§ 6. Міжнародні договори України про торговельно-економічне та інші види співробітництва

Керуючись прагненням розширювати торговельні відноси­ни й співробітництво, виходячи з принципів рівноправності та взаємної вигоди, і з метою ефективнішого використання еко­номічних і торговельних можливостей суб'єктів господарю­вання, держави укладають договори про торговельно-еконо­мічне, науково-технічне співробітництво, платежі, реекспорт, захист інвестицій тощо. Предметом їх регулювання можуть бути: 1) принципи співробітництва держав у певній сфері; 2) конкретні питання співпраці.

До першої групи договорів належать, наприклад, Декларація про економічне співробітництво між Україною та Канадою 1992 p.; Угода з Росією про реалізацію режиму вільної торгівлі

1994 p.; двосторонні угоди з Туркменистаном, Іраном про основні принципи торгово-економічного співробітництва 1997 p.; Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією 1997 р. Україна має намір приєднатися до Угоди про створення зони вільної торгівлі у Центральній Європі (її укладено Польщею, Угорщиною, Чехією, Словач­ чиною, Словенією; до неї прагнуть приєднатися держави, що входили до Ради економічної взаємодопомоги). Змістом цієї Угоди є скасування митних кордонів, посилення товарообігу, розвиток потенційних можливостей взаємовигідного співро­ бітництва. Угода про співпрацю між Україною та Європей­ ським Союзом, процес ратифікації якої наближається до за­ вершення, містить принципи співробітництва нашої держави із вказаною спільнотою держав.

До другої групи договорів належать, наприклад, торговель­но-економічні угоди з Кубою, Хорватією 1991 p., з Болгарією, Естонією, Іраном, Єгиптом, Китаєм, Угода про державний кредит з Китаєм, Взаємна домовленість про надання гумані­тарної допомоги з Австрією 1992 p., з Канадою про економічне співробітництво; про торговельні та комерційні відносини

1995 p., з Норвегією 1998 р. Ряд питань паливно-енергетич­ ного комплексу України та Росії вирішується в Угоді між Урядом України та Урядом Російської Федерації про співро­ бітництво у розвитку паливно-енергетичних комплексів, під­ писаній 7 вересня 1994 р. та затвердженій постановою Кабіне­ ту Міністрів України від 4 березня 1995 р.

Питання виробничої кооперації регулює Угода між Кабіне­том Міністрів України та Урядом Російської Федерації про

177

виробничу кооперацію від 24 квітня 1998 р. Такі ж питання регулює й міжурядова Угода України й Республіки Вірменії про виробничу кооперацію від 3 березня 1998 р. Україною ратифіковано міжурядову Угоду, укладену з Королівством Ні­дерландів про технічне та фінансове співробітництво, підписа­ну 11 травня 1998 р.

Загалом угоди про торговельно-економічне співробітниц­тво укладено більше, ніж із 50 державами. Ратифіковано угоди про вільну торгівлю з Азербайджаном, Білоруссю, (а також Протокол про вилучення з режиму вільної торгівлі до Угоди з Білоруссю), Вірменією, Грузією, Естонією, Казахстаном, Латвією, Молдовою, Росією, Туркменистаном, Узбекистаном. Таку ж Угоду підписано з Литвою, До вказаної групи актів належать і протоколи, в яких знаходять свій розвиток угоди про торговельно-економічний та інші види співпраці. Такими є, наприклад, Протокол про поставки товарів та надання пос­луг, підписаний урядами України та Болгари 11 березня 1993 р. на виконання Угоди між цими державами про торговельно-економічне співробітництво та платежі від 5 жовтня 1992 p.; Протокол, підписаний між Україною та Російською Федера­цією на виконання багатосторонньої Угоди про реекспорт то­варів та порядок видачі дозволу на реекспорт від 15 квітня 1994 р.

Угоди цієї групи укладаються переважно на короткий тер­мін. Такими були договори з Молдовою про розвиток торго­вельно-економічного співробітництва на 1993, 1994 pp., Про­токол погодження взаємних поставок продукції та рахунків між підприємствами України та міжнародним концерном "Ла­мінат", "Молдавізоліт" 1993—1994 pp. та ін.

Прикладом детальної регламентації договірних питань є Угода відносно рибного промислу в економічній зоні архі­пелагу Кергелен, підписана урядами Французької Республіки та України 1992 р. В ній вказано: джерела визначення еконо­мічної зони архіпелагу Кергелен; відсилання до законодавства Франції під час проведення рибальства у цій зоні суднами під прапором України; порядок отримання від французьких ком­петентних державних органів суднами риболовного флоту України ліцензій на здійснення промислової діяльності, до­зволу на захід у порт і на стоянку на якорі у французьких територіальних водах біля узбережжя архіпелагу Кергелен, на постачання водою українських риболовних і допоміжних суден риболовного флоту; порядок запиту дозволу на зміну списка суден, які проводять рибну ловлю; про спостерігачів і фахівців з рибальства на суднах під прапором України; про

178

перевантаження вилову з суден; про призначення на фран­цузькій території морського агента; звітування про вилов та витрати у зв'язку з цим перед французькою стороною; ін.

