65.Гармонізації законодавства в Євросоюзі.

ДФЄС не дає визначення поняття гармонізації, проте передбачає необхідність її здійснення. Він також нп значає сфери, способи і правові механізми гармонізації законодавств держав-членів з правом ЄС. Терміни «зближення» і «гармонізація» застосовуються у більшості сфер, в яких здійснюється європейська інтеграція, а також у міжнарод­них угодах Союзу. Як свідчить практика реалізації права ЄС, терміни «зближення» і «гармонізація» вживаються як синоніми. Проте більш по­щиреним є застосування поняття «гармонізація», яке, на думку багатьох фахівців з права Євросоюзу, адекватніше за інші терміни віддзеркалює суть процесу створення гомогенного правового середовища в межах євро­пейських інтеграційних об'єднань відповідно до моделей, запропонова­них інститутами ЄС. Гармонізація законодавства не вимагає від дєржав-членів ухвалення однакових правових актів. Ідеться насамперед про те, щоб держави-члени застосували схожі закони чи інші правові акти.

Терміни «мінімальні правила і стандарти» мають обмежене використання, їх застосовування пов'язане з регулюванням відносин у межах ІІСБЮ та внутрішнього ринку ЄС. На відміну від інших заходів з гармонізації, застосування мінімальних правил і стандартів допускає можливість їх підвищення державами.

Принцип взаємного визнання передбачає визнання державами-членами норм і стандартів, які діють у внутрішньому праві інших держав-членів. Взаємне визнання діє до появи правил і стандартів ЄС.

66.Способи гармонізації законодавств в Євросоюзі.

Існує так звана базова форма гармонізації. Окрім встановлення мінімальних стандартів у сфері промисловості, базові директиви стосува­лись також вмісту, маркування, пакування та стандартів безпечного спо­живання продуктів харчування, косметики та фармацевтичних виробів, небезпечних для здоров'я виробів, вимірювального обладнання, меха­нічних виробів, стандартів у галузі освіти тощо. Така гармонізація себе не виправдала, оскільки, з одного боку, підготовка директив з виписаними до деталей стандартами вимагала багаторічних узгоджень на рівні держав-членів, а з іншого — дуже непросто відбувався процес реалізації державами-членами положень уже ухвалених директив.

З часом базова гармонізація була доповнена взаємним визнанням національних стандартів. Принцип взаємного визнання був проголоше­ний в рішенні Суду ЄС у справі Cassis de Dijon (1979 р.) (так званий «другий принцип Кассіс»). Він означає, що коли не існує обґрунтованих підстав для недопуску товарів і послуг, що виробляються та реалізують­ся або надаються на законних підставах та території держави-члена, то такі товари і послуги мають бути допущені для реалізації на території всіх інших держав-членів.

«Новий підхід» до гармонізації був викладений у повідомленні, на- правленому Комісією ЄС Раді та Європарламенту. В ньому зазначалось, що гармонізація законодавства повинна бути обмежена встановленням найбільш важливих вимог щодо безпеки або інших вимог, які стосують­ся інтересів суспільства, і яким повинні відповідати всі товари, якщо во­ни претендують на вільне пересування в межах ЄС. Мінімальна гармонізація надає державам-членам можливість самим вирішувати, яким чином досягати встановленої мети з використанням правових інструментів, які надає в їх розпорядження національне право.

Ще одним способом гармонізації законодавства в ЄС є приєднання , дсржав-членів до міжнародних конвенцій і приведення ними свого за­конодавства у відповідність до положень цих документів. Основними формами гармонізації законодавства шляхом приєднання до міжнарод­нії х конвенцій є захист інтелектуальної власності, соціальне і трудове право.