§ 6. Відшкодування шкоди працівникові за міжнародними договорами України

Враховуючи необхідність врегулювати питання соціального захисту в разі отримання ушкоджень у зв'язку з виконанням трудових обов'язків у відносинах з "іноземним елементом", Україна стала учасницею Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я,

251

пов'язаними з виконанням ними трудових обов'язків 1994 р.¹ (далі — багатостороння Угода про визнання прав на відшко­дування шкоди). Цю Угоду, крім України, підписали Респуб­ліки Вірменія, Білорусь, Грузія, Казахстан, Молдова, Таджикистан, Узбекистан, Азербайджанська та Киргизька Республіки, Російська Федерація, Туркменистан. Вона має систему колізійних норм, які поширюють свою дію на під­приємства, установи, організації зазначених держав незалежно від форм власності.

Норми, які регулюють відшкодування збитків, заподіяних здоров'ю працівника, передбачені й статтями 14,15 Угоди між Урядом Республіки Білорусь та Урядом України про трудову діяльність і соціальний захист громадян Республіки Білорусь та України, які працюють за межами своїх держав 1995 p.; ст. 9 однойменної Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації 1993 p., ст. 8 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Польща про взаємне працевлаштування пра­цівників 1994 p.; статтями 12, 13 Угоди між Урядом України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про взаємне працевлаштування громадян та їх соціальний захист 1996 p.; статтями 14, 15 Угоди між Урядом України та Урядом Сло­вацької Республіки про взаємне працевлаштування громадян 1997 р. До того ж, ст. 14 Угоди з Республікою Білорусь, де зосереджено колізійні та більшість матеріально-правових норм щодо відшкодування шкоди, заподіяної працівникові, мають зворотну дію. В Угоді між Урядом України та Урядом Чеської Республіки про взаємне працевлаштування громадян України та громадян Чеської Республіки від 1996 р. норм, які б регулювали саме питання про відшкодування збитків, запо­діяних здоров'ю працівника, немає.

Норми багатосторонньої Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди поширюються на осіб, які раніше працювали на підприємствах, а в разі їх смерті — на осіб, що мають право на таке відшкодування. Ці особи повинні бути громадянами й мати постійне місце проживання на території будь-якої з держав—учасниць Угоди, її правила не поширюю­ться на випадки відшкодування шкоди, заподіяної працівни­кам внаслідок радіаційних катастроф, у т. ч. на ЧАЕС.

Відшкодування шкоди здійснюється за законодавством, яке поширюється на працівника в момент отримання ушкоджен­ня, професійного захворювання чи смерті. При цьому не має

¹ Урядовий кур'єр. — 1994. — 3 грудня.

252

значення переїзд потерпілого на територію іншої договірної держави чи виявлення професійного захворювання на тери­торії іншої держави—учасниці Угоди. Роботодавець, який від­повідає за заподіяну шкоду, відшкодовує за нормами свого національного законодавства.

Якщо особа, яка отримала професійне захворювання, пра­цювала на території кількох держав і це могло викликати про­фесійне захворювання, відшкодування шкоди здійснюється роботодавцем держави, на території якої востаннє виконува­лася така робота.

На відміну від інших угод, зазначена передбачає колізійну прив'язку до законодавства місця проживання особи в разі перегляду ступеня тяжкості трудового ушкодження чи профе­сійного захворювання. Проте у двосторонній Угоді про трудо­ву діяльність і соціальний захист громадян, укладеній з Рес­публікою Білорусь (п. "в" ч. 1 ст. 14), однойменній — з Ро­сійською Федерацією (п. "в" ч. 1 ст. 9) зазначається, що в разі загострення захворювання відшкодування переглядається згідно з законодавством держави, за яким воно було призна­чено. Це положення не застосовується, якщо загострення за­хворювання пов'язане з трудовою діяльністю на підприєм­ствах іншої договірної держави, яка могла призвести до про­фесійного захворювання і під час якої до працівника застосо­вувалося законодавство цієї іншої держави.

