71.Зовнішня компетенція Євросоюзу.

Міжнародні договори з третіми країнами та міжнародними організа­ціями, які укладаються на засадах статей 207, 209, 217, у цілому можна підмести до широкомасштабних угод, положення яких зазвичай охоплюють одразу декілька сфер співробітництва. Однак ЄС може укладати міжнародні угоди й у вузьких галузях. Договір про функціонування ЄС закладає правові засади для укладання галузевих угод з третіми країнами та міжнародними організаціями в таких галузях, як культура (ст. 167.3), охорона здоров'я (ст. 168.3), дослідження та технологічний розвиток (ст. 186), навколишнє середовище (ст. 191.4) тощо Євросоюз не має виключної компетенції на укладання таких галузе­вих угод. Як і Союз, держави-члени також мають компетенцію на укла­дання міжнародних угод у всіх цих сферах. Це випливає з відповідних положень установчого договору. У межах цих повноважень ЄС стало стороною багатьох міжнарод­них конвенцій у сфері охорони навколишнього середовища. Всі вони « змішаними угодами і вимагають, як правило, ухвалення відповідних декларацій з боку ЄС, а іноді й держав-членів, щодо питань компетенції. Такі декларації робляться як при підписанні конвенції, так і при наступ­них значних змінах змісту цих міжнародних документів. Таким чином, враховуючи зміст міжнародних угод, які укладає ЄС з іншими суб'єктами міжнародного права, та правові засади для їх укладання, можна виділити такі види угод: галузеві угоди про співпрацю, торговельні угоди, угоди про торгівлю і співробітництво, угоди про партнерство, угоди про асоціацію. Тим самим закладаються різні потенціали для співпраці і інтеграції третіх країн у Євросоюз.

72.Інституційний механізм зовнішніх зносин Євросоюзу.

Договір про функціонування ЄС встановлює загальні процедури щодо укладання міжнародних угод Союзом, які базуються на положен­нях ст. 218. Відповідно до них Рада дозволяє розпочати переговори щодо укладання міжнародних угод, ухвалює директиви щодо ведення відпо­відних переговорів, санкціонує підписання угод і укладає їх. Комісія або Верховний представник Союзу із зовнішніх зносин і по­літики безпеки у разі, коли передбачена угода винятково або переважно стосується сфери спільної зовнішньої політики й політики безпеки, нада­ють рекомендації Раді, яка ухвалює рішення, що дозволяє розпочати пере­говори і призначає, залежно від предмета передбаченої угоди, представ­ника Союзу на переговорах або керівника переговорної групи Союзу. Певні види міжнародних угод вимагають одержання попередньої згоди від Європарламенту. Рада при укладанні угоди може уповноважити представника на переговорах схвалити від імені Союзу зміни до угоди, якщо остання передбачає, що такі зміни мають ухвалюватися за спрощеною процедурою чи органом, створеним згідно з названою угодою. Рада може встановити особливі умови для такого схвалення. Протягом усієї процедури Рада діє на підставі кваліфікованої більшості. Однак Рада діє одноголосно, якщо угода стосується сфери, для якої одноголосність потрібна для ухвалення акта Союзу, а також стосовно угод про асоціацію і зазначених у ст. 49 угод з державами — кандидатами про приєднання.