43. Свобода пересування осіб в єс

У статті 21 ДФЄС закріплено, що кожен громадянин Союзу має право на вільне пересування та постійне проживання на території держав-членів, з урахуванням обмежень та умов, визначених цим Договором, та відповідно до положень, прийнятих для його застосування. Статті 45—48 ДФЄС визначають засади для вільного пересування працівників у межах Союзу.

Положення про свободу пересування осіб у межах Євросоюзу поширюються насамперед на громадян держав—членів об'єднання і, як правило, не стосуються громадян третіх країн, які на законних підставах можуть перебувати або працювати в державах-членах Євросоюзу. Певними свободами в межах Євросоюзу користуються лише громадяни третіх країн як члени родини працівників.

Право на свободу пересування працівників віднесене Судом ЄС до фундаментальних прав людини.

До кола осіб, які можуть користуватися свободою пересування в межах Євросоюзу, належать насамперед робітники та члени їх сімей. Права членів сім'ї є похідними від родинних зв'язків з робітником.

Правом на свободу пересування і проживання в межах Євросоюзу користуються також студенти, пенсіонери і ті особи, які не є економічно активними.

Обмежувальні заходи повинні ґрунтуватись не на економічних міркуваннях, а на оцінці поведінки особи. При оцінці поведінки особи не є суттєвими її минулі діяння. Для заборони на в'їзд або депортації особи повинна існувати справжня та серйозна загроза фундаментальним інтересам суспільства

45. Свобода надання послуг в єс

Послуги є нематеріальними благами, які задовольняють потреби суспільства.

У статті 56 скасовуються будь-які обмеження на вільне надання послуг у межах Союзу щодо громадян держав-членів, які здійснюють своє право на заснування та економічну діяльність в іншій державі-члені, ніж та, громадянину якої надаються послуги.

Ст. 57 ДФЄС особа, яка надає послуги, має право тимчасово вести ту чи іншу економічну діяльність у державі-члені, де надаються такі послуги, на тих самих умовах, що існують в її власній країні.

Свобода руху послуг має транскордонний характер і може стосуватися випадків: коли надавач і отримувач послуги залишаються на території своїх країн, а послуга надається через кордон; коли надавач чи отримувач послуги переміщується на територію іншої держави-члена з метою надання або отримання послуги; коли надавач і отримувач послуги переміщуються на територію іншої держави-члена з метою отримання послуги.

До послуг належать:

(а) діяльність промислового характеру;

(б) діяльність комерційного характеру;

(в) діяльність ремісників;

(г) професійна діяльність.

Згідно зі ст. 58 ДФЄС право вільного надання послуг у сфері транспорту визначається положеннями, викладеними у розділі про транспорт. Право вільного надання банківських та страхових послуг, пов'язаних з переміщенням капіталу, забезпечується положеннями про свободу переміщення капіталу.

Надавачами послуг можуть бути фізичні особи, які є громадянами держав-членів ЄС, а також юридичні особи, що пропонують чи надають послуги у державах-членах, здійснюючи своє право на свободу надання послуг чи свободу заснування і економічну діяльність.