§ 5. Праця іноземців в Україні

Відповідно до Закону України "Про правовий статус іно­земців" іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, користуються в нашій держа­ві національним режимом щодо працевлаштування і трудової діяльності. Іноземці, які тимчасово перебувають в Україні, можуть працювати: 1) за контрактом, укладеним відповідно до одержаного дозволу; 2) за контрактом, укладеним між суб'єктами господарської діяльності України та іноземної дер­жави. Іноземці можуть перебувати в Україні у відрядженнях, працювати в змішаних товариствах, посольствах, консульст­вах, представництвах тощо. Не можуть займатися трудовою діяльністю іноземці, які перебувають в Україні тимчасово у приватних справах.

Як зазначалося, іноземці не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо, від­повідно до законодавства України, призначення на ці посади або заняття такою діяльністю пов'язуються з належністю до громадянства України.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р. іноземні громадяни та особи без гро­мадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України, на умовах, передбачених за­конодавством або міждержавними угодами (ст. І)¹. Відповідно

¹ Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 3. - Ст. 10.

244

до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсій­не страхування" від 26 червня 1997 р. щодо цих іноземців, незалежно від того, постійно чи тимчасово вони працюють в Україні, нараховується і сплачується до Пенсійного фонду України збір на обов'язкове державне страхування на загаль­них підставах.

Трудоправовий статус іноземців допомагають визначити колізійні норми, які містяться у правових актах України. Так, відповідно до ст. 8 Кодексу законів про працю України трудо­ві відносини іноземних громадян, які працюють на підприєм­ствах, в установах, організаціях, регулюються законодавством сторони працевлаштування та міжнародними договорами України. Ця ж колізійна прив'язка передбачена двосторонніми угодами про трудову діяльність і соціальний захист, укла­дених Україною та Росією, Молдовою, Білоруссю, Угодою про взаємне працевлаштування, укладеною з Польщею. Договори про правову допомогу з Польщею та Молдовою вказують, що сторони, які мають трудові стосунки, можуть підпорядкову­вати їх обраному за взаємною згодою законодавству. За відсут­ності такого вибору правовий статус сторін регулюється зако­нодавством місця виконання роботи. Якщо ж робота вико­нується на території однієї держави, а головне підприємство знаходиться на території іншої, правовий статус особи регу­люється законодавством держави місцезнаходження головного підприємства.

Питання, пов'язані з візовим режимом іноземних громадян та осіб без громадянства у зв'язку з їх працею в Україні, регу­люють, зокрема, Правила оформлення візових документів для в їзду в Україну, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 1999 р. Вони визначають типи та види віз осіб, які в'їжджають в Україну з метою виконання роботи. Наприклад, співзасновникам СП, представникам компаній (фірм, асоціацій) для здійснення контролю за виконанням контрактів або як консультантам від іноземних компаній (фірм, асоціацій), а також персоналу представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні надається ділова віза як правило на 6 місяців або на період, зазначений у доку­ментах, що є підставою для оформлення візи, але не більше ніж на 1 рік.

Для повнішого визначення трудоправового статусу іно­земців в Україні доцільно розглянути це питання в таких аспектах:

1- Праця за контрактом відповідно до отриманого дозволу. Порядок отримання дозволу на працевлаштування в Україні

245

регулюється Порядком оформлення іноземцям та згадуваним особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні 1999 p., а також міжнародними договорами, як-от: Угодою про взаємне працевлаштування, укладеною з Польщею; про трудову діяльність і соціальний захист — із Білоруссю.

За нормами згаданого Порядку іноземцеві може бути на­дано дозвіл на працевлаштування в Україні, якщо: 1) він має намір займатися тут трудовою діяльністю; 2) в Україні (регі­оні) бракує працівників, спроможних виконувати цей вид роботи, або є достатні обгрунтування доцільності використан­ня праці іноземних фахівців, якщо інше не передбачено між­народними договорами України; 3) він направлений закордон­ним працедавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт або послуг на основі контрактів, укладених між україн­ськими та іноземними суб'єктами господарської діяльності.

