лекції ПіМ2011pdf

—дебет, а в правій — кредит. В бухгалтерському обліку налічується 97 балансових рахунків і 5 позабалансових (які знаходяться в X запасному розділі). Збільшення нумерації від 1 до 97 відображає послідовний процес формування на підприємстві засобів виробництва, виготовлення на них товарів, їх збуту, стан фінансів тощо.

Розрізняють активні, пасивні та активно-пасивні рахунки.

Активний рахунок (лат. aktivus — діяльний) — рахунок, на якому ведеться облік засобів і майна підприємства, тобто активів (матеріальних цінностей, грошових ресурсів тощо). При цьому збільшення засобів на рахунку записують у дебет, а їх зменшення — в кредит.

Пасивний рахунок (лат. passivus — бездіяльний) — рахунок, на якому ведеться облік джерел фінансування прид-баних підприємством засобів.На пасивних рахунках збільшення засобів на рахунку записується в кредит, а їх зменшення — в дебет. З урахуванням цього бухгалтерський баланс можна розглядати як рівність записів за дебетом і кредитом.

Активно-пасивний рахунок — рахунок, на якому ведеться облік розрахунків (поточних операцій). Такі рахунки можуть бути і активними, і пасивними. Водночас за дебетом переважно відображають збільшення засобів підприємства (отримані або затрачені ним засоби), а за кредитом

—перераховані за придбання ним засобів кошти або компенсацію витрат. Відкриваючи рахунок, у ньому спочатку фіксують початковий

залишок, або початкове сальдо. Згодом при здійсненні операцій із збільшення або зменшення засобів підприємства чи ведення поточних операцій за певний проміжок часу підводять підсумок по кожній стороні рахунку, який називається оборотом. Різницю між сумами на кожній із сторін рахунку називають кінцевим сальдо.

Знання підприємцем системи обліку і звітності на підприємстві необхідні:

1)для здійснення оперативного ефективного контролю за станом господарської та фінансової діяльності (облік і контроль є складовою частиною процесу управління);

2)для розуміння функцій та змісту діяльності головного бухгалтера (який може діяти з метою незаконної наживи);

3)для відстоювання інтересів підприємства перед податковою службою, контрольно-ревізійним управлінням та іншими контролюючими органами;

4)для дотримання чинного законодавства, своєчасного виконання постанов уряду;

5)для здійснення контролю за збереженням власності, запобігання

їїрозкраданню.

41

3.4.Баланс підприємства як джерело інформації.

На підприємствах України незалежно від форм власності з 1 січня 2000 року запроваджено такі форми звітності, що відповідають міжнародним стандартам:

Форма № 1 «Баланс» – звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов’язання і капітал підприємства на встановлену дату;

Форма № 2 «Звіт про фінансові результати», що містить дані про доходи, втрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній періоди;

Форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів», що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовими напрямами діяльності підприємства;

Форма № 4 «Звіт про власний капітал», що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду; «Примітки до звітів» – сукупність показників і пояснень, які

забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію.

Джерела інформації (форми фінансової звітності), що використовуються при оцінці аналітичних показників, показано в додатку 1.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття рішень.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану підприємства є бухгалтерський баланс.

Термін «баланс» у бухгалтерському обліку використовується у трьох значеннях:

—як форма звітності — таблиця, в якій майно підприємства відображається у грошовій формі на певну дату за ознаками: господарського управління — актив; права власності — пасив;

—як підсумок кожної сторони таблиці як визначення їх рівності;

—як метод групування й відображення в грошовій оцінці на певну дату активів, зобов’язань та власного капіталу, результати якого відображаються у формі звітності «Баланс».

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87 (далі П(С)БО 2), дає таке визначення: «Баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає його активи, зобов’язання та власний капітал у грошовому виразі на певну дату».

За зовнішньою формою бухгалтерський баланс складається з двох частин. Частина, яка відображає ресурси, контрольовані підприємством у результатів минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигід, називається активом. Та частина балансу, в якій показано джерела утворення господарських засобів та їх

42

цільове призначення, називається пасивом. Однорідні за економічним змістом статті об’єднуються в групи, а групи – у розділи активу і пасиву балансу. В активів балансу є три розділи за активом і п’ять розділів за пасивом бухгалтерського балансу.

