![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •7. Сучасна структура Євросоюзу.
- •8. Наднаціональність Євросоюзу і суверенітет його держав-членів.
- •9. Термін «наднаціональний» в праві єс
- •12. Судова практика стосовно природи права Євросоюзу.
- •13. Види суб’єктів права єс.
- •14. Правосуб’єктність Євросоюзу.
- •15. Джерела права Євросоюзу як форми закріплення норм права європейської інтеграції.
- •16. Основні джерела права Євросоюзу.
- •18. Структура права Євросоюзу.
- •19. Система права Євросоюзу.
- •20. Концепції співвідношення права Євросоюзу та внутрішнього права країн-членів.
- •21. Практика Суду єс у питанні взаємодії права Євросоюзу та внутрішнього права країн-членів.
- •22. Доктрина та практика країн-членів щодо взаємодії права Євросоюзу та внутрішнього права.
- •23. Співвідношення права Євросоюзу і міжнародного права.
- •24. Практика Суду єс щодо взаємодії права Євросоюзу та міжнародного права.
- •25. Законодавство та Судова практика держав-членів щодо взаємодії права Євросоюзу та міжнародного права.
- •26. Правові засади управління інтеграційними процесами у Євросоюзі.
- •28. Особливості регулювання інтеграції у Євросоюзі
- •30.Принципи субсидіарності і пропорційності в праві єс
- •31. Поняття договірного механізму Євросоюзу і його складові
- •32. Договори, які регулюють відносини в Євросоюзі
- •34. Поняття інституційного механізму Євросоюзу і його елементи.
- •36. Система актів, які ухвалюють інститути Євросоюзу.
- •37. Система судових установ у Євросоюзі
- •38. Повноваження судових установ Євросоюзу
- •39. Судові установи Євросоюзу і національні суди країн-членів
- •40. Поняття внутрішнього ринку єс
- •42. Свобода пересування товарів в єс
- •43. Свобода пересування осіб в єс
- •45. Свобода надання послуг в єс
- •44. Свобода пересування капіталів в єс
- •46. Внутрішній ринок єс і треті країни
- •47. Поняття митного союзу єс
- •48. Основні складові митного союзу єс
- •49. Митний союз і внутрішній ринок єс
- •50. Правові засади спільної зовнішньої політики і політики безпеки єс
- •60.Правові інструменти співпраці в межах простору свободи, безпеки та юстиції.
- •61.Система захисту прав людини в єс.
- •63.Компетенція єс в сфері захисту прав людини.
- •65.Гармонізації законодавства в Євросоюзі.
- •66.Способи гармонізації законодавств в Євросоюзі.
- •67.Правові акти здійснення гармонізації законодавства в Євросоюзі.
- •68.Міжнародна правосуб’єктність Євросоюзу.
- •69.Правові форми участі Євросоюзу у міжнародних відносинах.
- •70.Поняття і види асоціації в праві єс.
- •71.Зовнішня компетенція Євросоюзу.
- •72.Інституційний механізм зовнішніх зносин Євросоюзу.
- •73.Правові засади регулювання відносин Євросоюзу з Україною.
- •74.Поняття acquis communautaire.
- •75.Джерела acquis communautaire.
- •76.Європейська політика сусідства.
- •77.Європейська політика східного партнерства.
- •79. План дії Україна-єс в сфері свободи, безпеки і юстиції
- •80. План дій щодо скасування віз для України
75.Джерела acquis communautaire.
. Посилання на acquis communautaire були в ДЄС, Договорі про заснування ЄС, проекті Договору про Конституцію для Європи, в документах, ухвалених органами Євросоюзу, в між народних угодах співтовариства, рішеннях Суду ЄС. Ще однією правовою сферою, де використовується термін acquis communautaire, є міжнародні угоди Євросоюзу. Зокрема, посилання на acquis communautaire зустрічається в угодах про стабілізацію та асоціацію, укладених ЄС з балканськими країнами. Так, у ст. 69 Угоди про стабілізацію та асоціацію між ЄС та Хорватією, укладеної у 2001 р., за значено, що Хорватія намагатиметься поступово привести своє законодавство у відповідність до acquis співтовариства, насамперед до фундаментальних елементів acquis внутрішнього ринку. Суд ЄС теж зробив свій внесок у розробку поняття acquis соттиnautaire. У справах 80 та 81/77 Commissionnaires Reunis et Ramel [ 19781 Суд ЄС посилався на acquis communautaire як на доробок Співтовариства щодо об'єднання ринку. Проте, як показала практика, Суд ЄС не відіграй якоїсь помітної ролі у розробці доктрини спільного доробку Євросоюзу. У доктрині європейського права під acquis communautaire зазвичай розуміють сукупність правових норм, судових рішень, доктринальних понять, рекомендацій, домовленостей тощо, які виникли за час існування європейських інтеграційних об'єднань і мають сприйматися країна ми-претендентами на вступ до Євросоюзу беззастережно, тобто як те, що не може бути предметом переговорів. Зроблено також спробу дати класифікацію видів спільного доробку {acquis стосовно приєднання, інституційний acquis, acquis щодо асоціації з третіми країнами, acquis Європейського економічного простору).