З іншого боку, працедавці — підприємства, установи та організації незалежно від форм власності й господарювання, а також іноземні суб'єкти господарської діяльності, що діють на території України, можуть використовувати працю іноземних громадян лише за наявності у них дозволу на використання такої праці, якшо інше не передбачене міжнародними догово­рами України. Дозвіл на працевлаштування оформляється і видається Державним центром зайнятості Міністерства праці й соціальної політики України (далі — Державний центр за­йнятості) або за його дорученням відповідними центрами зай­нятості Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя для роботи на підприємстві, в установі, організа­ції на певній посаді (за фахом) іноземцям, які бажають пра­цювати в Україні.

Рішення про надання дозволу приймається на підставі зая­ви працедавця (у довільній формі) з обгрунтуванням необхід­ності використання праці іноземних громадян і можливості створення для них необхідних умов перебування та діяльності. До заяви додаються: копія контракту між іноземними та ук­раїнськими суб'єктами господарської діяльності на виконання певного обсягу робіт або послуг (якщо такий контракт укла­дено), копія статуту та копія свідоцтва про державну реєстра­цію суб'єкта господарської діяльності (засвідчені у встановле­ному порядку), список іноземців із зазначенням їх повного імені та прізвища, року народження, номера паспорта, спеці­альності (фаху), статі, копія проекту контракту працедавця з працівником — іноземним громадянином, документ (наказ, витяг з протоколу, доручення тощо), оформлений в установ-

246

леному порядку, який посвідчує право представника праце­давця представляти його інтереси у центрі зайнятості, копії документів про освіту або кваліфікацію, довідка органу дер­жавної податкової служби про сплату працедавцем передбаче­них законодавством податків та зборів, а також квитанція про перерахування коштів за розгляд заяви. Рішення про оформ­лення дозволу на працевлаштування або відмову в ньому повідомляється письмово заявнику.

Дозвіл на працевлаштування зазвичай видається на термін до 1 року. Цей строк може бути продовжений. Інші терміни встановлюються міжнародними договорами. Так, зазначена Угода з Польщею вказує, що дозвіл на працевлаштування ви­дається на термін виконання робіт у певного працедавця. Три­валість роботи за контрактом не може перевищувати 12 міся­ців. В окремих обгрунтованих випадках цей термін може бути продовжено до 18 місяців включно за заявою працедавця та за згодою цього працівника (статті 2, 3 Угоди).

Для отримання дозволу працедавцеві слід звернутися в ус­тановленому порядку до відповідного центру зайнятості не менше, ніж за місяць до закінчення попереднього терміну дії дозволу на працевлаштування. Максимальний термін непере­рвного перебування іноземця в Україні з метою праце­влаштування не може перевищувати 4 років. Після перерви, яка має бути не менше 6 місяців, іноземець може знову одер­жати дозвіл на працевлаштування в Україні у зазначеному порядку.

Незалежно від стану ринку праці й тенденцій його розвитку дозвіл на працевлаштування не видається, якщо: 1) у поданих документах для видачі дозволу містяться відомості, що супе­речать нормам законодавства та міжнародних договорів України; 2) умови праці, передбачені контрактом для грома­дян інших держав, є гірші, ніж для громадян України, які працюють за аналогічним фахом; 3) повідомлено завідомо не­правдиві відомості або подано підроблені документи; 4) інозе­мець має намір зайняти посаду або займатися трудовою діяль­ністю, яка відповідно до законодавства пов'язана з належністю до громадянства України; 5) встановлено наявність фактів по­рушення іноземцем законодавства України під час перебуван­ня на її території; 6) від дати попередньої відмови іноземцю в оформленні візи минуло менше одного року.

Дострокове розірвання контракту з працедавцем, зазначе­ним у дозволі на працевлаштування, з його ініціативи, а також з ініціативи або з вини іноземця, встановлення факту повідом­лення ним неправдивих відомостей у документах на одержан-

247

ня дозволу, визнання особи згідно із законодавством небажа­ною для перебування в Україні тягне за собою анулювання дозволу на працевлаштування. У такому разі працедавець повинен повідомити про дострокове розірвання контракту відповідний центр зайнятості та орган внутрішніх справ про­тягом 3 робочих днів.

