Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

лекції ПіМ2011pdf

.pdf
Скачиваний:
50
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
1.39 Mб
Скачать

Витрати

підприємства

Витрати, пов”язані зі звичайною діяльністю

Витрати, пов”язані з надзвичайними подіями

Витрати

Втрати від

Фінансові

Інші

операційної

участі в

витрати

витрати

діяльності

капіталі

 

 

Виробнича собівартість продукції:

Прямі матеріальні витрати

Прямі витрати на оплату праці

Інші прямі витрати

Загальновиробничі

витрати

Операційні витрати

(не відносяться у собівартість продукції):

Адміністративні

витрати

Витрати на збут

Інші операційні витрати

Рис.3.3.. Структура витрат підприємства

За економічним змістом усі витрати підприємства поділяються на операційні, фінансові, інші звичайні та надзвичайні. Структура витрат підприємства формується згідно П(с)БО 16 “Витрати” та наведена на рис.2. До витрат, пов”язаних зі звичайною діяльністю відносять: 1.

Витрати від операційної діяльності, що включають: Виробничу собівартість продукції: Прямі матеріальні витрати - витрати на купівлю основних та допоміжних матеріалів, сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів;

51

Прямі витрати на оплату праці - витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати основних працівників; витрати, пов”язані з підготовкою та перепідготовкою кадрів; витрати, на створення резерву відрахувань на відпустки. Інші прямі витрати - відрахування на соціальні заходи; амортизація основних засобів (згідно методів); витрати на виправлення браку; вартість остаточно забракованої продукції; плата за оренду земельних і майнових паїв. Загальновиробничі витрати - витрати на управління виробництвом; амортизація основних засобів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технологій й організації виробництва; комунальні витрати; витрати на охорону праці, техніку безпеки; нестачі та збитки від псування матеріальних цінностей у цехах; оплати простоїв. Операційні витрати: Адміністративні витрати:

- витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу; витрати на їх службові відрядження; витратит на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда. амортизація, ремонт, комунальні послуги); витрати на охорону; витрати на юридичні, аудиторські, транспортні послуги; поштово-телеграфні, канцелярські витрати; сума податків, зборів (обов”язкових платежів).

Адміністративні витрати списуються в кінці звітного періоду на фінансові результати. Витрати на збут - витрати пакувальних матеріалів; витрати на маркетинг та рекламу; витрати на оплату праці й комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту; амортизація, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт, послуг; інші витрати, що використовуютья для забезпечення збуту продукції. Інші операційні витрати - витрати на дослідження і розробки; собівартість реалізованої валюти; собівартість виробничих запасів; безнадійні та сумнівні борги; втрати від операційних курсових різниць; втрати від знецінення запасів; нестачі та втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пені, неустойки за невиконання підприємством законодавства і умов договорів; інші витрати операційної діяльності, в т.ч. витрати на створення резерву відпусток, гарантійного резерву і витрати на утримання об”єктів соціально-культурного призначення.

2.Втрати від участі в капіталі (збитки, спричинені інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких проводиться методом участі в капіталі.

3.Фінансові витрати, до яких включають витрати на проценти (за кредитами, облігаціями, фінансовою орендою) та інші витрати підприємства, пов”язані із залученням позикового капіталу

4.Інші витрати - собівартість реалізованих фінансових інвестицій; собівартість реалізованих необоротних активів та іншого майна підприємства; собівартість реалізованих майнових комплексів; втрати від

52

неоперіційних курсових різниць; уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій; витрати, пов”язані з ліквідацією необоротних активів.

До витрат, пов”язаних з надзвичайними подіями відносять як прямі втрати за наслідками цих подій, так і втрати на здійснення заходів, пов”язаних із запобіганням та ліквідацією таких наслідків (відшкодування, сплата стороннім організаціям, заробітна плата працівників, зайнятих на відновлювальних роботах, вартість використаних сировини та матеріалів тощо).

З метою бухгалтерського обліку, аналізу та планування витрат підприємства об’єднуються в однорідні групи за різними ознаками. Загалом витрати групуються та обліковуються за видами, місцями виникнення та носіями витрат. Види витрат визнаються виходячи з економічного змісту, що міститься в кожному елементі витрат. Види витрат є базою для формування калькуляційних статей витрат. Місця виникнення витрат - це структурні підрозділи, в яких відбувається споживання ресурсів у виробничих, збутових, адміністративних та інших цілях, пов’язаних з оборотом коштів підприємства Під терміном носій витрат слід розуміти продукцію підприємства (включаючи роботи та послуги), яка в той чи інший момент може перебувати на різних дореалізаційних стадіях, починаючи від стадії придбання запасів, призначених для її випуску. Економічний елемент – однорідний первинний вид витрат на виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг), в якій у межах підприємства неможливо розкласти на частини.Статті витрат – певний вид витрат, що створюють собівартість як окремих видів продукції, так і сукупності витрат на товарну продукцію підприємства загалом.