Останнім часом спостерігається активне співробітництво України з багатьма окремо взятими державами. Наприклад, результатом співробітництва з Угорщиною стали понад двад­цять угод з торговельно-економічних питань та інших, укла­дених з 1991 по 1999 р. Це, зокрема, Угода про торговельно-економічні зв'язки та науково-технічне співробітництво від 31 травня 1991 p., Угода про економічне, науково-технічне та виробниче співробітництво від 26 лютого 1993 p., Меморан­дум між Урядом України та Урядом Угорської Республіки про напрями розвитку економічних зв'язків та лібералізацією двосторонніх торговельно-економічних відносин від 11 листо­пада 1997 р. Це й низка угод, норми яких регулюють право­відносини у конкретній сфері діяльності (інвестування, пере­везення тощо). Вже кілька років зовнішньоекономічними ві­домствами України та Угорщини обговорюється можливість укладення угоди про вільну торгівлю.

Для підготовки Угоди про вільну торгівлю за участю України та Угорської Республіки Угодою про створення міжурядової ук­раїнсько-угорської комісії з торгово-економічного та науково-тех­нічного співробітництва від 22 травня 1992 р. було створено між­урядову Комісію з питань економічного та науково-технічного співробітництва. У межах цієї Комісії функціонує робоча група експертів з питань розробки заходів щодо лібералізації режиму взаємної торгівлі. Проект Угоди, розроблений у 1995 p., обгово­рюється систематично на засіданнях міжурядової комісії. Підпи­саний у 1997 р. вищезазначений Меморандум містить перелік зав­дань, спрямованих на опрацювання проекту Угоди про вільну тор­гівлю.

Угоди про торговельно-економічне співробітництво можуть мати норми про певний вид режиму щодо товарообміну та інших форм економічних зв'язків. Здебільшого це режим най­більшого сприяння. Він може надаватися, стосовно мита і податків, консульських зборів і податків, які будуть або мо­жуть бути застосовані до імпорту, експорту, транзиту і збері­гання товарів, способів їхнього стягнення, а також щодо мит­них процедур і формальностей. Так, держави — учасниці до­говору часто звільняють від мита, податків і зборів:

1) у разі ввезення на свою територію зразків будь-яких типів товарів, які походять з території іншої договірної дер­жави, якщо вони призначаються виключно для оформлення заявок на товар, представлений цими зразками;

179

2. каталоги, прейскуранти, торговельну інформацію та рек­ ламні матеріали включно з кіноплівками;

3. товари й предмети, призначені для ярмарок і виставок;

4. предмети, прилади, матеріали та інструменти для дослі­ дів, випробовувань та ремонту;

5. обладнання й прилади, призначені для проведення мон­ тажних, пусконалагоджувальних та інших видів робіт, що під­ лягають подальшому вивезенню;

6. предмети й матеріали, призначені для забезпечення ро­ біт, у т. ч. й такі, що є частинами створюваних об'єктів;

7. майно та засоби, що ввозяться як частина статутного фонду СП;

8. марковану тару, яка імпортується для наступного її на­ повнення.

Договірні держави можуть погодитися надати одна одній режим найбільшого сприяння з усіх питань, пов'язаних з мор­ським і повітряним сполученням. Зокрема, судна під час вихо­ду, входу та перебування в портах можуть користуватися най­більш сприятливими умовами, що їх обидві держави нададуть суднам під прапором третіх держав. В угодах можуть зазна­чатися сфери чи регіони торговельно-економічної діяльності, що на них держави не поширюватимуть режим найбільшого сприяння, як-от: на пільги та переваги, що надаються з метою полегшення прикордонної торгівлі або випливають із митних союзів, інших форм економічної інтеграції тощо.

Договори можуть установлювати ^дискримінаційний ре­жим для юридичних осіб та організацій. При цьому характер їхнього капіталу — приватний, державний чи змішаний — зна­чення не має. Це потверджується й нормами національного законодавства. Так, у ч. 2 ст. 38 Закону України "Про інфор­маційні агентства" зазначено, що міжнародними договорами, ратифікованими Україною, може передбачатися пільговий порядок розповсюдження продукції інформаційних агентств.

Держави — учасниці договорів можуть надавати одна одній необхідні пільгові умови для оформлення, запису або перене­сення у відповідний реестр(и) промислової власності патен­тів, марок, торгових найменувань, позначень місця походжен­ня, які охороняють товари, відповідно до своїх законодавств із дотриманням міжнародних угод.

