![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •7. Сучасна структура Євросоюзу.
- •8. Наднаціональність Євросоюзу і суверенітет його держав-членів.
- •9. Термін «наднаціональний» в праві єс
- •12. Судова практика стосовно природи права Євросоюзу.
- •13. Види суб’єктів права єс.
- •14. Правосуб’єктність Євросоюзу.
- •15. Джерела права Євросоюзу як форми закріплення норм права європейської інтеграції.
- •16. Основні джерела права Євросоюзу.
- •18. Структура права Євросоюзу.
- •19. Система права Євросоюзу.
- •20. Концепції співвідношення права Євросоюзу та внутрішнього права країн-членів.
- •21. Практика Суду єс у питанні взаємодії права Євросоюзу та внутрішнього права країн-членів.
- •22. Доктрина та практика країн-членів щодо взаємодії права Євросоюзу та внутрішнього права.
- •23. Співвідношення права Євросоюзу і міжнародного права.
- •24. Практика Суду єс щодо взаємодії права Євросоюзу та міжнародного права.
- •25. Законодавство та Судова практика держав-членів щодо взаємодії права Євросоюзу та міжнародного права.
- •26. Правові засади управління інтеграційними процесами у Євросоюзі.
- •28. Особливості регулювання інтеграції у Євросоюзі
- •30.Принципи субсидіарності і пропорційності в праві єс
- •31. Поняття договірного механізму Євросоюзу і його складові
- •32. Договори, які регулюють відносини в Євросоюзі
- •34. Поняття інституційного механізму Євросоюзу і його елементи.
- •36. Система актів, які ухвалюють інститути Євросоюзу.
- •37. Система судових установ у Євросоюзі
- •38. Повноваження судових установ Євросоюзу
- •39. Судові установи Євросоюзу і національні суди країн-членів
- •40. Поняття внутрішнього ринку єс
- •42. Свобода пересування товарів в єс
- •43. Свобода пересування осіб в єс
- •45. Свобода надання послуг в єс
- •44. Свобода пересування капіталів в єс
- •46. Внутрішній ринок єс і треті країни
- •47. Поняття митного союзу єс
- •48. Основні складові митного союзу єс
- •49. Митний союз і внутрішній ринок єс
- •50. Правові засади спільної зовнішньої політики і політики безпеки єс
- •60.Правові інструменти співпраці в межах простору свободи, безпеки та юстиції.
- •61.Система захисту прав людини в єс.
- •63.Компетенція єс в сфері захисту прав людини.
- •65.Гармонізації законодавства в Євросоюзі.
- •66.Способи гармонізації законодавств в Євросоюзі.
- •67.Правові акти здійснення гармонізації законодавства в Євросоюзі.
- •68.Міжнародна правосуб’єктність Євросоюзу.
- •69.Правові форми участі Євросоюзу у міжнародних відносинах.
- •70.Поняття і види асоціації в праві єс.
- •71.Зовнішня компетенція Євросоюзу.
- •72.Інституційний механізм зовнішніх зносин Євросоюзу.
- •73.Правові засади регулювання відносин Євросоюзу з Україною.
- •74.Поняття acquis communautaire.
- •75.Джерела acquis communautaire.
- •76.Європейська політика сусідства.
- •77.Європейська політика східного партнерства.
- •79. План дії Україна-єс в сфері свободи, безпеки і юстиції
- •80. План дій щодо скасування віз для України
28. Особливості регулювання інтеграції у Євросоюзі
У цілому особливістю здійснення інтеграції в рамках Євросоюзу є обмежана роль міжнародного договірного механізму в регулюванні інтеграційних процесів, яка зводиться, головним чином, до встановлення правових засад для заснування та діяльності інтеграційних об»єднань. Розвиток інтеграції тут здійснюється при вирішальному впливі інституційного механізму:норми, які регулюють інтеграційні процеси, створюються не шляхом укладання міжнародних угод, а переважно за допомогою постанов, що приймаються інститутами Євросоюзу. На відміну від статутів багатьох між нар організацій , установчі документи, що закладають основи європ інтеграції, здійснюваної в межах ЄС, не включають якихось загальних положень, які передбачають досягнення цілей цих документів за допомогою міжнар угод. Основним регулятором інтеграційних процесів тут є акти органів Євросоюзу. Частина мыжнар угод у межах ЄС укладається між державами-сленами з використанням інститутів цих інтеграційних об*єднань, зокрема, Ради. У цих випадках Рада діє не як орган Євросоюзу, а як дипломатична конференція представників держав-членів. Такі угоди отримали назву «актів представників держав-членів, об*єднаних у Раді європейських співтовариств».
