Домашнє завдання

Завдання 1. Порівняйте форми родового відмінка однини особових та зворотного займенників у сучасних українській і російській літературних мовах. Відтворіть відповідні давньоруськоукраїнські форми; з’ясуйте, які зміни сталися в процесі розвитку цих форм в українській та російській мовах.

Завдання 2. Поясніть походження сучасних українських форм давального відмінка однини займенників: мені, тобі, собі. Порівняйте їх з формами російської літературної мови: мне, тебе, себе. З’ясуйте відмінності в розвитку цих форм в українській і російській мовах.

Завдання 3. Провідміняйте числівники 90 і 40 в давньоруськоукраїнській і українській мові. Поясніть, які зміни в історії цих числівників сталися

Завдання 4. Утворіть усі давньоруськоукраїнські і українські відмінкові форми числівників 3, 4 і 7, 8. Вкажіть на особливості відмінювання цих числівників у давньоруськоукраїнській мові.

Методичні рекомендації

Готуючись до практичного заняття, студенти повинні усвідомити, що всі займенники сучасної української мови – це слова спільних індоєвропейських коренів. Та в процесі формування й розвитку східнослов’янських племінних мов, давньоруськоукраїнської мови, мов пізніших східнослов’янських народностей і націй найдавніша система спільнослов’янських займенників зазнає серйозних змін. Найважливіші з них наступні.

1. Усі східнослов’янські мови втратили деякі із стародавніх займенників, не замінивши їх відповідними новотворами (зникнення форм двоїни, паралельної форми наз. н. ны).

2. Усі східнословєянські мови втратили або звузили сферу використання деяких займенників, замінивши їх синонімічно близькими займенниками чи оригінальними новотворами (пор. зникнення займенників овъ, сикъ, єтєръ; звуження сфери використання займенників сь, къи; утворення займенників цей, этот, геты та ін.).

3. Усі східнослов’янські мови поповнили розряд займенників новотвлрами, які хоч і мають у своєму складі стародавні структурні елементи, але за способом творення цілком самобутні (пор. укр. хтось, дехто; рос. кто-то, кое-кто; блр. хтосьці).

4. Зміни в будові та вживанні граматичних форм, а саме: а) відмирання форм дав. і знах. відмінків множини ны, вы, дав. однини ми, ти, си, знах. однини м", т", с"; б) утрата граматичної категорії роду у формах наз і знах. множини неособових займенників та уніфікація типів їх відмінювання; в) використання старих форм род. відмінка й особових та неособових займенників у новій для них функції знах. відмінка: насъ, васъ замість ны, вы; мене, тебе, себе замість м", т", с"; г) підпорядкування новоутворених займенників (дехто, дещо, хтось, якийсь, абичий, будь-хто) принципам словозміни вихідних для них джерел.

Отже, зберігаючи в основному склад і форми займенників давньоруськоукраїнської мови, українська мова у складі, вживанні, формах займенників зазнає істотних змін, властивих або тільки їй, або ж спільних і для російської та білоруської мов.

Система числівників східнослов’янських мов утворилася протягом XIII – XVII ст. на основі давньоруської системи числових назв. У давньоруськоукраїнській мові самостійні числівники (окремі назви) існували для порівняно невеликої групи чисел. Далеко більше чисел позначалося складеними числівниками, що тільки згодом лексикалізувалися, втратили самостійне значення поєднуваних структурних частин, втратили властивості словосполучення і по-новому почали відмінюватися, пов’язуватися з іншими словами в реченні. Не всі й стародавні числівникові форми збереглися: відмер числівник чєтырє (и) дєс"тє і відповідний порядковий чєтыридєс"тъ, поступившись місцем перед сорок, сороковий; зникли дєв"тьдєс"ть і дєв"тьдєс"тьнъ, паралельні утворення порядкових числівників типу пьрвъ на дєс"тє, дъванадєс"тьнъ, сотьнъ, зникли форми типу дъвои, дъво", п"тєръ, п"тєра тощо.

Та окремі ізольовані слова для позначення простих чисел поповнилися далеко більшою кількістю складних і складених числівників. У складі числівників сучасної української мови є і числові назви спільних індоєвропейських коренів (прості кількісні й порядкові числівники), і спільнослов’янські новотвори (складні числівники), і новотвори східнослов’янські (сорок, сороковий, дев’яносто), і новотвори української мови (двійко, шестірко).

Так поступово утворюється, розвивається із своїми специфічними ознаками самостійна частина мови – числівник.