У міжнародних угодах може вказуватися принцип автоно­мії волі сторін щодо вибору арбітражу, процедури, законодав­ства для врегулювання можливих спорів, місця слухання справи.

180

I

Товарообмін чи надання послуг здійснюється переважно на основі індикативних списків, що додаються до підписуваних щорічно Протоколів про товарообіг. Зазначені списки не виключають і не обмежують можливості обміну товарами й послугами, не включеними в Протоколи про товарообіг. Вод­ночас обсяг вартості товарів, які поставляються за цими спис­ками, не повинен перевищувати загальних щорічних обся­гів вартості товарообігу, які погоджені державами, що до­мовляються.

Угоди можуть містити умови про ціни, що встановлюються в контрактах купівлі-продажу, договорах поставки товарів і надання послуг. Найчастіше вони визначаються на основі поточних світових цін і на умовах, принятих у практиці між­народної торгівлі, з урахуванням технічного рівня та якості товарів.

Зазвичай в угодах встановлюється порядок проведення пла­тежів між уповноваженими учасниками зовнішньоекономіч­них зв'язків. Платежі здійснюються у певній валюті (наприк­лад, доларах США), по клірингових рахунках, які відкриваю­ться в уповноважених банках кожної з договірних держав. З цією метою вказані банки підписують відповідний технічний банківський договір. Платежі по неторговельних операціях, що випливають із виконання угод, регулюються договорами між компетентними органами держав, що домовляються.

Платежі по контрактах, укладених юридичними особами та організаціями договірних держав самостійно поза межами що­річних Протоколів про товарообіг, здійснюються на умовах, визначених цими контрактами. Іноді в угодах зазначається, що платежі можуть здійснюватися засобами відповідно до ва­лютного законодавства, яке діє в кожній із країн.

У договорах може зазначатися, що держави сприятимуть розвиткові різних форм компенсаційної торгівлі, налагоджен­ню кооперативних виробництв і промислової кооперації, від­криттю та діяльності представництв, беручи до уваги власні промислові потужності й потенційні можливості.

Угоди можуть встановлювати умови допущення чи недопу­щення реекспорту; захисту природних і промислових продук­тів від недобросовісної конкуренції з боку тих продуктів, які не мають торговельних марок, найменувань чи інших подібних знаків, або які мають неправильні посилання на місце і дійсне найменування, походження, сортність, склад чи якість товару. Загальним є правило, що укладені угоди не зачіпають прав та зобов'язань договірних держав, які випливають із їхньої участі в інших угодах і міжнародних економічних організаціях.

181

Часто в договорах зазначається, що з метою їх виконання держави створюють стильну комісію. Українська її частина діє на підставі Типового положення про українську частину дво­сторонньої міжурядової комісії з питань торгово-економічного співробітництва, затвердженого постановою Кабінету Мініст­рів України від 11 березня 1993 р.¹

Конкретні умови постачання товарів і надання послуг уста­новлюються в контрактах, що укладаються між уповноваже­ними учасниками взаємних зовнішньоекономічних зв'язків відповідно до національного законодавства кожної з договір­них держав та з дотриманням міжнародних торговельних норм і практики.

До другої групи договорів належить значна кількість угод з питань інвестиційної діяльності. Це, як уже зазначалося, двосторонні угоди про сприяння та взаємний захист інвести­цій. Україна уклала такі угоди зокрема з Великобританією, Вірменією, В'єтнамом, Данією, Єгиптом, Ізраїлем, Казахста­ном, Киргизстаном, КНР, Литвою, Македонією, Монголією, Польщею, СІЛА, Туркменистаном, Узбекистаном, Францією, ФРН, Чехією та іншими державами. У цих договорах, серед інших, визначаються поняття "інвестиції" та "інвестор", вста­новлюється спільний правовий режим при здійсненні взаєм­них інвестицій. Переважно це національний режим, що ви­ключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які б могли перешкоджати інвесторам в управлінні та розпо­рядженні інвестиціями. В угодах визначаються порядок до­пуску іноземних фізичних і юридичних інвесторів у країну, застосування суброгації, гарантії та захист іноземних інвести­цій, принципи оподаткування інвестиційної діяльності, пере­каз капіталів і платежів.

24 грудня 1993 р. у Ашгабаті главами держав СНД підпи­сано Угоду про співробітництво у галузі інвестиційної політи­ки. Учасники Угоди, а ними стали 12 держав СНД, визначили поняття іноземного інвестора. В Угоді вказано, що договірні держави домагатимуться, щоб діяльність інвесторів по здійс­ненню інвестицій була не менш сприятливою, ніж інвестицій­на діяльність юридичних і фізичних осіб держави за місцем інвестування, тобто будуть створювати правовий режим для іноземних інвестицій, адекватний національному.

¹ Зібрання постанов Уряду України. — 1993. — № 9. — Ст. 164.

182