49. Митний союз і внутрішній ринок єс

У статті ЗО ДФЄС зазначено: «Мито на імпорт і експорт та еквіва¬лентні йому збори скасовуються між державами-членами. Ця заборона поширюється також на митні збори фіскального характеру». Ця стат¬тя має пряму дію. Це визнав Суд ЄС у рішенні у справі 26/62 Van Gend en Loos [1963], в якій ішлося про незаконність встановлення мита у 8% на імпорт у Нідерланди з ФРН уреаформальдегіду.

50. Правові засади спільної зовнішньої політики і політики безпеки єс

СЗППБ вперше була закріплена в Маастрихтському договорі про Європейський союз 1993 р.

До створення ЄЄ держави-члени координували свої позиції та дії у питаннях зовнішньої політики (як у випадку з економічними санкціями), а також у тих сферах, де вірогідним був її вплив на міжнародну торгівлю чи спільний ринок. Таку координацію було формалізовано в ЄЄА 1987 р. під назвою Європейське політичне співробітництво.

СЗППБ стала більш структурованою, вона отримала у своє розпорядження додаткові правові інструменти, частина з яких стали обов'язковими для держав-членів. Після підписання Амстердамських договорів значення СЗППБ зросло. Для цього було запроваджено посаду Високого представника із зовнішніх справ і політики безпеки. Він разом із Президентом Євросоюзу і Комісаром із зовнішніх зносин отримав право представляти Союз у питаннях зовнішньої політики. СЗППБ охопила всі сфери зовнішньої політики, політики безпеки і оборони.

СЗППБ продовжує регулюватися головним чином ДЄС; вже не функціонує як окрема опора Союзу, а є частиною зовнішньополітичної діяльності об'єднання разом із Спільною торговельною політикою, укладанням міжнародних договорів тощо. Набув значного розвитку інституційний механізм СЗППБ. У спеціальний підрозділ виокремлено положення про спільну політику безпеки і оборони.

Згідно з установчими договорами у своїй діяльності на міжнародній арені Союз керується принципами, на основі яких відбувалися його створення, розвиток і розширення, і які він намагається відстоювати у зовнішньому світі: демократія, правова держава, верховенство права, універсальність і неподільність прав людини і основних свобод, повага до людської гідності, принципи рівноправності і солідарності, а також повага до принципів Статуту Об'єднаних Націй і міжнародного права (ст. 21 ДЕС).

Реалізацію цілей і принципів СЗППБ покладено на інститути і орга¬ни Союзу. Відповідними повноваженнями наділені Європейська Рада, Рада, Комісія, Високий представник Союзу з питань зовнішніх зносин і політики безпеки.

60.Правові інструменти співпраці в межах простору свободи, безпеки та юстиції.

ПСБЮ охоплює спеціальні сфери правового регулювання, які сто­суються прикордонного контролю, надання притулку, імміграції, спів­праці судів з цивільних справ, судів з кримінальних справ, поліцейських органів. Кожна з цих сфер має свої особливості правового регулювання. Організаційно-правовий механізм регулювання ПСБЮ охоплює ін­ститути, органи, установи і агенції. Усі вони наділені відповідними пов­новаженнями для ухвалення різних видів актів. Ряд установ і агенцій може укладати міжнародні договори з третіми країнами і міжнародними організаціями (Європол, Фронекс тощо). Для реалізації положень ПСБЮ використовуються різні правові ін­струменти. Це можуть бути регламенти, директиви, рішення, міжнарод­ні угоди. Такі інструменти застосовуються на підставі базових положень і цілей відповідних опор. Безпекова складова ПСБЮ спрямована на створення умов для до­сягнення високого рівня безпеки шляхом ухвалення заходів щодо подо­лання злочинності, расизму, ксенофобії, заходів з координації і спів­праці поліцейських судових, інших компетентних органів, а також шля­хом взаємного визнання судових рішень у кримінальних і цивільних справах. У межах Ради з метою забезпечення розвитку оперативної співпраці з питань внутрішньої безпеки створено постійний комітет. Головними складовими простору свободи є усунення контролю що­до осіб на внутрішніх кордонах і спільна політика з питань контролю за зовнішнім кордоном ЄС, надання притулку, імміграції. Спільна імміграційна політика ЄС спрямована на управління мігра­цією, запобігання незаконній міграції і торгівлі людьми. З метою координації політики у цій сфері у 2004 р. було створено Європейську агенцію з управління оперативною співпрацею на зовніш­ніх кордонах держав-членів Європейського Союзу (Фронтекс). Основними пра­вовими інструментами її здійснення є постанови інститутів ЄС у цій сфері. їх можуть доповнювати міжнародні угоди з третіми країнами щодо реадмісії осіб у країни походження і країни відправлення громадян тре­тіх країн, які не відповідають умовам в'їзду, перебування і проживання на території держав-членів ЄС. Співпраця судів у кримінальних справах базується на взаємному визнанні вироків і судових рішень. З метою гармонізації законодавства держав-членів інститути Союзу ухвалюють мінімальні правила, які стосуються взаємної допустимості до­казів, прав осіб у кримінальному процесі, прав жертв злочинності тощо. Держави-члени можуть встановлювати більш високий рівень захисту. Мінімальні правила ухвалюються також з метою визначення кри­мінальних правопорушень і запровадження санкцій у сферах особливо тяжкої злочинності з транскордонними масштабами, які випливають з характеру чи наслідків правопорушень або необхідності спільної бороть­би з ними. Формами актів, які закріплюють мінімальні стандарти, є директиви. Співпраця поліцій охоплює поліцейські, митні та інші спеціалізова­ні каральні служби держав-членів з метою попередження і виявів кримі­нальних правопорушень і здійснюваних щодо них розслідувань.