Завдання

1. Провідміняйте словосполучення прикметників з іменниками: зълъ вълкъ, мечь ярославль, сине море, мудра кънига;

чьстьнъ сынъ, къняжь рабъ, добръ стрый;

чьстьно имя, праздьнъ дьнь, вhрьна сторожа.

2. Поясніть історію утворення й розвитку поданих форм ступенів порівняння прикметників сучасної української мови. Напишіть паралельно відповідні форми давньоруськоукраїнської та сучасної російської мови.

Більший, менший, ліпший, ширший, вищий, кращий, нижчий, старший, дешевший, коротший, повніший, добріший, новіший, тепліший.

Методичні рекомендації

Під час самостійної роботи над темою студентам слід звернути увагу на те, що українська мова в основному зберігає продуктивні прикметникові суфікси давньоруськоукраїнської мови, систему відмінкових закінчень членних прикметників, відмінкові форми вищого ступеня прикметників.

Найголовніші зміни в історії прикметників української мови такі:

1. В історії словотворчих засобів прикметників: а) розширення значень, сфери використання окремих суфіксів; б) використання дієприкметникових суфіксів для творення прикметників; в) збагачення системи суфіксів шляхом ускладнення, розширення стародавніх суфіксів.

2. В історії іменних форм прикметників: а) розмежування функцій іменних і членних прикметників; б) утрата відмінювання іменних прикметників (з виразними залишками окремих відмінкових форм).

3. В історії займенникових форм прикметників: а) зміни, зв’язані з занепадом редукованих, злиттям давніх ы та і в и, зміною о та е в закритому складі в і, зміною h в і; б) вплив відмінювання твердої групи прикметників на м’яку; в) використання форми давального відмінка однини чоловічого і середнього роду у функції місцевого і поява у звєязку з цим паралельних форм; г) втрата категорії роду в множині й уникнення різноманітності закінчень наз.-знах. множини; д) втрата категорії двоїни.

4. В історії форм ступенів порівняння: а) втрата утворень вищого ступеня прикметників з суфіксом –йе- (-*jes-); б) поширення префікса най- для творення найвищого ступеня.

Самостійна робота № 2 Дієприкметник і дієприслівник Теоретичні питання

1. Активні дієприкметники теперішнього й минулого часу.

2. Пасивні дієприкметники теперішнього й минулого часу.

3. Членні й нечленні форми дієприкметників в історії української мови.

4. Виникнення й розвиток категорії дієприслівників.

Терміни: дієприкметник, активні дієприкметники, пасивні дієприкметники, членні й нечленні форми, дієприслівник.

Студент повинен знати: граматичні категорії дієприкметників давньоруськоукраїнської мови, спосіб творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього та минулого часу, відмінкові закінчення членних і нечленних дієприкметників, історію форм дієприкметників.

Студент повинен уміти: визначати граматичні категорії дієприкметників у давньоруськоукраїнській мові, пояснювати спосіб їх творення, відмінювати членні та нечленні форми дієприкметників.

Література

1.Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови. - Ужгород, 1960. -С.137-145.

2.Безпалько О.П. та ін. Історична граматика української мови. – К.: Радянська школа, 1962. – С. 355 – 358.

3. Гнатюк Г.М. Дієприкметник у сучасній українській літературній мові. – К.: Наукова думка, 1982. – 248 с.

4. Кучеренко І.К. Граматична характеристика дієприкметника і його місце в системі частин мови // Мовознавство. – 1967. - № 4. – С. 12 – 20.

5. Медведєв Ф.П. Історична граматика української мови. – Х., 1955. – С.184- 191.