Основною властивістю бухгалтерського балансу є рівність підсумків активу і пасиву балансу. Рівність підсумків обумовлена тим, що в обох його частинах показано ті самі господарські засоби, тільки в різних групуваннях – в активів за їх складом і розміщенням, а і в пасиві – за джерелами їх утворення і цільовим призначенням. Ця властивість бухгалтерського балансу має важливе контрольне значення і є одним із засобів перевірки правильності балансу. Якщо немає такої рівності, це свідчить про помилки, допущені в бухгалтерських записах або при складанні балансу. Бухгалтерський баланс служить індикатором для оцінки фінансового стану підприємства. Підсумок балансу має назву

«валюта балансу» та дає орієнтовану суму засобів, які є в

розпорядженні підприємства.

У«Балансі» відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства. Витрати на придбання та створення активу, які не можуть бути відображені в балансі, включаються до складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати. Зобов’язання відображається в балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення. Власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов’язань, які призводять до його зміни.

Характеристика статтей «Балансу»:

Устатті «Нематеріальні активи» відображається вартість об’єктів, які віднесені до складу нематеріальних активів згідно з відповідними положеннями (стандартами). У цій статті наводяться окремо початкова та залишкова вартість нематеріальних активів, а також нарахована в установленому порядку сума зношеності. Залишкова вартість визначається як різниця між початковою вартістю і сумою зношеності.

Устатті «Незавершене будівництво» показується вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва. У статті «Основні засоби» наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з відповідними положеннями. У цій статті також наводяться вартість інших необоротних матеріальних активів, окремо початкова (переоцінена) вартість, сума зношеності основних засобів та їх залишкова вартість. До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між початковою (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зношеності на дату

43

балансу. У статті «Довгострокові фінансові інвестиції» відображаються фінансові інвестиції на період більше ніж один рік, а також усі інвестиції. У цій статті виділяються фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандартами) обліковуються методом участі в капіталі. У

статті «Довгострокова дебіторська заборгованість» показується заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. У статті «Відтерміновані податкові активи»

відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах унаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки. У статті «Інші необоротні активи» наводяться суми необоротних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу «Необоротні активи». У статті «Виробничі запаси»

показується вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, куплених напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання. У статті «Тварини на вирощуванні та відгодівлі»

відображається вартість: дорослих тварин на відгодівлі і в нагулі, птиці, звірів, кролів, дорослих тварин, вибракуваних із основного стада для реалізації, та молодняку тварин. У статті «Незавершене виробництво» показуються витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги). У статті «Готова продукція» показуються запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам. Продукція, яка не відповідає наведеним вимогам (крім браку), та роботи, які не прийняті замовником, показуються в складі незавершеного виробництва. У статті «Товари» показується вартість товарів, які придбані підприємствами для подальшого продажу. У статті «Векселі одержані» показується заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями. У статті «Дебіторська заборгованість за товари, роботи,

послуги» відображається заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги. У статті «Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» показується дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету. У статті

«Дебіторська заборгованість за виданими авансами» показується сума авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок наступних платежів). У

статті «Дебіторська заборгованість з нарахованих доходів» показується сума нарахованих дивідендів, процентів, роялті тощо, що підлягають надходженню. У статті «Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків» показується заборгованість пов’язаних сторін та дебіторська заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків. У статті

44

«Інша дебіторська заборгованість» показується заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається в складі оборотних активів. У статті «Поточні фінансові інвестиції» відображають фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів). У статті «Грошові кошти та їх еквіваленти» відображаються кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та іноземній валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, слід виключати зі складу оборотних активів та відображати як необоротні активи. У статті «Інші оборотні активи» відображаються суми оборотних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу «Оборотні активи». У складі витрат майбутніх періодів відображаються витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів. У статті «Статутний капітал» наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. У статті «Пайовий капітал» наводиться сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами. У статті «Додатковий вкладений капітал» акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. У статті «Інший додатковий капітал» відображаються сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу. У статті «Резервний капітал» наводиться сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. У статті «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» відображається або сума прибутку, яка реінвестована в підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу. У статті «Неоплачений капітал» відображається сума заборгованості власників за внесками до статутного капіталу. У статті «Вилучений капітал» господарські товариства відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу. У складі забезпечень наступних витрат і платежів відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі, величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів

45

цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел. У статті «Довгострокові кредити банків» показується сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов’язанням. У статті «Інші довгострокові фінансові зобов’язання» наводиться сума довгострокової заборгованості підприємства щодо зобов’язання із залучення позикових коштів, на які нараховуються відсотки. У статті «Відтерміновані податкові зобов’язання» показується сума податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах унаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки. У статті «Інші довгострокові зобов’язання» показується сума довгострокових зобов’язань, які не можуть бути включені до інших статей розділу «Довгострокові зобов’язання». У статті «Короткострокові кредити банків»

