Домашнє завдання

Завдання 1. Утворіть давньоруськоукраїнські форми однини, двоїни, множини теперішнього часу від таких дієслів: печи, писати, хотти, любити, сти.

Завдання 2. Утворіть від поданих дієслів усі можливі давньоруськоукраїнські форми майбутнього часу.

Речи, мести, читати, купити, вести, водити, нести, носити.

Завдання 3. Утворіть усі давньоруськоукраїнські форми перфекта від таких дієслів: бьрати, быти, плести, течи, умерети, грести.

Завдання 4. Поясніть, від яких давньоруськоукраїнських форм походять дієприслівники в сучасних російській та українській мовах.

Рос. Укр.

зная знаючи

читая читаючи

написав написавши

прочитав прочитавши

Завдання 5. Утворіть усі форми аориста від таких дієслів: кърмити, знати, чути, вести, мочи, водити.

Методичні рекомендації

При підготовці до практичного заняття студенти повинні звернути увагу на те, що основи системи дієслів, закладені в спільноіндоєвропейській і праслов’янській мовах, зберігаються протягом дуже тривалого часу, про що свідчить стійкість граматичних категорій дієслова. Незважаючи на велику стійкість, у системі дієслів відбувся ряд змін, у результаті яких сформувалася сучасна дієслівна система української мови. Зміни в дієслівній системі відбувалися дуже повільно. Усі вони закономірні і взаємозумовлені. Вони охопили категорії часу, виду, способу, числа та деяких неособових (іменних) форм.

Категорія часу. Прості форми минулого часу (аорист, імперфект) втратилися, їх витіснили форми перфекта, які, набувши здатності виражати видові відмінності, стали основною формою минулого часу. У зв’язку із втратою допоміжного дієслова у формах перфекта минулий час став виражатися колишнім дієприкметником. Плюсквамперфект, з якого утворилася сучасна форма давноминулого часу, теж зазнав змін, звузилася сфера його вживання. Форми майбутнього часу типу буду писалъ у зв’язку із закріпленням за колишнім дієприкметником значення минулого часу також вийшли з ужитку.

Категорія виду дуже тісно переплітається з категорією часу в слов’янських мовах, зокрема в українській мові. У давньоруськоукраїнській мові та в наступні століття видові відмінності стали виражатися дієслівними префіксами, що перетворюються в основний спосіб вираження доконаного й недоконаного виду. Збільшується кількість дієслів з префіксами, посилюється зв’язок між дієслівними префіксами і значенням доконаного виду. Проте поряд з новим способом оформлення категорії виду до певної міри виявляється тенденція до зберігання старих видових відмінностей.

Категорія способу. У наказовому способі вийшла з ужитку проста форма 3 особи, на місці якої поширилася складена форма. Допоміжне дієслово у формах умовного способу втратило відмінювання і стало вживатися як частка.

Категорія числа. Занепала категорія двоїни.

Неособові (іменні) форми. Втратився супін, натомість поширилося вживання інфінітива. З нечленних форм дієприкметників утворилися дієприслівники, а також дієслівні форми на – но, -то.