалюються Радою належать постанови у сферах розробки заходів з координації та співробітництва з метою забезп. захисту громадян Союзу з боку дип. і консульских установ держав-членів, заснування Комітету з питань зайнятості тощо.

До сфер компетенції, які ухвалюються Європарламентом за згодою Ради належать: встановлення статусу і загальних умов здійснення функцій депутатами, встановлення порядку здійснення права на розслідування тощо.

Незконодавчі акти бувають обов*язковими і рекомендаційними. Обов*язкові виступають у формі регламентів, директив, рішень. Їх можуть ухвалювати Європарламент і Рада, а також в окремих випадках Комісія, ЄЦБ, Європ. Рада.

Серед них виділяються делеговані і виконавчі. Делегованими називаютсья акти Комисії, ухвалені з метою реалізації повноважень, делегованих законодавчим актом Європарламенту чи Ради. Вони мають загальну дію і спрямовані на внесення змін чи доповнень до окремих несуттєвих елементів закон. акта.

Виконавчі акти ухвалюються Комісією або Радою з метою створення однакових умов для виконання обов*язкових постанов Союзу.

До необ*язкових незаконодавчих актів належать рекомендації і висновки.

В ЄС склалася практика ухвалення інститутами і органами Союзу актів, які не пердбачені положеннями установчих договорів про визначення видів постанов Союзу. Європарламент і Рада можуть ухвалювати постанови у формі резолюцій, Комісія- у формі повідомлень, зелених книг, кодексів поведінки тощо.