11.7 Концепція управління ризиком і ризикозахищеність організації

У процесі управління ризиком потрібно враховувати загальні евристичні правила прийняття рішень в умовах ризику: ризикувати можна лише в межах власного капіталу; не можна ризикувати значними сумами заради малого виграшу; необхідно зважувати можливі негативні наслідки ризику; необхідно паралельно розглядати інші альтернативи з меншим рівнем ризику.

Для уникнення окремих видів фінансових ризиків можуть використовуватися специфічні заходи, спрямовані на нейтралізацію самої причини виникнення ризикової ситуації. Так, для нейтралізації ризику втрати фінансової стійкості необхідно відмовлятися від надмірного позикового фінансування. Для уникнення ризику неплатоспроможності потрібно утримуватися від створення надмірних неліквідних активів.

Депозитного і процентного ризиків можна уникнути шляхом відмови від зберігання грошових коштів на депозитних рахунках та їх вкладення у короткострокові цінні папери (але при цьому виникає не тільки ризик упущеної вигоди, а й інфляційний ризик).

Диверсифікація фінансових ризиків полягає у зменшенні рівня їх концентрації. Цей метод ризик-менеджменту використовується лише для уникнення негативних наслідків несистематичних (специфічних) ризиків, які залежать від самого підприємства. Незалежно від того, який ризик мінімізується за допомогою диверсифікації, принцип ризик-менеджменту єдиний - максимально розподілити грошові вкладення між різноманітними активами для того, щоб уникнути значних фінансових витрат у випадку, коли окремі активи стають збитковими під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.

Варто зауважити, що дуже важливим фактором успішного функціонування організації є її ризикозахищеність, що становить собою сукупність економічних чи соціально-політичних умов, які унеможливлюють виникнення і подальший розвиток кризи в організації.

Питання для самоконтролю

1. Оцініть фактори і послуги конкуренції. Які існують види конкуренції?

2. Які існують види конкуренції товарів?

3. За допомогою яких показників можна оцінити конкурентний стан організації?

4. В чому сутність ризикової ситуації?

5. Дайте характеристику видам ризикових ситуацій.

6. Які складові інтегрованого аналізу ризику?

ТЕМА 12. Розвиток та проектування організації

План

12.1 Тенденції організаційних змін

12.2 Чинники та елементи проектування організації

12.3 Діагностика управління організацією

Література

[6], [9], [12], [16], [17], [19]

12.1 Тенденції організаційних змін

Можна простежити три фази фундаментальних змін в організаціях, що відбулися в XX сторіччі і мають справді історичне значення. Перша фаза - відділення управлінських функцій від власників і перетворення управління на професію. Друга фаза - поява, починаючи з двадцятих років, командно-адміністративних організацій з вертикальною співпідпорядкованістю і високим рівнем централізації рішень. Третя фаза — перехід до організацій з перевагою горизонтальних структур і зв'язків, інформаційних технологій, що ґрунтуються на широкому використанні, спеціальних знань і системних методів прийняття рішень.

Нині відбувається кардинальний перехід від організаційної раціоналізації, заснованої переважно на накопиченому досвіді, до всебічного застосування тимчасових знань, інформаційних мереж і комп'ютерної освіти. Цей процес супроводжується рядом капітальних перетворень. Активізується інтеграція в управлінні шляхом утворення асоціативних структур, альянсів різних типів, включаючи організації транснаціонального характеру. Набирають сили процеси комплексної реструктуризації, переходу до організацій із внутрішніми ринками, скорочення розмірів організаційних ланок, використання цільових груп, матричних структур і організацій, що самонавчаються.

Тому центральне завдання менеджменту в XXI столітті полягає в тому, щоб перетворити на лідерів змін якнайбільше організацій. Лідер змін розглядає кожну зміну як нову сприятливу можливість. Лідер змін цілеспрямовано шукає корисні для себе зміни і знає, як зробити їх максимально ефективними для зовнішньої і внутрішньої діяльності організації. Для цього потрібні: