- •Міжнародне приватне право
- •Isbn 966-7784-09-6
- •Розділ і
- •§ 1. Поняття, предмет і система міжнародного приватного права
- •§ 2. Розвиток науки міжнародного приватної* права
- •& 3. Тенденції розвитку та особливості предмета міжнародного приватного права зарубіжних держав
- •Література
- •§ 1. Види джерел (загальна характеристика)
- •§ 2. Внутрішнє законодавство
- •§ 3. Міжнародні договори
- •§ 4. Звичаї
- •§ 5. Судова та арбітражна практика
- •1 Урядовий кур'єр. - 1994. - 6 жовтня.
- •§ 6. Зближення національного законодавства різних держав
- •Література
- •Розділ III
- •§ 1. Історія розвитку порівняльного методу
- •§ 2. Об'єкти порівняння у міжнародному приватному праві
- •§ 3. Правові системи як об'єкти дослідження у міжнародному приватному праві
- •§ 4. Мета порівняльного методу
- •Література
- •§ 1. Колізійний метод регулювання
- •§ 2. Колізійні норми: загальна характеристика, структура, види
- •§ 3. Місце колізійних норм у джерелах права
- •§ 4. Матеріально-правовий метод і матеріально-правові норми
- •Література
- •§ 2. Основні способи вирішення питання кваліфікації
- •§ 3. Застереження про публічний порядок
- •§ 4. Зворотне відсилання та відсилання до закону третьої держави
- •§ 5. Обхід закону в міжнародному приватному праві
- •Література
- •§ 2. Правові режими, що надаються іноземцям для реалізації їхніх прав та обов'язків
- •§ 3. Право- та дієздатність іноземців
- •§ 4. Законодавство України
- •§ 5. Правовий статус іноземців в Україні, їхні право- та дієздатність
- •§ 6. Цивільно-правова відповідальність іноземців в Україні
- •§ 7. Основні питання правового статусу громадян України за кордоном
- •§ 8. Взаємність щодо фізичних осіб у міжнародному приватному праві
- •§ 9. Особливості правового статусу біпатридів
- •Література
- •Розділ VII правове становище юридичних осіб
- •§ 1. Поняття "юридична особа"
- •§ 2. Особистий статут і "національність" юридичної особи
- •4 Г. Фсяиняк q-
- •§ 3. Загальна характеристика правового статусу іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні
- •§ 4. Види діяльності іноземних суб'єктів господарювання
- •1 Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 49. - Ст. 682. О Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 41. — Ст. 372.
- •§ 5. Представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності
- •§ 6. Правовий статус суб'єктів господарювання України за кордоном
- •§ 7. Транснаціональні корпорації та міжнародні юридичні особи
- •§ 8. Об'єднання підприємств та законодавство України
- •Література
- •ИдиЧесКаЯ пем5г
- •Розділ VIII
- •§ 1. Держава у цивільних правовідносинах з "іноземним елементом"
- •§ 2. Імунітет держави та його види
- •5 Г. Федоняк j29
- •§ 3. Україна як суб'єкт міжнародного приватного права
- •§ 4. Юрисдикційний імунітет України
- •Література
- •Розділ IX право власності
- •§ 1. Загальні питання права власності у відносинах з "іноземним елементом" за законодавством України
- •§ 2. Колізійні питання права власності у міжнародному приватному праві
- •§ 3. Колізійні питання права власності за законодавством України
- •Література
- •Розділ X
- •§ 1. Зовнішньоекономічні договори (контракти) і право, застосовуване до них за законодавством України
- •§ 2. Умови та облік (реєстрація) зовнішньоекономічних договорів
- •§ 3. Імпорт (експорт) товарів посередниками
- •§ 4. Ліцензування та сертифікація експортно-імпортних операцій
- •§ 5. Товарообмінні (бартерні) операції
- •§ 6. Міжнародні договори України про торговельно-економічне та інші види співробітництва
- •§ 7. Конвенція оон про договори міжнародної купівлі-продажу товарів
- •Розділ XI сімейне право
- •§ 1. Шлюб: поняття, умови
- •§ 2. Особисті відносини між подружжям за національним правом
- •§ 3. Майнові права та обов'язки подружжя за національним правом
- •§ 4. Розірвання шлюбу за національним правом
- •§ 4. Розірвання шлюбу за національним правом
- •§ 5. Колізійні питання оформлення шлюбу в міжнародному приватному праві
- •§ 6. Колізійне законодавство України стосовно регулювання шлюбно-сімейних відносин
- •§ 7. Реалізація аліментних зобов'язань та міжнародні угоди за участю України
- •§ 8. Міжнародні договори та законодавство України про усиновлення
- •§ 9. Міжнародні угоди з питань сімейного права
- •Література
- •Розділ XII трудові відносини
- •§ 1. Трудові відносини з "іноземним елементом" та джерела їх регулювання
- •§ 2. Колізійні прив'язки, застосовувані до регламентації трудових відносин з "іноземним елементом"
- •§ 3. Міжнародні договори України
- •§ 4. Праця громадян України за кордоном
- •§ 5. Праця іноземців в Україні
- •1 Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 14. - Ст. 168.
- •§ 6. Відшкодування шкоди працівникові за міжнародними договорами України
- •Література
- •§ 1. Загальна характеристика міжнародних перевезень
- •§ 2. Правове регулювання організації міжнародних перевезень в Україні та інших державах
- •§ 3. Міжнародні залізничні перевезення
- •§ 4. Міжнародні автомобільні перевезення
- •§ 5. Міжнародні повітряні перевезення
- •§ 6. Міжнародні морські перевезення
- •§ 7. Змішані перевезення
- •§ 8. Міжнародні договори, що регулюють питання, пов'язані з особливостями сучасних міжнародних перевезень
- •Література
- •§ 1. Умови настання деліктного зобов'язання в національних правових системах
- •11 Г. Фединяк 321
- •§ 2. Вплив усуспільнення виробництва та науково-технічного прогресу на деліктні зобов'язання
- •§ 3. Колізійні питання деліктних зобов'язань з "іноземним елементом" у національному праві
- •§ 4. Регулювання деліктних зобов'язань з "іноземним елементом" у внутрішньому законодавстві України
- •§ 5. Норми про зобов'язання з делікту в міжнародних договорах України
- •Література
- •§ 1. Доктрина про міжнародний цивільний процес
- •§ 2. Органи, що займаються захистом суб'єктивних цивільних прав, та принцип lex fori
- •§ 3. Національні акти України про засада процесуального статусу іноземців та іноземних підприємств і організацій
- •§ 4. Національні акти іноземних держав про засади процесуального статусу іноземців та іноземних підприємств і організацій
- •1 Відомості Верховної Ради срср. - 1981. - № 26. - Ст. 836.
- •2 Там само. - 1988. - № 26. - Ст. 427.
- •3 Відомості Верховної Ради срср. - 1968. - № 39. - Ст. 351.
- •§ 5. Цивільні процесуальні норми у міжнародних договорах за участю України
- •§ 6. Уніфікація норм міжнародного цивільного процесу в актах міжнародних організацій
- •§ 7. Уніфікація норм міжнародного цивільного процесу в актах об'єднань держав
- •§ 8. Поняття, види та способи визначення міжнародної підсудності
- •§ 9. Визначення міжнародної підсудності спорів у нормативно-правових актах України
- •§ 10. Норми про підсудність спорів з "іноземним елементом" у міжнародних договорах
- •Література
- •Загальна частина
- •Особлива частина
§ 3. Національні акти України про засада процесуального статусу іноземців та іноземних підприємств і організацій
Громадяни України можуть мати процесуальні права та обов'язки на території іноземної держави, а так само іноземці можуть набути процесуального статусу в судах України. Як зазначалося, Конституція України проголошує норму про піклування та захист Україною її громадян, що опинилися за кордоном. Вона наділила іноземців національним режимом стосовно здійснення ними прав та виконання обов'язків. Вказане торкається і процесуальних прав та обов'язків суб'єктів права. Засади правового регулювання процесуальних прав іноземних громадян та осіб без громадянства містить Закон -України "Про правовий статус іноземців" від 4 лютого 1994 p.,
359
якому зазначено: іноземці мають ті ж права та виконують ті
обов'язки, що й громадяни України (ст. 2); вони можуть ертатися до суду й інших державних органів для захисту їх обистих, майнових та інших прав. У судочинстві іноземці як Іасники процесу користуються такими ж процесуальними >авами, що й громадяни України (ст. 22).
Аналізоване чинне законодавство України базується на >рмах, прийнятих до набуття Україною незалежності та піс-І її проголошення. Перші є універсальними щодо їх застосу-ння, а тому містяться в окремих загальних нормативно-пра-Івих актах. Мова йде, зокрема, про норми розділу VI ЩІК країни 1963 р. за назвою: "Цивільні процесуальні права іно-мних громадян і осіб без громадянства. Позови до іноземних Іржав, судові доручення і рішення іноземних судів. Міжна-Ідні договори". Тут врегульовано питання надання націо-Ільного режиму щодо користування цивільними процесуаль-Іми правами іноземним громадянам, особам без громадян-ва та іноземним підприємствам і організаціям; застосування Іторсії до згаданих осіб (статті 423, 424); визначення під-'дності спорів з "іноземним елементом" судам України т. 424і); заявленння позову до іноземної держави та засто-•вання імунітету до представників іноземних держав чи ін-их осіб, зазначених у відповідних нормативних актах; засто-•вання реторсії до іноземних держав, їх майна або представ-тав іноземних держав в Україні (ст. 425). Декілька норм ПК України вказують на можливість виконання доручень оземних судів і звернення судів України з дорученнями до оземних судів; виконання в Україні рішень іноземних судів арбітражних судів; застосування правил міжнародних дого->рів (ст. 426-428).
Компетенцію судів та інших органів України у разі розір-Іння шлюбу з "іноземним елементом" регулює Кодекс про люб та сім'ю України 1969 р. (ч. 5, 6 ст. 197). Тут є й норми х) компетенцію органів по встановленню батьківства, уси-Івленню (ст. 198-199).
Потреба врегулювати окремі процесуальні питання виник-І з прийняттям Верховною Радою України 16 липня 1990 р. екларації про державний суверенітет України. Закон Украї-л "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня Ш р. встановив принцип захисту інтересів суб'єктів зовніш-ьоекономічної діяльності (ст. 2), урегулював питання ви-Іючної компетенції судових та арбітражних органів України гг. 31), підсудності (ст. 32), подання позову (ст. 34), діяль-ості судових та арбітражних органів України по призначен-
360
ню розміру штрафів, оскарження санкцій у суді або арбітражі (ст. 37), розгляду судовими та іншими органами спорів, що виникають у процесі зовнішньоекономічної діяльності (ст. 38), компетентності судів та арбітражів стосовно предмета розгляду спорів щодо застосування положень цього Закону та інших законів, прийнятих на його виконання (ст. 39).
Після становлення України як суверенної держави кількість нормативно-правових актів з цивільними процесуальними нормами значно збільшилася. Наприклад, норми про підсудність спорів судам, арбітражним та третейським судам має законодавство України про інтелектуальну власність. Це статті 22, 24, ЗО Закону України "Про охорону прав на винаходи й корисні моделі", ст. 21 Закону "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", ст. 27 Закону "Про охорону прав на промислові зразки", що були прийняті 15 грудня 1993 p., ст. 43 Закону України "Про авторське право та суміжні права" від 23 грудня 1993 р.1, Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р. також має норми про порядок розгляду спорів у судових, арбітражних органах і третейських судах (ст. 14, 26) . У Інструкції про порядок реест-рації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні (затверджена наказом МЗЕЗторгу України від 18 січня 1996 р. № ЗО, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 24 січня 1996 р. № 34/І059)3 є норма, що вказує на можливість розгляду судом питання про припинення діяльності представництв іноземного суб'єкта господарювання.
На вирішення окремих категорій господарських спорів спрямовані норми Закону України "Про встановлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від ЗО червня 1999 р. (розділи II, V)4. Провадження справ про банкрутство банків регулює й Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 20 березня 1991 р.5 Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р. має норми про застосування загальних засад законодавства України (ст. 4); вибір суду або арбітражу (ст. 8); імунітет державних суден (ст. 18); право на заявлення претензій та позовів (розділ XI). Закон України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 р.
1 Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 13. - Ст. 64.
2 Там само. - 1996. - № 19. - Ст. 80.
3 Урядовий кур'єр. — 19%. — 29 лютого.
4 Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 42-43. - Ст. 378.
3 Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1991. - № 25. - Ст. 281.
361
також містить норми, які торкаються питань міжнародного цивільного процесу1. Питання юрисдикції судів з цивільних справ та імунітет від неї регулює Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні від 10 червня 1993 р. Інший нормативний акт, а саме: Консульський Статут України від 2 квітня 1994р. зазначає, зокрема, що консул має право без окремого доручення представляти в установах держави перебування інтереси громадян України, якщо вони відсутні й не доручили ведення справи якійсь особі або не можуть захищати свої інтереси з інших причин. Це представництво триває доти, поки особи, яких представляють, не призначать своїх уповноважених або не візьмуть на себе захист своїх прав та інтересів (ст. 26). Консул має право встановлювати батьківство у випадках, коли відповідно до законодавства України таке допускається в органах запису актів громадянського стану, якщо батьки дитини проживають у його консульському окрузі і хоча б один з них є громадянином України (ст. ЗО).
Арбітражний розгляд спорів з "іноземним елементом" регулює значна група законодавчих актів. До 1991 р. зовнішньоторговельні спори були предметом розгляду у спеціалізованих міжнародних третейських судах при ТПП СРСР. Щ суди не пов'язували власну процесуальну діяльність з тими процесуальними правилами, якими керувалися звичайні суди. Сьогодні такі спори розглядають суди загальної чи господарської юрисдикції, що не є їм повністю властивим, хоч водночас неправильним було б твердження, що розгляд таких спорів не є їхньою компетенцією чи конституційним обов'язком (ст. 124 Конституції України). У цьому виявляється незвичайність та актуальність розгляду питань щодо вирішення спорів з "іноземним елементом" різними судами.
Розгляд спорів з "іноземним елементом" арбітражем регулює Закон України "Про арбітражний суд" від 4 червня 1991 р.2, Арбітражний процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. На відміну від законодавства інших держав, наприклад, АПК Російської Федерації, АПК України не містить норм щодо провадження справ з "іноземним елементом". Проте у практиці виникають труднощі, пов'язані з особливостями такого провадження. Доцільним є доповнення АПК України відповідним розділом.
Відомості Верховної Рада Української РСР. - 1991. - № 25. - Ст. 281. 2 Відомості Верховної Ради У країни. - 1991. - № 36. - Ст. 469.
362
Основою створення в Україні міжнародного комерційного арбітражу став Закон України "Про міжнародний комерційний арбітраж" 1994 p., який є яскравим прикладом уніфікацій-ного права, оскільки побудований на основі Типового закону ЮНСІТРАЛ про міжнародний комерційний арбітраж 1985 p., розробленого Комісією ООН з права міжнародної торгівлі, схваленого Генеральною Асамблеєю ООН 11 грудня 1985 р.
Норми АПК України, Законів України: "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", деяких інших актів тлумачать Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 21 вересня 1993 р. № 01-6/1025 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ за участю іноземних суб'єктів господарської діяльності" , Роз'яснення зазначеного органу від 15 квітня 1993 р. № 01-6/481 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про банкрутство"2. На досягнення одноманітної практики арбітражних судів при прийнятті ними позовних заяв від підприємств, організацій інших держав-учасниць СНД, про стягнення з відповідача, який знаходиться в Україні, суми, визнаної ним за претензією, спрямований Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 14 червня 1993 р. № 01-8/672 "Про деякі питання практики застосування чинного законодавства при вирішенні господарських спорів"3.
Оплату державного мита при прийнятті до розгляду позовних заяв регулює Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 р. (у редакції Закону України від 13 листопада 1996 р.)4.
Таким чином, норми законодавства України, які застосовуються до процесуального статусу іноземців та іноземних підприємств і організацій, сьогодні кодифіковані частково. Прав-ники України пропонували кодифікацію цих норм у Цивільному кодексі України, свідченням чого став розділ II "Міжнародний цивільний процес" згадуваного проекту Цивільного
Вісник Вищого арбітражного суду України. — 1998. — № 1. — С. 104; Вісник Вищого арбітражного суду України. — 1998. — № 2. — С. 175. 2
Арбітражний процес. Законодавство та практика. Бюлетень законодавчої і юридичної практики України. - 1993. - № 5. - С. 98-104.
о
Арбітражний процес. Законодавство та практика. Бюлетень законодавчої і юридичної практики України. - 1993. - № 5. - С. 127-134.
4 Відомості Верховної Ради України. - 19967 - № 9. - Ст. 43; № 41. -Ст. 192.
363
кодексу України. Вони використали правотворчий досвід інших правових систем, а з юридично-технічної точки зору врахували тісний зв'язок колізійного права і цивільного процесу. Норми систематизували в окремі глави за предметом регулювання: глава 114 — "Цивільні процесуальні права іноземців", глава 115 — "Підсудність та виконання іноземних судових доручень", глава 116 — "Визнання та виконання рішень іноземних судів". У вказаному розділі передбачено загальні правила та підстави визначення компетенції судів України, норми про виключну компетенцію судів та інших органів України, про договірну підсудність, про судові доручення. Розширено правила про визнання та виконання рішень іноземних судів. У законопроекті, як і в чинному законодавстві, проголошено принцип національного режиму щодо здійснення іноземними суб'єктами своїх цивільних процесуальних прав.
Загалом кодифікація зазначених норм завжди має позитивні моменти. Наприклад, вона дозволяє усунути дублювання норм. Так, чинний КпШС України має норми про компетенцію суду щодо вирішення шлюбно-сімейних спорів з "іноземним елементом". Передбачення колізійних норм про компетенцію суду у розділі законопроекту за назвою "Міжнародний цивільний процес" надало можливості усунути їх дублювання у Книзі шостій цього ж проекту Цивільного кодексу України за назвою "Сімейне право" та главі 112 "Колізійні норми сімейного права".
Крім вказаних, в Україні є нормативно-правові акти, спрямовані на регулювання спорів за згодою суб'єктів цивільних правовідносин поза судовою системою. Це правила про третейський суд. Як зазначалося, ст. 6 Цивільного кодексу України передбачає можливість звернення до третейських судів. Однак у зв'язку з недостатнім розвитком цивільних правовідносин у суспільстві цей інститут майже не застосовувався. Чинні норми України з вказаного питання, наприклад Положення про третейський суд, для вирішення господарських спорів між об'єднаннями підприємств, організаціями і установами від ЗО грудня 1975 р. не відповідають вимогам сьогодення. Тому своєчасним є проект Закону України "Про третейський суд", побудований із врахуванням досвіду аналогічних правових актів Великобританії, Іспанії, Німеччини, Швеції.
364