лекції ПіМ2011pdf

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

Барановська С. П., Цогла О.О.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни „Підприємництво та менеджмент” для

студентів неекономічних спеціальностей

Затверджено на засіданні кафедри обліку та аналізу

Протокол № від . 2011 р.

Львів-2011

1

Барановська С. П., Цогла О.О. Конспект лекцій з дисципліни „Підприємництво та менеджмент” для студентів спеціальності „Комп’ютерні науки”, ІКНІ. – Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2011. – 141 с.

Відповідальний за випуск

Рецензенти

2

ВСТУП

Метою викладання дисципліни „Підприємництво та менеджмент” є формування у студентів системи знань з теорії та практики підприємництва та менеджменту. Вивчення цієї дисципліни сприятиме формуванню фахівців відповідно до нових тенденцій і вимог підготовки висококваліфікованих спеціалістів, здатних ефективно діяти в умовах конкурентного середовища, приймати обгрунтовані управлінські рішення.

Завданням вивчення дисципліни є інформування студентів про сутність та загальноекономічний зміст підприємництва, види та сфери підприємницької діяльності, форми організації підприємництва, технологію започаткування підприємницької діяльності, ресурсне забезпечення підприємництва, основи обліку і аналізу підприємницької діяльності, оподаткування та механізми державного регулювання підприємництва, сутність менеджменту та його місце в системі управління, види організацій як об’єктів управління, функції та методи менеджменту, управлінські рішення, комунікації та керівництво в системі менеджменту.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен знати основи теорії і практики підприємництва та менеджменту; повинен вміти: організувати власну справу, підготувати необхідні засновницькі документи та провести реєстрацію підприємства, забезпечити його ресурсами, читати та аналізувати фінансову та податкову звітність підприємства та оцінювати його фінансовий стан, визначати заходи з використання механізмів державної підтримки підприємницької діяльності, приймати обгрунтовані управлінські рішення, здійснювати ефективні комунікації.

Конспект лекцій складається з двох розділів та восьми тем. Розділ 1 Підприємництво містить наступні теми: 1. Сутність та види підприємництва..(Виникнення та еволюція поняття підприємництва. Сутність і функції підприємництва. Умови і принципи підприємницької діяльності. Підприємства та їх види. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності. .Господарські товариства. Об’єднання підприємств.) 2. Технологія започаткування підприємницької діяльності та її ресурсне забезпечення. (Засновницькі документи та їх підготування. Статутний фонд та порядок його формування. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності. Порядок відкриття поточного рахунку в банку. Ліцензування підприємницької діяльності. Фінансові ресурси підприємств та джерела їх формування. Кредитування підприємств. Лізинг і факторинг. Ринок цінних паперів.) 3. Облік і аналіз у підприємницькій діяльності. (Принципи відображення інформації про підприємницьку діяльність. Сутність і поняття оперативного, статистичного і бухгалтерського обліку. Механізм бухгалтерського обліку. Баланс підприємства як джерело інформації. Оцінка фінансового стану суб’єктів підприємництва. Поняття витрат виробничо-господарської

3

діяльності. Класифікація витрат.) 4. Оподаткування підприємницької діяльності. Державне управління підприємництвом. (Система оподаткування підприємницької діяльності в Україні. Сутність податків та їх класифікація. Відрахування до позабюджетних спеціальних фондів. Спрощені системи оподаткування. Необхідність, сутність, форми та методи державного управління підприємницькою діяльністю.)

Розділ 2 Менеджмент містить наступні теми: 5. Сутність менеджменту та його функції. (Сутність і значення менеджменту. Рівні управління. Організації як суб’єкти управління. Класифікація організацій. Колективи працівників в організації. Фактори впливу на організацію. Сутність, особливості та класифікація функцій менеджменту. Загальні, конкретні та об’єднувальні функції менеджменту та їх взаємозв’язок.) 6. Загальні функції менеджменту. (Планування та організування як загальні функції менеджменту. Види організаційних структур управління. Мотивування як загальна функція менеджменту. Контролювання та регулювання як загальні функції менеджменту) 7. Методи менеджменту.Управлінські рішення. (Сутність та особливості формування методів менеджменту. Характеристика методів менеджменту. Сутність, класифікація та процес вироблення управлінських рішень.) 8. Комунікації у менеджменті. Керівництво та лідерство в організації. (Сутність комунікацій. Комунікаційний процес. Сутність, основні засади керівництва та лідерства. Підходи до керівництва. Стилі керівництва. Конфлікти як об’єкт керівництва.