76.Європейська політика сусідства.
Європе́йська полі́тика сусі́дства (ЄПС) (англ. European Neighbourhood Policy) — нова політика Європейського Союзу; має на меті створити на південь і схід від нових кордонів розширеного Європейського Союзу зону стабільності миру і добробуту шляхом налагодження тісних довготривалих відносин з сусідніми країнами.
Європейська політика сусідства (ЄПС) спрямована на те, щоб не припустити виникнення нової лінії розподілу між розширеним ЄС та його сусідами, і надати їм можливість брати участь в різних видах діяльності ЄС шляхом тіснішої політичної, економічної, культурної співпраці та взаємодії в галузі безпеки. Концепція ЄПС охоплює такі країни: Алжир, Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Лівія, Молдавія, Марокко, Сирія, Туніс, Україна, а також Палестинська автономія.
Вперше концепція ЄПС була викладена у зверненні Комісії «Ширша Європа» у березні 2003 року. Вона засвідчила, що формування відносин з сусідами — один з пріоритетів зовнішньої політики розширеного ЄС. ЄПС не торкається питання потенційного членства. Вона пропонує сусіднім країнам привілейовані відносини, які будуватимуться на взаємному визнанні спільних цінностей, головним чином у сфері верховенства права; справедливого управління; дотримання прав людини, зокрема, прав меншин; принципів ринкової економіки та безперервного розвитку. Глибина цих відносин залежатиме від того, наскільки ефективно втілюватимуться спільні цінності.
Європейський Союз повинен зміцнювати політику сусідства в регіоні, орієнтуючись на два основні завдання:
Співпраця з партнерами з метою зниження рівня бідності та створити зону спільного процвітання й цінностей, які базуються на глибшій економічній інтеграції, міцних політичних й культурних зв'язках, посиленій транскордонній співпраці та спільній відповідальності за запобігання конфліктам між ЄС та її сусідами.
Закріплення позицій ЄС щодо конкретної вигоди а привілейованих відносин у межах диференційованих рамок, які відповідають прогресу, зробленому партнерськими країнами в політичних та економічних реформах.
Підхід Європейського Союзу базується на таких цілях:
розширення внутрішнього ринку та регуляторних структур;
привілейовані торговельні відносини та відкриття ринку;
перспективи для законної міграції та руху людей;
інтенсивна співпраця з метою запобігання і боротьби зі спільними загрозами для безпеки;
активне політичне залучення ЄС для запобігання конфліктам і їх вирішення;
активніші зусилля для сприяння правам людини , глибшій культурній співпраці та поглибленню взаєморозуміння;
інтеграція в торговельні, енергетичні та телекомунікаційні мережі і європейську дослідницьку зону;
нові інструменти для сприяння і захисту інвестицій;
підтримка інтеграції у глобальну торговельну систему;
посилена допомога, краще реагування на потреби;
нові джерела фінансування.
Для фінансування діяльності в рамках ЄПС запроваджується новий «Інструмент європейського сусідства й партнерства» (ІЄСП), який починаючи з 2007 року замінить чинні програми технічної допомоги «ТАСІС» і «МЕДА» в країнах ЄПС і в Росії. Його мета - надання допомоги Європейським Співтовариством з метою розвитку зони процвітання та добросусідства та її ефективнішого використання. Період дії - 2007-2013 роки. ІЄСП має новий спеціальний компонент для підтримки транскордонного співробітництва на кордонах ЄС. До 2006 року включно для фінансування транскордонної співпраці Комісія буде спрямовувати кошти за допомогою чинних інструментів у так звані «Програми сусідства».
12 травня 2004 року Комісія представила конкретну Стратегію реалізації ЄПС і аналітичні доповіді щодо семи перших країн з «кола друзів»: Ізраїлю, Йорданії, Марокко, Молдови, Палестинської автономії, Тунісу та України. На основі стратегії виробляються детальні плани дій з кожною країною-партнером. Плани дій визначають пріоритетні завдання, виконання яких має зблизити країну з ЄС. Моніторинг виконання чинних Планів дій здійснює як Європейська комісія, так і громадське експертне середовище країн «кола друзів».