§ 3. Імпорт (експорт) товарів посередниками

На виконання зовнішньоторговельних угод, укладених посередниками-резидентами (комісіонерами та повіреними) в інтересах замовників-резидентів (комітентів і довірителів) в Україну імпортується значна кількість товарів. Реалізація цих угод забезпечується посередницькими послугами на основі договорів доручення та комісії відповідно до вимог Цивільного та Митного кодексів України, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 359 Цивільного кодексу України, за дого­вором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за до­рученням іншої сторони (комітента) за винагороду укласти одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента. Себто, торговельний контракт з іноземним партнером укла­дається від імені комісіонера, але право власності на товари, що імпортуються чи експортуються за цим контрактом, до нього не переходить. Власником товарів од моменту пере­дачі їх іноземним контрагентом (чи до моменту передачі іно­земному контрагентові) є комітент. Згідно зі ст. 386 Цивіль­ного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені та за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Тобто, сторо­ною зовнішньоторговельного контракту, укладеного за участю повіреного, залишається власних товарів. Отже, посередники не набувають права власності на вказаний товар.

Стаття 46 Митного кодексу України зазначає, що деклару­вання товарів здійснюється безпосередньо власником або на підставі договору іншими підприємствами, допущеними мит­ницею до декларування. Отже, в разі імпорту товарів в Україну за зовнішньоторговельними договорами (контрак­тами), укладеними за участю посередників (комісіонерів та повірених), декларування товарів без додаткових повноважень на це мають право здійснювати власники таких товарів (ко­мітент і довіритель). Посередники, які не набувають права

168

власності на товари, що імпортуються, можуть декларувати такі товари, наприклад, як митні брокери за наявності відпо­відних повноважень.

§ 4. Ліцензування та сертифікація експортно-імпортних операцій

У процесі здійснення експортно-імпортних операцій Україна самостійно та в особі її державних органів у випадках, передбачених ст. 16 Закону України "Про зовнішньоекономіч­ну діяльність", може запроваджувати режим ліцензування. Так, розрізняють декілька видів ліцензій: генеральна — відкритий дозвіл на операції з певного товару (товарів) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензу­вання з цього товару (товарів); разова (індивідуальна) — разо­вий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснен­ня кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньо­економічної діяльності на період, не менший ніж той, що є не­обхідним для здійснення операції; відкрите (індивідуальна) — дозвіл на експорт чи імпорт товару протягом певного часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу.

Розрізняють ліцензії на імпорт антидемпінгові, компенса­ційні, спеціальні. Антидемпінгова ліцензія — це належним чи­ном оформлене право на імпорт в Україну протягом установ­леного строку певного товару (товарів), який є об'єктом анти­демпінгового розслідування та/або антидемпінгових заходів. Компенсаційна ліцензія — це оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (това­рів), який є об'єктом антисубсидійного розслідування та/або компенсаційних заходів. Спеціальна ліцензія надає право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного то­вару (товарів), який є об'єктом спеціального розслідування та/або спеціальних заходів.

Запровадження режиму ліцензування встановлюється Вер­ховною Радою України. Ліцензії видаються МЗЕЗторгом України на підставі заявок суб'єктів зовнішньоекономічної ді­яльності України. Ліцензійна палата України, яка діє відпо­відно до Указу Президента України "Про ліцензійну палату України" від 7 лютого 1997 p., повинна вести Єдиний ліцен­зійний реєстр; координувати роботу органів, що видають від-

169

Повідні ліцензії; здійснювати контроль за додержанням поряд­ку видачі ліцензій органами державної виконавчої влади.

