ЛЕКЦІЯ 1. Поняття інтелектуальної власності. Авторське право та суміжні права. Патентне право. Право промислової власності. Нетрадиційні об’єкти права інтелектуальної власності. Захист прав інтелектуальної власності.

1. Поняття інтелектуальної власності. Об’єкти і суб’єкти права інтелектуальної власності.

Вияснення питання про інтелектуальну власність доцільно розпочати з визначення поняття “інтелект”. З латинської – intellectus перекладається як розуміння, розсудок, пізнання. В свою чергу, це латинське слово є перекладом давньогрецького поняття нус – розум. В прикладному розумінні інтелект трактується як здатність до мислення на найвищих теоретичних рівнях. Це поняття вживається також для характеристики індивідуально типологічних якостей творчої особистості.

Похідними від інтелекту є терміни – інтелектуальна діяльність, інтелектуальна творчість, інтелектуальна власність.

Інтелектуальна творча діяльність відрізняється від інтелектуальної діяльності результатом, котрим є втілений в об’єктивну форму продукт – твір науки, літератури, мистецтва, винахід тощо. З цими творами пов’язуються умови охороноздатності, використання, захист.

Інтелектуальна діяльність – це творча діяльність, а творчість – це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю. Чим вищий інтелектуальний потенціал індивідуума, тим цінніші результати його творчої діяльності – інтелектуальна власність.

Інтелектуальна власність є терміном міжнародного права з 1967 року. Поняття „інтелектуальна власність” було вжито у Стокгольмській конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ). Стаття 2 Стокгольмської конвенції визначає інтелектуальну власність як права, котрі охоплюють інтелектуальну діяльність у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.

У вітчизняній юридичній довідковій літературі інтелектуальна власність трактується як “права, що відносяться до: літературних, художніх і наукових творів; виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо – і телевізійних передач, винаходів у всіх областях людської діяльності; наукових відкриттів; промислових зразків; товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань і комерційних позначень; захисту проти недобросовісної конкуренції, а також усіх інших прав, що належать до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях”.

Отже, інтелектуальна власність - нематеріальна. Вона має ідеальну природу. Інтелектуальна власність – це право на результати інтелектуальної творчої діяльності, втілені в матеріальну, уречевлену форму. І ці результати повинні відповідати умовам правової охорони, визначених законодавством. Тобто, Інтелектуальна власність (ІВ) у широкому розумінні означає закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній сферах.

Інтелектуальна діяльність – це творча діяльність, а творчість – це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю. Чим вищий інтелектуальний потенціал індивідуума, тим цінніші результати його творчої діяльності – інтелектуальна власність.

Право інтелектуальної власності є підгалуззю Цивільного права України. Стаття 418 Цивільного Кодексу України визначає право інтелектуальної власності як право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові правав інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об’єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним.

Інтелектуальна власність має юридичну природу.

Згадувана вище Стокгольмська конвенція містить права, що стосуються:

- літературних, художніх і наукових творів;

• виконавської діяльності артистів, звукозапису, радіо – та телевізійних передач;

• винаходів у всіх галузях людської діяльності;

• наукових відкриттів;

• промислових зразків;

• товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань та комерційних позначень;

• захисту проти недобросовісної конкуренції, а також всі інші права щодо інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній та художній галузях.”

Цивільним кодексом України (ст. 424) визначено, що майнові права це:

- право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

- виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

- виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання.

Майнові й особисті (немайнові) права на результат творчої діяльності взаємозалежні і найтіснішим чином переплетені, утворюючи нерозривну єдність. Двоякість права найважливіша особливість інтелектуальної власності.