2. Мета і завдання дисципліни, її місце в навчальному процесі

2.1. Мета викладання дисципліни

Курс історичної граматики української мови належить до числа найбільш складних лінгвістичних дисциплін, що вивчаються на філологічних факультетах вищих навчальних закладів України. Засвоєння цього курсу вимагає запам’ятання великої кількості мовних фактів і водночас розуміння тенденцій і закономірностей внутрішнього розвитку мови, що зумовили звукову й граматичну системи сучасної української мови.

Програма курсу орієнтує на вивчення студентами-філологами історії розвитку звукової, словотвірної систем, граматичної будови та словникового складу української мови від найдавніших часів до наших днів. До важливих аспектів викладання курсу історичної граматики української мови належить постійна увага до з’ясування теоретичних проблем з урахуванням дискусійних питань, а з іншого боку – орієнтація студентів на професійне застосування здобутих знань у шкільному курсі мови.

Теоретична частина містить перелік тем, які висвітлюються в лекційному курсі. У практичній частині визначено теми практичних і семінарських занять, головне завдання яких полягає в поглибленні теоретичних знань, виробленні у студентів навичок аналізу мовних одиниць, умінь застосовувати набуті знання для коментування звукових і граматичних явищ. На семінарських заняттях обговорюються проблемні питання на основі опрацювання студентами рекомендованої літератури. Важливим завданням практичних занять є також підвищення культури писемного та усного мовлення студентів, підготовка їх до виконання творчих робіт, усних відповідей на певну тему.

2.2. Завдання вивчення дисципліни

1. Засвоєння студентами теоретичних знань з історичної граматики української мови, що дасть змогу краще й повніше аналізувати факти і явища сучасної української мови.

2. Вироблення у студентів навичок історичного коментування та аналізу мовних фактів, умінь застосовувати набуті знання на практиці.

3. Розуміння мови і змісту давніх пам’яток, особливо тих, що вивчаються в школі.

4. Ознайомлення студентів з дискусійними питаннями сучасної мовознавчої науки.

5. Підвищення культури усного та писемного мовлення студентів.

За підсумками вивченого курсу студент повинен знати внутрішні фактори (прагнення до симетричності системи і подолання закладених у ній суперечностей, спонтанні зміни в артикуляції звуків, асиміляція, дисиміляція тощо), а також зовнішні чинники (міжмовні контакти, мовна економія, суспільні, історико-культурні умови життя народу, які зумовлюють розвиток мови, зміни в її структурі).

Студент повинен уміти: визначати безпосередні причини, що викликали фонетичні, граматичні та інші зміни конкретних словоформ, розрізнювати загальні закономірності розвитку й перебудови мовної системи. Студент має свідомо сприймати й аналізувати будь-яке мовне явище в діахронічному та синхронічному аспектах.

2.3. Перелік дисциплін з визначенням розділів ( тем ), засвоєння яких студентами необхідно для вивчення даної дисципліни

1. Старослов’янська мова (усі розділи)

2. Історія української літературної мови (усі розділи)

3. Історія України (розділ „Становлення нації”)

4. Історія української літератури (розділ “Давня українська література”)

5. Етнографія, фольклористика, археологія

6. Вступ до мовознавства (усі розділи)

7. Діалектологія (тема „Діалекти української мови та їх особливості”)

8. Сучасна українська літературна мова