відображається сума поточних зобов’язань підприємства перед банками за отриманими від них позиками. У статті «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями» показується сума довгострокових зобов’язань, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу. У статті «Векселі видані» показується сума заборгованості, на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок постачальників, підрядчиків та інших кредиторів. У статті

«Кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги»

показується сума заборгованості постачальникам і підрядчикам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями). У статті «Поточні зобов’язання за одержаними авансами» відображається сума авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт

(послуг). У статті «Поточні зобов’язання із розрахунків з бюджетом»

показується заборгованість підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства. У статті

«Поточні зобов’язання з позабюджетних платежів» показується заборгованість за внесками до позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством. У статті «Поточні зобов’язання зі страхування» відображається сума заборгованості за відрахуваннями до Пенсійного фонду, на соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників. У статті

«Поточні зобов’язання за розрахунками з учасниками» відображається заборгованість підприємства його учасникам (засновникам), пов’язана з розподілом прибутку (дивіденди тощо) і формуванням статутного капіталу. У статті «Поточні зобов’язання із внутрішніх розрахунків»

відображається заборгованість підприємства пов’язаним сторонам та кредиторська заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків. У статті «Інші поточні зобов’язання» відображаються суми зобов’язань, які не можуть бути включеними до інших статей, наведених у розділі «Поточні

зобов’язання».

46

До складу доходів майбутніх періодів включаються доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів

3.5. Оцінка фінансового стану суб’єктів підприємництва.

Оцінка фінансового стану суб’єктів підприємництва проводиться за допомогою «читання» балансу. Під «читанням» балансу розуміють попереднє загальне ознайомлення з підсумками роботи підприємства та його фінансовим станом.

Узарубіжній практиці фірм та на деяких вітчизняних підприємствах при початковому ознайомленні з балансом для загальної оцінки фінансового стану активно використовуються показники горизонтального (динамічного), вертикального (структурного) і трендового аналізів.

Уході горизонтального аналізу визначають абсолютні зміни розміру валюти балансу та різних його статей за звітний період, а також темпи зростання, що важливо для характеристики фінансового стану підприємства.

Для цього підсумок балансу на кінець періоду, який аналізують, порівнюють з підсумком балансу на початок цього періоду. Це дає змогу визначити масштабність підприємства, загальний напрям руху балансу. У звичайних виробничих умовах збільшення валюти балансу оцінюється позитивно, але треба визначити, за рахунок чого вона зросла. Якщо це сталося за рахунок власного капіталу або за рахунок власного капіталу разом із збільшенням позикових коштів, то це добре. Однак керівництву підприємства варто замислитись, якщо зростання валюти балансу зумовлене зростанням лише боргових зобов’язань. Зменшення валюти балансу «сигналізує» про звуження (згортання) діяльності підприємства. Причини такого згортання потрібно вивчити.

Після визначення динаміки зміни валюти балансу потрібно встановити її відповідність динаміці обсягів виробництва і реалізації продукції, прибутку. Більш швидкі темпи зростання обсягів виробництва, реалізації продукції і прибутку порівняно з темпами зростання валюти балансу свідчать про поліпшення використання коштів на даному підприємстві і, навпаки, відставання темпів зростання виробництва, реалізації і прибутку від темпів зростання валюти балансу вказує на погіршення використання коштів.

Наступним етапом «читання» балансу є визначення показників прибутку, товарної і реалізованої продукції в розрахунку на 1 грн середньорічної вартості майна. Цей показник порівнюється з даними минулих років, з аналогічними показниками інших підприємств, середньогалузевими даними. Ці показники за ринкової економіки використовуються для характеристики ділової активності керівників підприємств.

47

Показник виторгу від реалізації продукції (послуг) у розрахунку на 1 грн середньорічної вартості майна показує, скільки разів за звітний період здійснюється повний цикл виробництва та обігу або скільки реалізованої продукції дає кожна гривня господарських коштів. Показники прибутку в розрахунку на 1 грн середньорічної вартості майна характеризують рентабельність усього майна підприємства.

«Читання» бухгалтерського балансу передбачає також визначення характеру змін окремих статей і розділів балансу. Позитивно оцінюється збільшення в активі балансу залишків грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, як правило, основних засобів, нематеріальних активів і виробничих запасів; у пасиві балансу – підсумку першого розділу й особливо сум прибутку, доходів майбутніх періодів. Негативної оцінки заслуговує різке зростання дебіторської заборгованості в активі і кредиторської заборгованості в пасиві балансу.