Щороку Кабінет Міністрів України встановлює перелік то­варів, імпорт чи експорт яких підлягає ліцензуванню. У разі, якщо ліцензії не реалізуються суб'єктами підприємницької ді­яльності протягом установленого строку, їхня дія може бути продовжена, як це було зроблено, наприклад, постановою Ка­бінету Міністрів України "Про продовження дії ліцензії на імпорт окремих видів товарів" від 3 лютого 1997 р.¹

3 метою уникнення значної шкоди, заподіяної національно­ му товаровиробнику зростанням частки імпорту в Україні, або загрози заподіяння такої шкоди, в Україні запроваджено доз­ віл на імпорт відповідно до норм Закону України "Про засто­ сування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" від 22 грудня 1998 р.² Ліцензування експортно-імпортних опера­ цій здійснюється уповноваженими на це органами. Наприк­ лад, ліцензування операцій із переміщення валютних коштів між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності з метою ін­ вестицій та/або одержання кредитів здійснюється Національ­ ним банком України.

За видачу імпортної ліцензії встановлено плату, як на­приклад, постановою Кабінету Міністрів України "Про розмір державного збору за видачу імпортних ліцензій" від 2 серпня 1996 р.³

Прикладом запровадження режиму ліцензування щодо імпорту та експорту окремих видів товарів є постанова Кабі­нету Міністрів України "Про Тимчасовий порядок видачі лі­цензій на право імпорту, експорту, оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами і роздрібної торгівлі алкогольними на­поями та тютюновими виробами" від 13 травня 1996 р.⁴ Від­повідно до неї наказом МЗЕЗторгу України від 17 червня 1996 р. за № 342 затверджено Тимчасову інструкцію про поря­док видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етило­вого, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютю­нових виробів Міністерством зовнішніх економічних зв'язків

¹ Урядовий кур'єр. - 1997. - 8 лютого.

² Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 11. - Ст. 78.

л

Урядовий кур'єр. — 1996. — 5 вересня.

⁴ ЗП України. - 1996. - № 11. - Ст. 321; Офіційний вісник України. - 1998. - № 8. - Ст. 300; Урядовий кур'єр. - 1999. - 10 квітня.

170

і торгівлі України (зареєстрована у Міністерстві юстиції України 20 червня 1996 р. за №319/1344у.

Режим ліцензування зовнішньоекономічних операцій може встановлюватися Кабінетом Міністрів України та Міністер­ством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України у від­повідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань.

Запровадження індивідуального режиму ліцензування мо­же бути санкцією за порушення вітчизняними чи іноземними суб'єктами господарювання законодавства про зовнішньоеко­номічну діяльність України (ст. 37 Закону України "Про зов­нішньоекономічну діяльність"). Запровадження такого режи­му регламентується зазначеним Положенням про порядок за­стосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спе­ціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 5 жовтня 1999 р. Відповідно до цього Положення індивідуальний режим ліцен­зування застосовується як спеціальна санкція у випадках по­рушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України або іноземним суб'єктом господарської діяльності норм Зако­ну України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та пов'яза­них з ним законів України, зокрема в разі порушення суб'єк­тами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, пов'язаного з їх зовніш­ньоекономічною діяльністю, та в разі проведення ними дій* які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

З метою захисту інтересів споживачів, національних това­ровиробників та запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя й здоров'я громадян, Декретом Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" від 10 травня 1993 р. було встановлено сертифікацію товару (продукції) у процесі здійснення експортно-імпортних операцій. Сертифі­кація означає, що продукція (товар) пройшли необхідний кон­троль і відповідають вимогам державних та міжнародних стан­дартів. Інформацію щодо питань сертифікації, національних стандартів іноземних країн можна отримати з Національного автоматизованого інформаційного фонду стандартів, Поло­ження про якого затверджено постановою Кабінету Міністрів

Урядовий кур'єр. — 1996. — 4 липня.

171

України від 1 лютого 1995 р.¹ Нині здійснюється упорядку­вання системи сертифікації. Загалом правила і процедури Державної системи сертифікації України (Системи сертифіка­ції УкрСЕПРО) розроблені на основі актів Міжнародних організацій зі стандартизації ISO/IEC. Правилами Системи гарантується національний режим до імпортних товарів, як це передбачено положенням Світової організації з торгівлі ГАТТ/СОТ ("Угода про технічні бар'єри в Україні"). Держ­стандарт України відповідно до принципів ГАТТ/СОТ провів переговори та уклав угоди про взаємне визнання результатів Р°біт із сертифікації з країнами—учасницями СНД, Польщею, Литвою, Чехією, Туреччиною. Парафовано угоди з Латвією, Республікою Корея, Китаєм. Готуються до укладення угоди те з понад ЗО країнами².

