Завдання для самостійної роботи
Провести якісний аналіз ризику виведення на український або зарубіжний ринок нового конкретного виду товару. (Можлива деталізація і подальший аналіз окремого етапу цього процесу або порівняльний аналіз діяльності декількох компаній, фірм в цьому напрямку.)
Теми рефератів:
Якісний аналіз ризику при проведенні сегментації ринку.
Маркетингові дослідження. Мінімізація ризиків.
Кластерний аналіз маркетингових досліджень. Мінімізація ризиків.
Управління ризиком в умовах невизначеності.
Особливості проведення маркетингової політики і прийняття стратегічних рішень.
Маркетинговий підхід до управління ризиком.
Диверсифікація в маркетингу.
Ризик – менеджмент в маркетингу.
Лімітування в маркетингу.
Ризик і страхування.
Правові аспекти ризику.
Тема 2: методи кількісної оцінки маркетингових ризиків
Якісного аналізу ризику буває недостатньо для ідентифікації та виокремлення суттєвих чинників ризику. Кількісний аналіз ризику спрямований на розрахунки можливих оцінок ризику в кількісній мірі, проведення їхнього порівняння та аналізу, для чого потрібен досить великий обсяг інформації. Більшість підходів кількісного вимірювання ризику базується на використанні ймовірності, бо ймовірність – це специфічна , своєрідна міра, оцінка невизначеності. Кількісна міра ризику є своєрідним вектором, компоненти якого відображають різні грані ризику і формуються в залежності від цілей дослідження, наявної інформації, ставлення суб’єктів ризику до невизначеності й конфліктності.
До кількісних методів оцінки маркетингових ризиків відносять статистичний метод, метод побудови дерева прийняття рішень, метод експертних оцінок, застосування теорії ігор, метод аналогій і метод аналізу чутливості проекту, методи імітаційного моделювання тощо.
§1. Статистичний метод
Цей метод базується на аналізі коливань оцінюваного показника І (величини втрат) за певний період. Залежно від результативності дій за цей період, діяльність підприємства відносять до однієї з п'яти областей ризику: безризикова область, область мінімального ризику, область підвищеного ризику, область критичного ризику, область неприпустимого ризику.
Віднесення результатів діяльності до тієї чи іншої області ризику виконується залежно від рівня втрат:
- у без ризиковій області втрати відсутні;
в області мінімального ризику втрати не перебільшують чистого прибутку;
в області підвищеного ризику втрати вищі за чистий прибуток, але менші, ніж валовий дохід;
в області критичного ризику втрати вищі за валовий дохід, але менші, ніж виторг від реалізації продукції;
в області неприпустимого ризику втрати можна зіставити з розміром власних коштів підприємств.
Для
кількісної оцінки областей ризику
вводять поняття коефіцієнта
ризику
який характеризує рівень втрат (наприклад,
втратам у розмірі половини чистого
прибутку відповідає коефіцієнт ризику
0,125,
а втратам усього чистого прибутку - 0,25
і дозволяє вести кількісну оцінку
ризику. Так, у зазначених
вище областях ризику коефіцієнт ризику
набуває значень: 0;
0 - 0,25; 0,25 - 0,5; 0,5 - 0,75; 0,75 - 1,0
(0
- відсутність збитків, 1,0
-
банкрутство).
Відповідно до інших підходів коефіцієнт ризику може бути розрахований як відношення втрат (різниці між запланованими і фактичними результатами) до запланованого результату.
Цей метод дає досить точні результати оцінювання ризику за умов дотриманні трьох основних вимог:
наявність достатнього обсягу достовірної статистичиої інформації даних не менше ніж за 3-5 попередніх періодів господарювання;
наявність чітко виражених тенденцій змін ризику в минулому і в поточний період;
виявлені тенденції змін оцінюваного показника будуть зберігатися і в майбутньому (це може бути за аналогічних умов господарювання в аналізованому і прогнозованому періодах).
Різновидом статистичного методу є метод Монте-Карло, який за допомогою імітаційного аналізу дозволяє встановлювати ймовірності зміни оцінюваних характеристик проекту для можливих несподіваних ризикових (кризових) ситуацій.
За умов різких різноспрямованих змін характеристик зовнішнього чи внутрішнього середовища даний метод практично не застосовується. Крім того, він більшою мірою орієнтований на констатацію існуючої ситуації, ніж на прогнозування майбутніх результатів.