Потрібно зазначити, що в умовах ринкової економіки переглядається оцінка характеру змін деяких статей балансу. Наприклад, якщо раніше в усіх випадках позитивно оцінювалися збільшення залишків грошових коштів на розрахунковому та валютному рахунках, то тепер підприємства повинні намагатися більш раціонально використовувати вільні грошові кошти (надавати позику іншим підприємствам, купувати короткострокові цінні папери). Підприємства, які орієнтуються на ринкову економіку, як правило, здійснюють короткострокові фінансові вкладення, капітальні вкладення, купують патенти, ліцензії та іншу інтелектуальну власність, яка відображається в статті «Нематеріальні активи».

Метою вертикального (структурного) аналізу є визначення:

питомої ваги статей балансу у валюті балансу на початок і кінець звітного періоду;

змін у питомій вазі;

змін у відсотках до розміру статей балансу на початок періоду (темп приросту статті балансу);

змін у відсотках до змін валюти балансу (темп приросту структурних змін – показник динаміки структурних змін);

ціна одного відсотка зростання валюти балансу і кожної статті –

відношення розміру абсолютної зміни до відсотка абсолютної зміни на початок періоду [6, с. 295].

Зіставляючи структури змін в активі та пасиві, можна зробити висновок про те, через які джерела в основному був приплив нових коштів і в які активи ці нові кошти в основному вкладено. Для коригування фінансової стратегії підприємства, визначення перспектив фінансового стану особливе значення має трендовий аналіз окремих статей балансу.

За трендового аналізу використовуються спеціальні економікоматематичні методи (середній приріст, визначення функцій, що дають опис поведінки даної статті балансу, та інше).

48

Ознаками «доброго» балансу щодо підвищення (зростання) ефективності можна вважати такі показники:

коефіцієнт поточної ліквідності > 2,0;

забезпеченість підприємства власним оборотним капіталом; зростання власного капіталу; немає різких змін в окремих статтях балансу;

дебіторська заборгованість на рівні (у рівновазі) розмірів кредиторської заборгованості;

у балансі немає «хворих» статей (збитки, прострочена заборгованість банкам і бюджету);

на підприємстві запаси і затрати не перевищують розмір мінімальних джерел їх формування (власний оборотний капітал, довгострокові та короткострокові кредити і позики).

Найбільш повну й глибоку інформацію про загальний фінансовий стан підприємства і його динаміку можна одержати шляхом побудови на основі балансу підприємства спеціального порівняльного аналітичного балансу. Порівняльний аналітичний баланс будується на основі бухгалтерського балансу шляхом доповнення його показниками структури, динаміки та структурної динаміки вкладень і джерел коштів. Це дозволить зробити загальний огляд змін фінансового стану підприємства на кінець звітного року порівняно з початком.

За даними фінансової звітності розраховують сукупність аналітичних показників і на їх основі – узагальнювальні показники фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан – це здатність підприємства фінансувати свою діяльністю. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які потрібні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами.

Основні чинники, що визначають фінансовий стан, – це, по перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів. Сигнальним показником, в якому проявляється фінансовий стан, є платоспроможність підприємства, тобто його здатність своєчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників сировини, матеріалів, техніки згідно з господарськими угодами, повертати банківські кредити.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Що вищі показники виробництва і реалізації продукції, нижча їх собівартість, то вища рентабельність і більший прибуток, то кращим є фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану з виробництва і реалізації відбувається підвищення собівартості продукції зменшення виторгу.

49

3.6. Поняття витрат виробничо-господарської діяльності. Класифікація витрат.

Підприємство будь-якої форми власності під час своєї діяльності здійснює різноманітні види витрат (матеріальні, нематеріальні, грошові, трудових ресурсів), що пов'язані з простим та розширеним відтворенням основних та оборотних засобів, виробництвом і реалізацією продукції, наданням послуг, виконанням робіт, вкладанням коштів у ринкові фінансові інструменти, залученням зовнішніх джерел фінансування тощо.

Класифікація видів діяльності, яка використовується для обліку витрат, наведена на рис.1.

Звичайна діяльність — будь-яка діяльність підприємства, а також операції, які забезпечують її або виникають внаслідок здійснення такої діяльності.

Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

Основна діяльність — операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства та забезпечують основну частину його доходу.

Вид діяльності

Операційна

Інвестиційна

Фінансова

Рис.3.2. Класифікація видів діяльності

Інвестиційна діяльність — придбання та реалізація тих необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які є складовою еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність — діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Надзвичайна діяльність — операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно.

Витрати — це зменшення економічної вигоди у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками).

50