4.3 Масштаб підприємства та фактори, що його зумовлюють

Додатній і від'ємний ефекти масштабу є важливими факторами, які визначають структуру кожної галузі. Концепція мінімально ефективного розміру дозволяє визначити найменші обсяги виробництва, при яких підприємство мінімізує свої довготермінові середні витрати, і на основі цього встановити кількість ефективно функціонуючих підприємств та їх розміри в галузі.

Розміри підприємства, при яких воно може ефективно функціонувати (з низькими витратами виробництва одиниці продукції), та структура галузі залежить від типу кривих довготермінових середніх витрат. Виділяють три типи їх кривих, які зображені на рисунку 5. На рис. 5-а для кривої довготермінових середніх витрат характерним є швидке вичерпування позитивного ефекту масштабу (до К¹), після чого на великому проміжку обсягів виробництва (від К¹ до К²) діє незмінний ефект масштабу. а при обсягах випуску понад К² - від'ємний ефект масштабу. Така траєкторія кривої довготермінових середніх валових витрат вказує на те, що як відносно малі, так і відносно великі підприємства можуть ефективно функціонувати в галузі.

Для кривої довготермінових середніх валових витрат, представленої на рисунку 5-б, характерною є тривала дія позитивного ефекту масштабу, після чого при великих обсягах випуску починає діяти від'ємний ефект масштабу. Це вказує на те, що найвища ефективність виробництва може бути досягнена лише при великих розмірах випуску (К), які під силу лише незначній кількості великих підприємств.

У випадку швидкоминучого додатнього ефекту масштабу, за яким наступає від’ємний і ефект масштабу (ця ситуація зображена на рисунку 5-в), ефективний розмір визначається невеликими обсягами виробництва, доступними багатьом виробникам. Тому в галузі продукту з такою траєкторією довготермінових середніх валових витрат існує значна кількість малих підприємств, які ефективно функціонують.

Отже, форма кривої довготермінових середніх валових витрат є вирішальною у визначенні розмірів підприємства та рівня ефективності його діяльності.

Рис. 5 а-б-в. Три типи кривих довготермінових середніх витрат

4.4 Аналіз та проектування організаційних структур управління

Організаційна структура управління в системі менеджменту постійно змінюється під впливом факторів внутрішнього та зовнішнього середовищ, а також результатів виробничо-господарської діяльності підприємства. Постійними є аналіз та оцінювання діючих організаційних структур управління з метою їх удосконалення.

Існує декілька способів аналізу та оцінювання організаційної структури управління: експертний, аналогій, структуризації цілей і завдань, організаційного моделювання, структурних еволюційних порівнянь.

Експертний спосіб. Сутність його полягає у попередньому дослідженні чинної структури управління, виявленні недоліків і характерних особливостей. Для цього проводять діагностичне дослідження системи менеджменту з метою порівняння фактичних значень відповідних показників з нормативними. їх аналіз дає змогу виявити недоліки в організаційних структурах управління і резерви щодо їх удосконалення. З розвитком кількісних методів аналізу, усунення недоліків нормативної бази роль цього способу знижується.

Спосіб аналогій. Передбачає використання організаційних структур і форм управління, що виправдали себе на інших підприємствах. Спосіб аналогій передбачає розроблення і застосування стандартних інструкцій, типових структур управління, норм керованості, функцій управління, розрахункових формул для визначення необхідної чисельності управлінських працівників.

Структуризації цілей і завдань. Має на меті розгляд організації як багатоцільової системи, а також структуризацію цілей і проблем організації за певними ознаками, які беруть за основу при визначенні видів діяльності, функцій, складу управлінських робіт дає змогу сформувати структурні підрозділи та зорієнтувати їх діяльність на досягнення конкретної виробничо-господарської мети.

Способи організаційного моделювання. Базується на використанні формальних показників системи управління і створенні відповідних моделей. Ефективним є підхід, в основі якого - декомпозиція інформаційного процесу, пов'язаного з управлінськими роботами. При цьому визначають місця, які потребують управлінського впливу, встановлюють періодичність і черговість впливів, склад і обсяги інформації, необхідні для цього технічні засоби тощо. До організаційного моделювання належать способи, які використовують параметричні залежності об'єкта і суб'єкта управління. Для цього визначають залежність параметрів керуючої системи від виробничо-технічних факторів, щільність зв'язків, досліджують кількісні характеристики системи управління та імітують різні ситуації управлінської діяльності.

Спосіб структурних еволюційних порівнянь. В його основі такі положення:

• необхідність оцінювання організаційної структури управління в процесі її розвитку;

• необхідність комплексного застосування під час оцінювання організаційної структури управління всіх способів - експертного, порівнянь та аналогій, структуризації, завдань і цілей тощо;

• врахування при формуванні результатів оцінювання організаційної структури управління всієї сукупності факторів внутрішнього та зовнішнього середовищ організації та їх прогнозованих змін.

Отже, за основу оцінювання організаційних структур управління необхідно брати підхід, який забезпечує комплексне використання способів і враховує різноманітні фактори внутрішнього і зовнішнього середовищ в умовах розвитку.

Застосування способу структурних еволюційних порівнянь вимагає кваліфікованого аналізу організаційних структур управління підприємства та їх підрозділів. На початковій стадії необхідно вивчити існуючу організаційну структуру управління. На другому етапі з'ясовують, наскільки раціональними є побудова організаційної структури управління, функції та завдання підрозділів в управлінських процесах.

На підставі отриманих даних складають матрицю функціонального розподілу повноважень в апараті управління.

Оцінивши зафіксовані в матриці дані, з'ясовують ступінь участі підрозділів у виконанні робіт, компетенцію менеджерів, раціональність розподілу функцій між ними.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Оцініть особливості функціонального управління деревообробних підприємств.

2. В чому полягає ефект масштабу діяльності?

3. Що є вирішальним у визначення розмірів підприємства?

4. Які є способи аналізу ОСУ?