За цільовим спрямуванням витрати підприємства можна умовно поділити на: основні витрати; витрати на обслуговування; витрати на управління. Основні витрати – це витрати, безпосередньо пов’язані з технологічним процесом випуску продукції. Витрати на обслуговування - це витрати на утримання допоміжних підрозділів (включаючи витрати на збут) і підрозділів соціального характеру. Витрати на управління – включають витрати на утримання й обслуговування апарату управління виробничими та невиробничими підрозділами, а також витрати на утримання й обслуговування апарату управління підприємства (адміністративні витрати).

За способом включення до собівартості окремих видів продукції розрізняють витрати прямі і непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції; їх можна прямо включити до собівартості за відповідними об’єктами обліку, не враховуючи їх на збірно-розподільчих рахунках. Точніше, прямі витрати є сукупною вартістю ресурсів, втілених у продукції; до вартості таких ресурсів належать і жива праця у відповідній оцінці, яка, своєю чергою, включає заробітну плату та соціальне страхування найманих працівників, зайнятих

53

безпосереднім виготовленням конкретних видів продукції. Непрямі витрати пов’язані з виробництвом відразу кількох або всіх видів продукції підприємства. У складі собівартості продукції прямі витрати поділяються за статтями, кожна з яких, як правило, відповідає певному елементу витрат, а непрямі утворюють комплексні статті, які складаються з витрат , що містять кілька елементів. Прикладом комплексної статті може бути стаття “Витрати на охорону”.

За ознакою залежності від обсягів випуску продукції витрати підприємства поділяють на постійні та змінні. Змінні витрати нормуються на кожну одиницю продукції, їх розмір змінюється відносно пропорційно відповідно до зміни обсягу випуску продукції. Розмір постійних витрат не залежить від обсягу випуску продукції, їх питомий розмір у складі загальних витрат, що зменшують фінансовий результат, при збільшенні обсягу випуску скорочується, а при зниженні – збільшується.

Теоретичні завдання та запитання

1.Охарактеризувати основні принципи відображення інформації про підприємницьку діяльність.

2.Наведіть якісні характеристики фінансової звітності.

3.Складові та основні принципи підготовки річної фінансової звітності.

4.Прийоми відображення інформації про підприємницьку діяльність у бухгалтерському обліку.

5.Види господарського обліку.

6.Сутність і поняття оперативного, статистичного і бухгалтерського обліку.

7.Розкрийте суть механізму ведення бухгалтерського обліку.

8.Назвіть основні джерела інформації для аналізу фінансового стану підприємства.

9.Назвіть та охарактеризуйте статті «Балансу».

10.Що передбачає «читання» бухгалтерського балансу.

11.Основні чинники, що визначають фінансовий стан суб’єктів підприємництва.

12.Класифікація видів діяльності, яка використовується для обліку витрат.

13.Опишіть структуру витрат підприємства.

Тестові завдання

1. Бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період це:

а) фінансова звітність;

54

б) звіт про фінансові результати; в) баланс підприємства; г) дані про майно підприємства;

2.В активі балансу не відображаються:

а) грошові кошти в касі підприємства; б) нематеріальні активи; в) незавершене виробництво;

г) поточні зобов’язання підприємства.

3.У формі №1«Баланс» відображаються:

а) активи, б) зобов’язання

в) власний капітал підприємства.

г) надходження та витрачання коштів у звітному періоді д) зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду

4.Дані про джерела формування та напрями використання грошових коштів містяться у:

а) балансі підприємства; б) звіті про рух грошових коштів;

в) звіті про власний капітал; г) звіті про фінансові результати.

5.Організована сукупність даних про господарську діяльність підприємств чи їх окремих підрозділів - це:

а) економічна інформація; б) фінансова інформація; в) статистична інформація;

г) правильної відповіді немає.

6.Витрати підприємства, пов’язані з його фінансовою та інвестиційною діяльністю, а також операціями що її забезпечують:

а) витрати звичайної діяльності; б) операційні витрати; в) загальновиробничі витрати;

г) витрати на обслуговування.

7.Система кількісних оцінок економічних явищ і процесів, яка допомагає з’ясувати їх якісні аспекти, розкрити закони та закономірності розвитку і функціонування економічних систем або їх підсистем це:

а) оперативний облік; б) статистичний облік;

в) бухгалтерський облік;

55

г) фінасовий облік.