4

ЧАСТИНА 1 ПІДПРИЄМНИЦТВО

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ ТА ВИДИ ПІДПРИЄМНИЦТВА

1.1.Виникнення та еволюція поняття підприємництва.

Що ж таке підприємництво? Відповідь на це запитання дуже важлива як для господарської практики, так і для економічної науки. Поняття „підприємництво” надзвичайно широке і містке. У ньому переплітається сукупність економічних, юридичних, політичних, історичних, моральних і психологічних відносин.

Появу терміна "підприємець" (від фр. enterpreneur - посередник) пов'язують з ім'ям англійського економіста Р. Кантільйона, який також вперше здійснив наукову інтерпретацію підприємництва як діяльності, пов'язаної з ризиком. Відомими є висловлювання англ. Економіста Адама Сміта стосовно інтересів підприємців та їх взаємодії з інтересами держави і суспільства. А. Сміт розглядав підприємця як власника, повязуючи підприємницьку діяльність насамперед із власною зацікавленістю підприємця (особистим збагаченням), під час реалізації якої він сприяє ефективному задоволенню потреб суспільства. Жан-Батіст Сей – автор відомої теорії трьох факторів виробництва (праця, земля, капітал). Він характеризував підприємця як особу, котра організовує інших людей у межах виробничої одиниці, що комбінує фактори виробництва. Видатним внеском у розробку теорії підприємництва стали праці австроамериканського економіста Йозефа Шумпетера. Підприємницьку функцію вчений ототожнював із функцією економічного лідерства і новаторства. Шумпетер зазначав, що інновація – це дітище підприємництва, а підприємець – творець інновацій.

Поняття підприємництва розвивалось, змінюючись відповідно до конкретно-історичних економічних і соціальних умов суспільства. Еволюція поглядів на підприємництво і на роль особи підприємця в економічних і соціальних процесах, залежить від конкретно-історичних етапів розвитку суспільства, впроваджень досягнень науково-технічної революції в промисловість, культурних і політичних пріоритетів у соціумі.

За такого підходу, світова історія розвитку підприємництва розглядається як така, що налічує декілька глобальних цілей і завдань, які періодично, поетапно змінювалися після свого здійснення. А отже, з ними змінювалося розуміння суті підприємництва. На початкових етапах розвитку світових продуктивних сил в епоху становлення капіталізму вся енергія підприємців (незалежно від національних ознак) була спрямована на створення нової технології виробництва, за допомогою якої можна було збільшити випуск і обсяг збуту продукції, захопити на якийсь час відповідний сектор чи сегмент ринку, а через нарощування масштабів

5

виробництва - отримувати дедалі більшу масу прибутків. Цей етап розвитку підприємництва - це період первинного нагромадження капіталу, який пов'язаний також із вдалими операціями фінансистів, банкірів, інвесторів. Тут підприємець (особливо в XIX ст.) виступав як особа, яка переміщує ресурси із сфери з низькою у сферу з високою дохідністю. Там, де загострювалася конкурентна боротьба, зростала й активність щодо більш прибуткового розміщення капіталу. Із такої боротьби виросли "герої" капіталізму: американець Дж. Морган ("Морган гаранті траст"), німець Г. Сіменс ("Дойче банк"), французи брати Перейр ("Кредит мобільє") та інші, що заклали базу фінансових імперій.

На наступному етапі, з початку XX cm. майже всюди основні цілі та завдання підприємців суттєво змінилися. Пріоритетні завдання вже полягали в тому, щоб розробити і вдосконалити механізми масового виробництва, зменшити витрати, знизити собівартість продукції, домігшись при цьому збільшення питомого продукту, рентабельності та конкурентноспроможності. За нових умов успіх підприємництва гарантувала низька ціна на продукцію, зростання кількості реалізованих товарів і маси прибутку. Не меншого значення як чинник економічного успіху набуває раціональна організація виробництва, зокрема в провідних галузях (транспорт, електротехніка, машинобудування, хімічна промисловість), а також модернізація традиційних галузей - текстильної, харчової. Характерною рисою підприємця при цьому уже називають досягнення значних результатів в управлінні виробництвом.