У багатосторонній Угоді про взаємне визнання прав на від­шкодування шкоди оговорюється, що держави забезпечують у пріоритетному порядку вільне переведення й виплату грошо­вих засобів працівникам або особам, які мають право на таке відшкодування, що постійно чи тимчасово перебувають на їхній території, через банки та/чи установи поштового зв'язку. В разі ліквідації підприємства, відповідального за шкоду, за­подіяну працівникам, та відсутності його правонаступника держава, на території якої ліквідовано підприємство, гарантує відшкодування шкоди цим працівникам відповідно до її націо­нального законодавства.

Переведення грошових коштів на відшкодування шкоди здійснюється в порядку, встановлюваному міжурядовими уго­дами про переведення грошових засобів громадянам по соці-ально значимих неторгових платежах. Лайчастіше ці операції здійснюються за рахунок працедавця. Призначені особам ви­плати сплачуються й після виходу держави з багатосторонньої Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди.

Відповідно до багатосторонньої Угоди про взаємне визнан­ня прав на відшкодування шкоди компетентними у справах

253

про відшкодування шкоди є, за вибором потерпілого, суд до­говірної держави: 1) на території якої мала місце дія, що стала підставою вимоги про відшкодування шкоди, або 2) на тери­торії якої проживають особи, які мають право на відшкодуван­ня шкоди.

В Угоді про трудову діяльність і соціальний захист грома­дян, укладеної з Республікою Білорусь, зазначається також, що в разі втрати працездатності або смерті працівника внаслі­док трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я з вини працедавця, останній оплачує дорожні витрати та в на­лежних випадках — проїзд в обидва кінці для супроводжуючої особи (ч. 4 ст. 14), У разі смерті працівника працедавець орга­нізує перевезення тіла та особистого майна померлого на територію держави виїзду, несе всі пов'язані з цим витрати та інформує дипломатичне або консульське представництво цієї держави з наданням матеріалів щодо факту смерті (ст. 15 Угоди з Республікою Білорусь, ст. 8 — з Республікою Польща про взаємне працевлаштування працівників 1994 p.).

Працедавець відшкодовує фактичні витрати на лікування і реабілітацію потерпілого згідно з актами (рахунками), по­даними державними організаціями та установами охорони здоров'я, соціального забезпечення держави, яка здійснює лі­кування й реабілітацію. Якщо права та обов'язки ліквідовано­го підприємства не переходять до правонаступника, воно зобо­в'язане капіталізувати і внести в органи іншої держави, що здійснюють фінансування цих виплат, суми, які підлягають виплаті на відшкодування шкоди (ч. 5 ст. 14 Угоди з Респуб­лікою Білорусь).

У разі переселення працівника з території держави праце­влаштування на територію іншої держави працедавець зо­бов'язаний перерахувати потерпілому кошти на відшкодуван­ня шкоди, заподіяної здоров'ю, в розмірах, передбачених зако­нодавством держави працевлаштування (ч. 4 ст. 14 Угоди з Республікою Білорусь, ч. З ст. 9 — з Російською Федерацією). Витрати на проїзд, викликані захворюванням або стаціонар­ним лікуванням, несе працедавець (ст. 16 Угоди з Республі­кою Білорусь).

Як зазначалося, питання відшкодування шкоди працівнико­ві нормами двосторонньої Угоди за участю України та Чехії не врегульовано. Проте відповідно до статей 3,7 вказаної Уго­ди трудові та правові відносини громадян цих держав, які працюють на підставі трудових договорів, укладених письмово з працедавцем, місце розташування якого знаходиться на те­риторії іншої договірної держави: а) довгостроково на період

254

до одного року з можливістю продовження цього строку; 6) короткострокове на сезонні роботи на період до шести мі­сяців один раз протягом календарного року, регулюються пра­вовими нормами тієї договірної держави, на території якої громадяни виконують свою роботу.

Трудові та правові відносини громадян, які працюють на підставі контрактів між суб'єктами господарської діяльності обох договірних держав, регулюються правовими нормами держави, на території якої вони проживають. Зазначені норми, що мають достатньо широкий зміст, поширюються на відно­сини щодо відшкодування шкоди, завданої працівникові.