8. Рахунок, на якому ведеться облік засобів і майна підприємства:

а) активний рахунок; б) пасивний рахунок;

в) активно-пасивний рахунок; г) бездіяльний рахунок.

9.Аналіз фінансового стану підприємства вирішує такі завдання:

а) оцінка результатів господарської діяльності підприємства; б) аналіз бухгалтерської звітності;

в) оцінка платоспроможності, фінансової стійкості, оцінка використання майна підприємства;

г) планування фінансової діяльності підприємства; д) управління фінансовими ресурсами.

10.Діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства:

а) основна діяльність; б) інвестиційна діяльність;

в) надзвичайна діяльність; г) фінансова діяльність.

11.Операційні витрати - це:

а) сума витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); б) сума витрат на виробництво та реалізацію продукції (робіт,

послуг); в) сума витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) та інших

витрат підприємства, які здійснюються за рахунок його прибутку; г) витрати на управління виробництвом.

12.За ступенем впливу обсягу виробництва на величину витрат у складі операційних витрат виділяють:

а) змінні і постійні; б) прямі і непрямі;

в) прості і комплексні; г) релевантні і нерелевантні.

13.Витрати, що мають місце під час довгострокового вкладення підприємством капіталу з метою отримання прибутку, називають:

а) фінансовими; б) інвестиційними; в) операційними.

56

14.Які види аналізу застосовують для оцінки фінансового стану підприємства:

а) горизонтальний; б) факторний;

в) аналіз платоспроможності; г) аналіз кредитоспроможності; д) вертикальний.

15. Платоспроможність підприємства трактують як здатність своєчасно виконувати свої зобов'язання. Це визначення:

а) правильне; б) неправильне;

в) частково правильне; г) ваш варіант.

ТЕМА 4. Оподаткування підприємницької діяльності. Державне управління підприємництвом.

4.1. Система оподаткування підприємницької діяльності в Україні

В умовах існування ринкових відносин та різних форм власності, коли державна власність не має домінуючого значення, основним методом формування доходів держави є податки, які в країні складають податкову систему. Система оподаткування - це сукупність податків і зборів, (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави. Законом "Про систему оподаткування" визначено такі важливі принципи її побудови: стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності; стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції; обов'язковість; рівнозначність і пропорційність; рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; соціальна справедливість; стабільність; економічна обгрунтованість; рівномірність сплати; компетентність; єдиний підхід;

доступність. Визначальної базою побудови податкової системи є обсяг коштів, які потребує держава для виконання покладених на неї функцій. У системі оподаткування виділяють дві підсистеми: оподаткування юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб. Підприємства - суб'єкти господарювання повинні сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори. Загальнодержавні

57

податки і збори включають: прямі податки [податок на прибуток, плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість)]; непрямі податки [податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито]; збори (на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, до державного інноваційного фонду; за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори; гербовий збір); державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності. Загальнодержавні податки з погляду їх місця в ціні товарів (продукції, робіт, послуг) можна поділити на три групи: 1.Акцизи – податок на добавлену вартість та акцизний збір. 2. Податки, що сплачуються: а) з прибутку – податок на прибуток підприємства, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, державне, вивізне та ввізне мито, податок на промисел, податок на майно підприємства; б) з заробітної плати – прибутковий податок з громадян; 3. Податки, що належать до собівартості продукції (робіт чи послуг) – плата за природні ресурси, економічний податок, страхові внески, відрахування до Фонду сприяння зайнятості населення, Інноваційного фонду, відрахування на геологорозвідувальні роботи, плата за спеціальне використання надрів, плата за спеціальне використаня прісних водних ресурсів, рентна плата за нафту і газ, що добуваються в Україні, та деякі інші. Місцеві податки і збори включають: два податки (комунальний податок і податок з реклами); різні збори (за право використання місцевої символіки; за парковку автотранспорту; за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що вирушає за кордон; за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; ринковий збір; готельний збір; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок та ін.). На відміну від загальнодержавних, для місцевих податків і зборів законодавчо визначено: їх перелік; платників податків і зборів; об”єкт оподаткування; граничну (максимальну) ставку податку чи збору. Право встановлювати місцеві податки та збори на всій території (відповідно до їх переліку), їх ставки (в межах граничних ставок), механізм їх спарвляння та порядок сплати надане органам місцевого самоврядування – сільським, селищним, міським радам народних депутатів. Це не стосується лише збору за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюють обласні ради народних депутатів.

4.2. Сутність податків та їх класифікація.