Ситуація змінилася на початку 30-х років. У всьому промислово розвинутому світі вже спостерігався стан насичення (сатурації) попиту на споживчі та інші товари. У цей час в Америці, а потім у Західній Європі, заглядаючи у майбутнє, фірми перенесли пріоритети управління з виробництва на рекламу, добір споживачів, організацію збуту, просування продукції на ринках, на проблеми реалізації, а не власне виробництва.

Наступний етап починається від середини 50-х років, коли ринкова орієнтація фірм ще більше посилюється. Цей новий етап у зарубіжній економічній літературі з менеджменту отримав назву постіндустріальної епохи. Вступ до неї характеризувався досягненням нового, вищого рівня розвитку виробництва та добробуту населення у промислово розвинених країнах Заходу, забезпеченням задоволення потреб у головних умовах фізіологічного існування людини. Епоха масового збуту дозволила досягти комфорту та економічної безпеки існування. На цьому етапі розвитку підприємництва суттєво модифікується співвідношення між інтересами розвитку виробництва та збуту в системі управління. Сучасне підприємництво швидко адаптується до змін в навколишньому середовищі: у політиці, економіці, суспільстві, технологіях. Без цього підприємець не в змозі забезпечити своє майбутнє. Показником підприємницької діяльності є конкурентоздатність організації, а сама

6

підприємницька поведінка характеризується як енергійна, ризикована, спрямована на максималізацію можливостей.

Як бачимо, на кожному з цих етапів є пріоритетною одна зі складових підприємницької діяльності. На першому - пріоритетною умовою розвитку є спрямованість на виробництво і пошуки нових технічних (технологічних) можливостей для досягнення бажаного результату. На другому етапі зростає питома вага нетрадиційних рішень у підприємництві з урахуванням новітніх досягнень у науково-технічній та економічній сферах. Подальший розвиток підприємництва - це врахування специфіки потреб споживачів продукції, послуг, а також більш диференційований підхід до людського чинника. Наступний етап знаменує собою зміщення акцентів на вдосконалення системи управління. Сучасний етап розвитку підприємництва передбачає врахування дедалі зростаючої кількості факторів (політичних, соціальних, етнічних, економічних, психологічних), що мають як безпосередній, так і опосередкований вплив на виробничі процеси. Найбільше цінується здатність підприємців адекватно реагувати на зміни, вміння їх передбачити.

1.2. Сутність і функції підприємництва.

У Господарському кодексі України подане таке визначення підприємництва: "Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку" (стаття 42).

Отже, в сучасній ринковій економічній системі підприємництво розглядається як особливий вид господарської діяльності. Його економічна сутність виявляється в самостійній, ініціативній, новаторській діяльності, пов'язаній із власним ризиком і відповідальністю. Підприємництво виступає насамперед як прояв господарської та організаційної творчості й новаторства, базується на інноваційній комерційній ідеї. Саме ініціативне, самостійне та творче поєднання матеріальних і фінансових ресурсів, нематеріальних активів і робочої сили з метою створення нових товарів чи послуг і становлять зміст підприємницької діяльності. її результати матеріалізуються у вироблених товарах (послугах), а також у відповідному доході. Величина одержаного прибутку або особистого доходу залежить насамперед від того, як підприємець організував господарську діяльність, використав усю сукупність чинників виробництва. Сутність підприємництва повніше виражається в його функціях. Головні з них такі: інноваційна , ресурсна, організаційна, соціальна.

Інноваційна функція підприємництва передбачає сприяння генеруванню і активному впровадженню новаторських ідей і проектів,

7

готовність до виправданого господарського ризику та вміння вести конкурентну боротьбу. Якщо підприємці не прагнутимуть до пошуку і впровадження нових ідей, виробничих технологій, виготовлення нового продукту, застосування нових форм і методів організації виробництва і збуту, що оперативно реагують на потреби ринку і пов'язані з ризиком, вони будуть неконкурентоспроможними і стануть банкрутами.

Ресурсна функція підприємництва полягає у формуванні та продуктивному використанні власного капіталу, а також матеріальних, трудових, природних, інформаційних та інших ресурсів.

