20. Концепції співвідношення права Євросоюзу та внутрішнього права країн-членів.

У зв’язку з приєднанням до ЄС одним із ключових для держав-членів стає питання співвідношення національного права із правом ЄС. Відповідь на нього повинен дати один з основних принципів права ЄС – принцип примату права ЄС. Його зміст полягає у тому, що правові норми ЄС у разі колізії з нормами національного права країн-членів ЄС мають вищу юридичну силу. Це положення стосується не лише установчих договорів, а й інших актів ЄС, і діє воно навіть у тому разі, коли відповідна країна голосувала проти прийняття даного акта. Однак досить часто виникають складнощі із застосуванням принципу примату права ЄС. Вони пов’язані із тим, що цей принцип документально не встановлений в установчих договорах про ЄС. Ситуація не змінилась і з підписанням Лісабонських договорів у 2007.

Взаємодію МП з правом ЄС значною мірою визначають також такі фактори, як розподіл договірної компетенції між ЄС та державами-членами і пов’язане з цим існування двох груп МУ, які по-різному впливають на правопорядок Союзу, - угод, укладених ЄС, та таких, що укладаються державами-членами з іншими суб’єктами МП. Зокрема, є сфери регулювання зовнішніх зносин, які перебувають у виключній компетенції ЄС завдяки передачі державами-членами частини своїх повноважень Союзу. В інших сферах існує спільна компетенція Союзу та держав-членів. Наявні також сфери, в яких ЄС має доповнюючу компетенцію. Нарешті, є сфери, в яких держави-члени самостійно здійснюють свої зовнішні зносини, хоча наслідки таких дій з боку держав-членів теж можуть впливати на правопорядок Союзу. Про співвідношення права ЄС та внутрішнього права держав-членів можна говорити у двох площинах: співвідношення права ЄС та норм конституцій держав-членів ЄС та співвідношення права ЄС з нормами інших внутрішніх НА.

21. Практика Суду єс у питанні взаємодії права Євросоюзу та внутрішнього права країн-членів.

До Заключного акта Міжурядової конференції 2007 р. про примат права ЄС було додано Висновок Юридичної служби Ради про примат права ЄС, де йшлося про примат права Співтовариства , який витікає з судової практики Суду та є засадничим принципом цього права. Відповідно до Суду згадуваний принцип нерозривно пов'язаний з особливою природою Європейського співтовариства. На момент винесення першого рішення в рамках усталеної судової практики (справа 6/64 Costa v. ENEL [1964]) примат не згадувався в Договорі. Саме Суд ЄС відіграв вирішальну роль в утвердженні примату права ЄС. У справі 11/70 «Internationale Handelsgesellschaft» [1970] довелося вирішувати конфлікт між регламентом ЄС та положеннями німецького ОЗ про основні права громадян.

22. Доктрина та практика країн-членів щодо взаємодії права Євросоюзу та внутрішнього права.

Сучасні міжнародна та європейська правові системи є досить гнучкими в плані їх співвідношення з національним правом. Вони не встановлюють надто жорстких рамок для суверенних держав, які дбають про збереження своєї самобутності. Їх завдання – допомагати державам у їх співпраці, спрямованій на досягнення тих чи інших цілей. Суверенні держави Європи із власними віковими правовими традиціями та механізмами захисту прав людини, яким вони надають першочергове значення, досить обережно ставляться до кардинальних змін, про що свідчить, зокрема, безуспішний досвід прийняття Конституції ЄС.