29. Поняття і види компетенції Євросоюзу
Компетенція ЄС-це сукупність прав і повноважень, необхідних для діяльності Союзу. Вони стосуються питань, що перебувають у віданні ЄС (предметна компетенція), та здатності Союзу впливати на вирішення питань предметної компетенції (регулююча компетенція). Різновидом регулюючої компетенції є юрисдикційна компетенція. Компетенція ЄС базується на праві ЄС і, як у більшості міжнародних міжурядових організацій, має функціональний характер, оскільки спрямована на реалізацію функцій об»єднання. Однак, на відміну від між нар організацій, Союз не має загальної або притаманної йому компетенції. Правові акти ЄС повинні мати власну правову основу, визначену установчими договорами. Установчі договори про ЄС окреслюють межі компетенції Союзу(принципи наділення повноваженнями) та засоби її реалізації (принципи субсидіарності і пропорційності).Принцип наділення повноваженнями означає, що ЄС має діяти тільки в межах своєї компетенції, наданої цому державами-членами для досягнення цілей, встановлених договорами. Межі повноважень ЄС мають поважатися як органами Союзу, так і державами-членами..Як підкреслив СУД ЄСпринцип має поважатися як у зовні, так і у внутр політиці Співтовариства. Принципи субсидіарності і пропорційності визначають засоби реалізації компетенції Союзу. Конкретизація принципів стосовно компетенції ЄС здійснюється у розділах і окремих статтях установчих договорів. Серед питань, які перебувають у віданні Союзу, можна виокремити внутр та зовні. Відповідним чином поділяється компетенція ЄС.Такий поділ є умовним, лкремі сфери внутр політики передбачають зовнішню діяльність Союзу(освіта,охорона здоров*я, захист споживачів), а певні сфери повноважень установчі договори не відносять ані до внутр, ані до зовні діяльності(недискримінація і громадянство Союзу,інституційне право ЄС).Внутр і зовні компетенція може бути явно вираженою і дорозумілою. У свою чергу явно виражена і дорозуміла компетенція буває виключною, спільною з державами-членами, доповнючою і спеціальною. Явно вираженою внутр компетенцією ЄС наділений у таких сферах, як внутр ринок, простір свободи,безпеки і правосуддя, спільні правила
конкуренції тощо. Явно виражена зовні компетенція визначена у таких сферах,як СЗППБ, спів роб з третіми країнами і гумінітар допомога тощо.Дорозуміла компетенція закріплена в ДФЄС, а також визначається в результаті практики Суду ЄС. Значному розширенню сфер дорозуміло компетенції сприяє доктрина паралельної компетенції, згідно з якою співтовариство може,в межах своїх повноважень та юрисдикції,брати на себе зобов*язання шляхом укладання угод або контрактів з третіми країнами, між нар організ або громадянами третьої країни. Отже, суть доктрини паралельної компетенції зводиться д того, що ЄС може укладати між нар угоди в усіх сферах, в яких має внутр законод повноваження. Лісабон дог: виключна компетенція означає, що у випадках, коли установчі договори надають Союзу компетенцію у визначеній сфері, тільки об*єднання можуть займатися законотворенням і ухвалювати юр зобов*язуючі акти (митний союз,спільна тоогілельна політика тощо). Виключна компетенція ґрунтується на презумпції передачі повноважень Союзу державами-членами. Спільна – у визначених установчими договорами сферах як ЄС так і держави-чл можуть ухвалювати обов*язкові акти (внутр ринок; економ, соціал і те ритор згуртування; захист споживачів) Доповнююча – надана Союзу для здійснення діяльності з підтримки. Координації або доповнення діяльності держав-членів, не підмінюючи при цьому цхню компетенцію у відповідних сферах. Сферами доповнюючої компетенції є охорона і поліпшення здоров*я, промисловість, культура, туризм, освіта тощо.