1.5.Еволюція ідеологічних і політичних позицій провідних політичних партій в країнах Заходу.

Результати НТР впливали і на політичну ситуацію в капіталістичних країнах, що складалась в залежності від розстановки політичних сил. Були три основні політичні сили, які змінювали одна одну : праві (консервативні), центристські (реформістсько-буржуазні) і ліві. Щодо правих, то вони відображали інтереси найреакційнішої частини монополістичної буржуазії. Внутрішні проблеми вони прагнули розв’язати за рахунок трудящих, а у зовнішній політиці займали агресивну щодо соціалізму позицію і намагалися відновити довоєнне становище капіталізму в світі.

Центристські сили, що відображали погляди ліберальних кіл великої буржуазії, проявляли поміркованість, більшу гнучкість і маневреність у вирішенні внутрішньо- і зовнішньополітичних проблем.

Ліві були представлені різноманітною палітрою політ. партій і організацій – від комуністичних до лівих соц – демократіві різних лише цілями, які вони ставили перед собою. Так на поч. 60-х рр адміністрація США, очолювана демократами, почала здійснювати політику нових рубежів. Ця політика, підтримана лібералами, деякими профспілками, негритянським населенням, мала на меті здійснення реформ з метою послаблення мілітаризації та посилення соц заходів.

Несвоєчасна оцінка цих завдань консервативною партією в Англії призвела до її заміни при владі лейбористською партією у другій половині 60-х рр. Не витримав випробувань часом певний консерватизм панівних кіл у Франції та ФРН щодо інтересів трудящих. У Швеції, Норвегії, Данії при владі стояли соц –демократи. У середині 509-х рр з ініціативи Данії було створено регіональну орг-цію, до складу якої входили депутати парламентів і урядів Данії, Ісландії, Норвегії, Швеції, Фінляндії. Більшість цих країн, крім Фінляндії, вступила до НАТО.

1.6.Нтр і наростання ядерної загрози для людства.

У великих країнах світу, зокрема в США, в повоєнний час біля державного керма опинились праві сили, що відчутно позначилось на характері й змістові як внутрішньої, так і міжнародної політики, особливістю якої був різний перехід від співробітництва до конфронтації між капіталістичними держ. і Радянським Союзом. Загроза нового світового конфлікту змусила керівників СРСР і країн соціалістичного табору шукати засоби для нарощування озброєнь за рахунок соц-екон програм. У 60-х рр США переглянули своє ставлення до соц табору, бо усвідлмлювали, що економ. і військовий потенціал соц держав , що значно зріс, унеможливлює відкриту військову сутичку. Витверезвлюючим фактором для обох сторін стала “карибська криза”, що поставила світ на грань ядерної катастрофи. Під її впливом керівники СРСР, США та інших країн проявили здоровий глузд, зрозуміли, що гострі міжнародні проблеми необхідно вирішувати не військовими, а політичними засобами.

1.7.Особливості розвитку нтр в країнах соціалізму. Нтр і соціальні проблеми в країнах соц. Співдружності.

Складності були характерні рад. системі. У 40 -ві рр головним тягарем для НТР була тоталітарна система, яка перешкоджала розвитку новітнім галузям науки і впровадженню їх у життя. Окрім того, досягнення у галузі науки мали дещо однобічний характер і були спрямовані переважно на подолання відставання в галузі якості озброєння. Певні зміни в СРСР у 50-і рр були пов’язані з відходом суспільства від найбільш жорстких засобів і форм управління. Це познач. і на роз-ку НТР. Значна увага приділялась роз-ку хімії, електроніки і кібернетики, освоєнню космічного простору, автоматизації промислового вир-ва. Вже в 60-х рр НТР зітк з труднощами об’єктивного і суб'єктивного характеру. Суть їх полягала в тому, що роз-ток науки значно випереджав зростання вир-тва. Виникав певний розрив між результатами науки і їх впровадженням в реальну практику.60-70рр з більшості соц країн менше усього викор. досягнення НТР СРСР. Внаслідок цього знижувались темпи зростання продуктивності праці, погіршувалвсь якість продукції, уповільнювався НТП. На відміну від передових країн, в СРСР йшли по шляху збільшення капітальних вкладень в будови підприємств з індустр. екон. В ек. прод. ствердж. екстенсивний шлях розвитку. З одного боку це обмежувало можливості інтенсифікації вир-ва, з іншого – став серйозною загрозою для навкол середовища. Суперечливість в роз-ку в СРСР виявила себе в недооцінці соц або людського фактору. В керівництві привелювала технократична політика (йшлося про досягнення показників економіки, а не вирішення соціальних проблем), яка привела до серйозних втрат в галузі забезпечення трудящих житлом, в галузі охорони здоров’я, зміцнення матеріальної бази освіти і культури, поліпшенні умов праці й соціального страхування, забезпеченні населення споживчими товарами. Сталими явищами виявили себе скорочення нац. прибутку, падіння рівня життя.