Система сертифікації продукції щодо показників, які мають вплив на життя і здоров'я споживача, навколишнє середови-Ще, існує в багатьох державах, а в найбільш розвинених — понад 40 років. Поступово вводиться обов'язкова сертифікація продукції й в країнах з перехідною економікою. Так, більшість країн СНД ще в 1994-1995 pp. запровадили обов'язкову сертифікацію нафти й нафтопродуктів.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про лікарські засоби" від 4 квітня 1996 р.³ передбачено порядок ввезення в Україну лікарських засобів за наявності сертифіката якості, що видає­ться виробником. Водночас на територію України можуть вво­зитися незареєстровані лікарські засоби, призначені для:

1) проведення доклінічних досліджень і клінічних випробу­ вань;

2. реєстрації в Україні (зразки препаратів у лікарських формах);

3. експонування на виставках, ярмарках, конференціях тощо без права реалізації;

4. індивідуального використання громадянами.

Порядок ввезення лікарських засобів у зазначених випад­ках визначається Міністерством охорони здоров'я України. У випадках стихійного лиха, катастроф, епідемічного захворю­вання тощо за окремим рішенням Міністерства охорони здо-

Державний вісник України... - № 3-4. - С. 308-310.

Упорядковується Система сертифікації // Урядовий кур'єр. - 1997. - 23 «чия; Кисельова Т. Безпека і якість продукції - наш головний біль // Уря-

ЛППиьЬ Іпт'лк 4 ПОТ />

• —™~«» *. ww*it,iva І лпіі

Довий кур'єр. - 1997. - 6 лютого. З

Голос України. - 1996. - 7 травня.

172

ров'я України дозволено ввезення незареєстрованих в Україні лікарських засобів зарубіжних держав за наявності докумен­тів, що підтверджують їх реєстрацію і використання в цих державах. Контроль за ввезенням вказаних речовин на митну територію України здійснюється Державною інспекцією з контролю якості лікарських засобів.

Сертифікації підлягають і лікеро-горілчані вироби, вино­робна продукція та тютюнові вироби, що ввозяться в Україну відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про подальше вдосконалення контролю за якістю лікеро-горіл­чаних виробів та виноробної продукції, що імпортуються в Україну" від ЗО липня 1996 р.¹

Продукція повинна бути сертифікована відповідно до ви­мог спеціальних національних законів щодо медикаментів, продуктів харчування тощо не тільки в державах "сім'ї кон­тинентального", але й "загального права" та в інших правових системах. Як зазначалося, питання сертифікації регулюється й міжнародними документами. Так, відповідно до європейсь­кого Зводу законів про вино кожна держава—учасниця спів­товариства може розробити свій закон прямої дії в царині сертифікації. До Зводу входять дві постанови ЄЕС про вино­град і вина духмяні (№ 822/87 і № 1601/91), які застосовують­ся як обов'язкові міжнародні стандарти для країн ЄС і якими обумовлено якісні показники зазначених продуктів.

З метою створення єдиної нормативної бази у сфері стан­дартизації для європейського ринку Європейським комітетом стандартизації (CEN) розроблено комплекс євростандартів. Вісімнадцять країн—членів CEN зобов'язані присвоїти цим стандартам статус національних без будь-яких змін². Для усу­нення технічних бар'єрів в економічних і торгових відносинах держав, з метою співробітництва в галузі стандартизації, мет­рології й сертифікації укладаються, здебільшого, двосторонні міжнародні договори. Серед них є, наприклад, Угода між Уря­дом України та Урядом Республіки Білорусь про співробіт­ництво в галузі стандартизації, метрології та сертифікації від 16 червня 1994 р.

Урядовий кур'єр. — 1996. — 15 серпня. 2

Зубченко В. А., Авідзба А. М., Бурей І. С. Чи потрібна монополія на оковиту? // Урядовий кур'єр. — 1996. — 6 липня.

173