9.2 Організація праці та її стимулювання

Наукова організація праці (НОП) - це така її організація, при якій практичному впровадженню конкретних заходів передує рете­льний науковий аналіз трудових процесів та умов їх виконання, а самі практичні заходи базуються на досягненнях сучасної науки та передової практики.

Ціль, суть, завдання, принципи та основні напрямки наукової організації праці єдині для всіх категорій працюючих і організацій. Вони зумовлені, перш за все, особливостями предметів, засобів, умов праці, технологією та організацією виконуваних процесів.

Вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду організації праці в менеджменті дало підставу автору виділити такі основні напрямки НОП в апараті управління: розподіл і кооперацію праці; підбір і розміщення кадрів; підготовку та підвищення кваліфікації кадрів; планування та організацію процесів праці (на всіх рівнях апарату управління; нормування праці всіх працюючих; організацію і забезпечення робочих місць; оцінку результатів індивідуальної і колективної праці; стимулювання праці; режим праці і відпочинок; дисципліну праці й підвищення активності працюючих,

Чітка наукова організація праці забезпечує вирішення трьох ос­новних взаємопов'язаних завдань:

• економічних - із забезпечення раціонального використання фінансових, трудових і матеріальних ресурсів;

• психофізіологічних - із забезпечення сприятливих умов праці, збереження здоров'я працюючих, підвищення культури й естетики праці;

• соціальних - із виховання добросовісного ставлення до праці.

Велике значення має удо­сконалення організації праці менеджерів. З цією метою виділяються три напрямки наукової організації праці керівника:

1. Організація праці:

а) вдосконалення структури управління (структура підприємства, організація має бути гнучкою та ефективною);

б) розробка посадових інструкцій. Посадова інструкція є ефективним засобом документування посадових обов’язків.

2. Організація трудового процесу:

а) робота з документацією;

б) планування та ефективне використання робочого часу;

в) комп’ютерізація.

3. Організація робочих місць та умов праці.

Управління поведінкою працівників ґрунтується на визначенні рівня та структури їх доходів і пільг і від рівня реалізації персона­лом своїх знань, здібностей, професійних навиків.

1. Оплата за тарифними ставками та окладами. Тарифні ставки та оклади встановлюються на основі тарифних угод.

2. Ринкова компонента. Ставки оплати праці встановлені на основі переговорів між роботодавцем і працівником.

3. Доплати та компенсації. Доплати є компенсація додаткових затрат робочої сили через відмінності в умовах і складності праці. Компенсації враховують зростання цін.

1. Надбавки: надбавки за продуктивність, вишу за норму; надбавки за особистий внесок у підвищення ефективності, вста­новлюються авторам раціоналізаторських пропозицій; в надбавки за високу якість продукції, виконання термінових і відповідальних завдань.

5. Премії. Премії використовуються для стимулювання добросовісного ставлення до праці, підвищення якості продукції та ефективності виробництва. Премії є нерегулярними, і їх величина суттєво змінюється залежно від досягнутих результатів.

6. Соціальні виплати. Заробітна плата становить певну частину від загальних витрат на утримання персоналу. Решта припадає на соціальні виплати: оплата транспортних послуг, медична допомога та лікування, харчування протягом робочого дня, страхування життя.

7. Девіденти.