Організаційна функція підприємництва виявляється у поєднанні чинників виробництва в оптимальних пропорціях, здійсненні контролю за їхнім використанням, направленості зусиль працівників на досягнення поставленої мети. Підприємницький успіх - головна мета господарської діяльності.

Соціальна функція підприємництва зводиться до формування мотиваційного механізму ефективної праці, виробництва тих товарів та послуг, які необхідні для максимального задоволення реальних потреб споживачів.

Виконання цих функцій підприємництва потребує певних особистих якостей підприємця.

Умови існування постійного господарського ризику і відповідальності вимагають від підприємця високої кваліфікації, знань, діловитості, новаторського типу мислення, творчої оцінки ситуації, уміння об'єднати людей для досягнення спільної мети, діяти цілеспрямовано, ризикувати в бізнесі. Ці якості підприємця є обов'язковою умовою його вільної господарської діяльності, спрямовують працювати на себе та на суспільство.

1.3.Умови і принципи підприємницької діяльності.

Свобода підприємницької діяльності. Суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці) мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Проте в деяких видах діяльності у зв'язку з підвищеними вимогами до безпеки робіт та необхідністю централізації функцій управління підприємництво застосовуватися не може. Перелік таких видів діяльності встановлює Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України.

Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності.

Встановлено певні обмеження, які стосуються здійснення окремих видів підприємницької діяльності. Ці обмеження полягають, по-перше, у тому, що окремі види підприємництва (господарської діяльності) мають право здійснювати лише певні суб'єкти. Так, діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів,

8

здійснюється відповідно до Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів".

Діяльність, пов'язану з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов'язану з проведенням криміналістичних, судовомедичних, судово-психіатричних експертиз та розробкою, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками з будь-якою метою, можуть здійснювати тільки державні підприємства та організації, а проведення ломбардних операцій - також і повні товариства. Частинами 2-4 ст. 4 Закону України "Про підприємництво" встановлено також інші обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності.

Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності полягають у забороні здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлює Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 р.1, без спеціального дозволу (ліцензії). Цей Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Підприємництво як особливий новаторський вид господарської діяльності може успішно розвиватися лише у сприятливому конкурентноринковому середовищі. В Україні найважливішими передумовами безперервного відтворення підприємництва є приватизація власності, демонополізація виробництва, активна підтримка державою інвестиційних процесів для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, наукова правова база, сприятливий політичний клімат, виважена економічна політика держави, позитивна суспільна думка щодо підприємництва та ін.

Здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування.

Головними принципами, на основі яких здійснюється підприємництво,

єтакі:

–вільний вибір підприємцем сфери і видів господарської діяльності;

–вибір постачальників і споживачів продукту, що виробляється;

–залучення необхідних матеріально-технічних, фінансових, інформаційних, інтелектуальних, природних та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом;

–вільний найм працівників; встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

–комерційний розрахунок та власний ризик;

9

– вільне розпорядження прибутком, що залишається після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

– самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання належної йому частки валютного виторгу на свій розсуд.

1.4. Підприємства та їх види. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності.

Основною організаційною ланкою народного господарства України є підприємство. Господарський кодекс визначає підприємство як самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування або іншими субєктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємства можна створювати для здійснення комерційної та некомерційної діяльності.

Підприємство, якщо законом не встановлено іншого, діє на основі статуту. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Здійснюючи функції субєкта цивільних правовідносин, юридична особа повинна мати такі властивості, як правоздатність і дієздатність.

Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її державної реєстрації (ст.сї.5,6 Закону «Про підприємства»), а у випадках передбачених законодавчими актами (наприклад, ст.13 Закону «Про свободу совісті та релігійні організації»), — з моменту реєстрації статуту. В цей самий момент виникає й цивільна дієздатність юридичної особи, тобто здатність своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки.

Види підприємств по класифікаційних ознаках.

За метою і характером діяльності підприємства поділяються на:

-комерційні, тобто підприємства мають комерційний характер з одержанням прибутку;

-некомерційні, до них належить доброчинні, освітянські, медичні, наукові та інші організації невиробничої сфери народного господарства.

За формою власності майна:

-приватні, що належать окремим громадянам на правах приватної власності та з правом найму робочої сили;

-колективні, що ґрунтуються на власності його трудового колективу, а також кооперативу, іншого статутного товариств або громадської організації;

10