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникають одночасно з появою держави. В

58

історії розвитку суспільства жодна держава не могла обійтись без податків, оскільки для виконання своїх функцій по задоволенню потреб суспільства вона потребує певну суму коштів, які зможуть бути зібрані тільки через податки.

За своєю економічною суттю податки – це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загально-державного фонду коштів, необхідних для виконання державою своїх функцій. Вони виступають одним із головних інструментів в руках держави у здійсненні економічної та соціальної політики, а вирішення цих завдань прямо залежить від обсягів надходжень податкових платежів. Фінансові відносини, що відображають податки, являють собою обов”язкові та за юридичною формою індивідуальні безвідплатні платежі фізичних та юридичних осіб, впроваджені державою з визначенням їх розмірів, порядку, та строків сплати до бюджетів різних рівнів або до державних цільових фондів. Податки виражають обов”язок всіх юридичних та фізичних осіб, що отримують доходи, брати участь у формуванні державних фінансових ресурсів. Вони становлять приблизно 80-95% дохідної частини державного бюджету.

У фінансовій термінології застосовуються три терміни, що відображають платежі, - це плата(збір), відрахування (збори) та податок (збір).

Плата (збір) передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою. Її розмір залежить від розміру ресурсів, які використовуються платником, а надходження плати визначаються державною власністю на ці ресурси. Якщо держава втрачає право власності на них, то вона втрачає й ці доходи. Прикладом плати є: плата за землю; збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишнього середовища; рентні платежі; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; державне мито. Значною мірою частина цих платежів має відшкодувальний характер, оскільки вони є платою за отримання дозволу на певні види діяльності, а також платою за послуги, які надаються державою. Платник у відповідь на внесену ним плату державі отримує відповідні дії держави, наприклад видача торговельного патенту.

Відрахування (збори) передбачають цільове призначення платежів. Використання цих коштів може бути повним або частковим за призначенням. Наприклад, часткове цільове призначення має збір за геологорозвідувальні роботи, що виконуються за рахунок державного бюджету, оскільки кошти сплачуються до державного бюджету, в загальній сумі якого це цільове призначення втрачається. Прикладом повного цільового призначення коштів є відрахування (збори) до державних цільових фондів. Використання цих коштів не за цільовим призначенням заборонено. Розмір відрахувань (зборів) встановлюється законодавством в процентах до певних показників. Так, наприклад,

59

відрахування (збір) на обов”язкове соціальне страхування, на обов»язкове державне пенсійне страхування проводиться у відсотках до Фонду оплати праці. Відповідно до проведення відрахувань платник одержує певні права. Так, наприклад, за здійсене платником відрахування на обов»язкове державне соціальне страхування він отримує право на відповідні соціальні послуги.

Податки (збори) не мають цільового призначення і встановлюються для утримання державних структур та для фінансового забезпечення виконання ним функцій держави – управління, оборони, соціальної та економічної. Податки передбачають наявність встановленого законодавчим шляхом об”єкту оподаткування. Вони не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, які має плата, ні повного або часткового конкретного цільового призначення, яке мають відрахування. Слід зазначити, що плата та відрахування можуть сплачуватись як державі, так і іншим юридичним та фізичним особам, то податки – це пріоритет держави, і тому вони надходять тільки до бюджету.

Суспільне призначеня податків проявляється в тих функціях, які вони виконують. Податкам властиві дві основні функції – фіскальна та економічна. Суть фіскальної функції полягає в тому, що з її допомогою держава акумулює частину національного доходу, формуючи при цьому державні грошові фонди і створюючи таким чином матеріальні умови для функціонування держави. Економічна функція податків зумовлена тим, що податки як одна з форм перерозподілу національного доходу, значною мірою впливають на процес відтворення, стимулюючи його темпи, посилюючи чи послаблюючи накопичення грошових фондів підприємств, розщирюючи або зменшуючи платоспроможний попит населення. Формуючи свою податкову політику держава шляхом скорочення або збільшення маси податкових надходжень в державний бюджет, зміни податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти росту господарської активності та створенню сприятливої кон”юнктури на ринку. Фіскальна та економічна функції податків пов”язані одна з одною. Очевидно, що зростання податкових ставок скорочує перспективи розгортання господарської діяльності та зацікавленості у збільшенні доходів, що зумовлює згортання виробництва, надходжень у бюджетні фонди.

До основних елементів податків відносять: 1.Суб”єкт

оподаткування або платник податків, зборів та обов”язкових платежів – це особи, на яких Конституцією України та податковим законодавством покладено обов”язки: сплачувати податки, збори та обов»язкові платежі; нараховувати, утримувати та перераховувати податки збори та обов»язкові платежі до бюджетів і до державних цільових фондів. Платник податків може визнаватись суб”єктом

60