Передмова

Навчальна дисципліна «Менеджмент організацій» є професійно-орієнтована та призначена для формування системного мислення та комплексу спеціальних знань та вмінь з управління функціональними підсистемами та елементами внутрішнього середовища організації на всіх стадіях її життєвого циклу.

Завдання курсу визначається вимогами до тих теоретичних основ менеджменту у виробничій сфері, якими повинні володіти спеціалісти-менеджери, а саме:

• ознайомити студентів з системною моделлю управління організацією;

• викласти методику проектування організаційних структур управління;

• розкрити сутність кризових явищ, сутність та фактори конкурентоспроможності та поняття ділового ризику;

• виробити практичні навички поведінки у кризових та ризикових ситуаціях.

В результаті вивчення предмета студенти повинні:

• знати галузеві особливості виробничого менеджменту; елементи та фактори системного управління організацією, теорію управління основними підсистемами; сутність кризових ситуацій, санації та банкрутства; сутність та фактори конкурентноздатності та ділового ризику.

• вміти приймати рішення в організації в умовах ризику; проектувати організаційні структури управління; приймати рішення по управлінню підсистемами (матеріально-технічною, фінансово-економічною, соціально-психологічною); визначити конкурентний стан організації; застосовувати галузеві особливості управління організаціями різних організаційно-правових форм; провести діагностику управління.

Тема 1. Організація як об’єкт системного управління План

1.1 Системна модель управління організацією

1.2 Взаємозв’язок внутрішніх елементів і факторів зовнішнього середовища

1.3 Учасники діяльності організації

1.4 Імідж організації

Література

[5], [14], [16], [18], [20]

1.1 Системна модель управління організацією

Системний підхід розглядає організацію як складний комплекс взаємозалежних і взаємодіючих змінних. Члени організації є змінними величинами у системі.

Сутність системного підходу полягає у дослідженні найбільш загальних форм організації, що припускає насамперед вивчення системи як цілого, взаємодії між частинами, дослідження процесів, що пов’язують частини системи з її цілями. Як показано на рис. 1, сприймаючи організацію як систему, ми можемо визначити чотири головні елементи: затрати (вкладення), трансформаційні процеси, випуск (результати) і зворотний зв’язок. Затрати – це матеріальні, людські, фінансові та інформаційні ресурси, які організація отримує. Далі, за допомогою технологічних і управлінських процесів їх перетворюють на випуск. Випуск – це товари, послуги; прибутки, втрати; поведінка працівників та інформація. Середовище реагує на цей випуск і забезпечує зворотний зв’язок із системою.

Зворотній зв’язок

Рис. 1 Системний підхід до організації

Трактування організації як системи дає різні важливі погляди на організацію. Вони охоплюють: поняття відкритих систем, підсистем, синергії й ентропії.

Відкриті системи – це системи, які взаємодіють зі своїм середовищем, тоді як закриті не взаємодіють із середовищем. Усі складні організації є відкритими системами.

Системний підхід також виділяє значення підсистем – систем у межах ширшої системи. Наприклад, маркетинг, виробництво, фінанси в межах компанії, є з одного боку, системами, однак з іншого, - підсистемами в межах цілої організації. Оскільки вони взаємозалежні, то зміни в одній підсистемі можуть впливати на інші підсистеми.

Синергія стверджує, що організаційні одиниці (або підсистеми) часто можуть діяти успішніше, працюючи разом, ніж тоді, коли працюють окремо. Синергія є важливим поняттям для менеджерів, оскільки вона підсилює вагомість спільної роботи шляхом кооперації і координації.

Ентропія – це закономірний процес, який веде до системного занепаду. Коли організація не стежить за зворотнім зв’язком зі своїм середовищем і не пристосовується до нього, вона може збанкрутувати. Головна ціль менеджменту, з погляду системного підходу – це постійне оновлення організації, щоб уникнути ентропії.