За оформлення кожного дозволу на працевлаштування та продовження терміну його дії стягується плата, яка спрямо­вується на відшкодування витрат, пов'язаних із проведенням, цієї роботи.

Працедавець Протягом 3 робочих днів од початку роботи іноземця повідомляє відповідний центр зайнятості про цю дату. Якщо іноземець не став до роботи у передбачений кон­трактом термін з причин, що згідно з чинним законодавством України не ввазкаються поважними, працедавець протягом З робочих днів повинен письмово повідомити про це відпо­відний центр зайнятості та орган внутрішніх справ. У цьому разі іноземний громадянин підлягає негайному виселенню з України.

Принципово схожі правила містяться і в міжнародних уго­дах про взаємне працевлаштування працівників, які укладені Україною з іноземними державами.

Відповідно до зазначених Правил оформлення візових до­кументів для в'їзду в Україну, особам, які прибувають в Ук­раїну з метою пр_ац_ЄВЛашту_ВаннЯІ термін візи становить 1 рік. Підставою для її оформлення є дозвіл на роботу, наданий в установленому Порядку. Правила передбачають й інші строки та підстави надання віз особам, яким дозвіл на працю в Ук­раїні не потрібен.

2. За контрактом без дозволу (зазначеного вище) іноземці можуть працювати в Україні у випадках, спеціально визна­ чених її законодавством Скажімо, відповідно до п. 5 Поло­ ження про Агентство координації міжнародної технічної допо­ моги, затвердженого Указом Президента України від 26 черв­ ня 1995 р.¹, зазначене Агентство може залучати на контрактній основі іноземних учених, фахівців і експертів для консульта­ цій та вивчення проблем, пов'язаних з його діяльністю. Умови праці сторони зазначають у контракті. Зазвичай вони грун­ туються на вимогах законодавства України.

3. Праця іноземця за контрактом, укладеним суб'єктами господарської діяльності України та іноземної держави. За

¹ Державний вісник України... - № 11-12. - С. 937-940.

248

таким контрактом в Україну можуть направлятися іноземці з метою реалізації експортного будівництва та експортних по­слуг. Процедура працевлаштування цих іноземців визначаєть­ся з боку України Міністерством праці й соціальної політики України і таким же органом — з боку іншої держави, а також двосторонніми робочими консультаційними групами та іншими компетентними органами, визначеними вказаними мі­ністерствами. Праця цих іноземців в Україні регулюється за­конодавством країни, яка направляє, а також міжнародними угодами, як, наприклад, Угодою між Урядом України та Уря­дом Республіки Польща про взаємне працевлаштування пра­цівників 1994 р.

4. Займаючись підприємницькою діяльністю на території України, її континентальному шельфі та у виключній (морсь­ кій) економічній зоні, іноземні громадяни та особи без грома­ дянства відповідно до Закону України "Про підприємницьку діяльність" від 7 лютого 1991 р.¹ користуються такими ж пра­ вами і несуть ті ж обов'язки, що й громадяни України, якщо інше не випливає з її законодавчих актів. Для здійснення підприємницької діяльності працедавець має право укладати з громадянами договори (контракти) про використання їх праці. З укладенням трудового договору підприємець зобо­ в'язаний забезпечити умови та охорону праці, її оплату не нижче за встановлений в Україні мінімальний рівень, а також інші соціальні гарантії, в т. ч. соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до чинного законодавст­ ва України. В разі втрати працездатності підприємець забез­ печує потерпілому відшкодування витрат у випадках і в порядку, що передбачені чинним законодавством України.

5. Іноземці можуть працювати в Україні на спільних під­ приємствах, займаючи різні посади, зокрема генерального директора чи голови правління, фахівців із певних спеціаль­ ностей. Трудові права іноземців регулюються законодавством України, міжнародними угодами, а також на їх підставі уста­ новчими документами СП, індивідуальним трудовим контрак­ том, колективним договором. Так, в установчому договорі вка­ зується розподіл посад, вирішення візових питань, стажування та ін.; у трудовому контракті — питання заробітної плати, пенсій, відпусток. Умови трудового контракту і колективного договору не повинні погіршувати становища іноземців під час