12. Розкрийте причини розколу Німеччини на дві німецькі держави.

У Берліні 8 травня 1945 р. було підписано акт про повну капітуляцію Німеччини. Союзні держави поділили країну на чотири зони окупації: радянську, американську, британську й французьку, а Берлін, що опи­нився у радянській зоні окупації, — на чотири сектори.

У липні-серпні 1945 р. у Потсдамі відбула­ся конференція глав урядів СРСР, США та Великої Британії (Франція згодом приєдналася до рішень конференції). У документах, підпи­саних учасниками конференції, зазначалося, що цілями узгодженої політики окупуючих держав є демілітаризація й демократизація Ні­меччини, ліквідація нацизму і перебу­дова політичного життя країни на демократичних засадах.

Спочатку союзні держави проводили у своїх зонах окупації Німеч­чини більш-менш узгоджену політику. Було розпущено та заборонено нацистські організації, притягнуто до судової відповідальності воєн­них злочинців й активних нацистів. Вживалися заходи з метою від­новлення виробництва. З антифашистських активістів створювались органи місцевого самоврядування, які працювали під контролем оку­паційної влади. З метою ліквідації великого землеволодіння (понад 100 га) було проведено земельні реформи. Вилучені ділянки розподі­ляли між малоземельними селянами і сільськогосподарськими робіт­никами. Було розукрупнено найбільші монополістичні об'єднання в економіці, демократизовано систему народної освіти, вищої школи, культури. Однак відразу почали виявлятися чимраз більші відмінності в під­ході до відродження країни. Американські, британські та французькі окупаційні власті у своїх зонах проводили політику, спрямовану на побудову демократичного громадянського суспільства, заснованого на свободі особи, її невід'ємних правах, приватній власності.

Західні держави прагнули до розширення господарських та інших контактів між своїми окупаційними зонами. У грудні 1946 р. США і Велика Британія підписали угоду про економічне об'єднання своїх зон, яке назвали Бізонією. Після приєднання до неї у 1948 р. французької зони окупації Бізонія перетворилась у Тризонію. Швидкій відбудові зруйнованої економіки Зх Німеччини значною мірою сприяло її приєднання до «плану Маршалла», за яким вона одержала близько 4 млрд доларів американської допомоги та кредитів. На відміну від політики своїх недавніх союзників, СРСР в окупацій ній зоні готував грунт для насадження тоталітарного режиму. Вже влітку 1945 р. радянська влада відновила Комуністичну партію Ні­меччини (КПН) на чолі з Вільгельмом Піком. Саме на неї опиралася Радянська військова адміністрація в Німеччині (РВАН). Комуністам надавали керівні посади в органах самоврядування, в управлінні про­мисловими підприємствами, справами освіти й культури.

Було одержавлено дві третини промисло­вого виробництва. Вибори до місцевих органів самоврядування 1946 р. проводились так, що практично всі голоси одержав Блок антифашист­сько-демократичних партій і половину з них - СЄПН.

У 1946—1948 рр. загострилися незгоди й суперництво між СРСР і західними державами з усіх проблем світового розвитку, зокрема і з німецького питання. Сторони взаємно звинувачували одна одну у від­ході від потсдамських рішень і у проведенні курсу, спрямованого на роз'єднання Німеччини. Зрештою, фактичний розкол країни став за­кономірним наслідком протистояння в Європі та світі двох могутніх блоків держав, очолюваних США і СРСР.

У червні 1948 р. в Тризонії та західних секторах Берліна було про­ведено грошову реформу, яка зупинила інфляцію й створила стійку валюту. Радянська влада під тим приводом, що сепаратна грошова реформа підриває економіку східної зони, заборонила вільне спо­лучення із західними зонами, а також наземне сполучення між За­хідною Німеччиною і Західним Берліном. Останній опинився в блокаді, а його населення — без

продовження життя на земній кулі на випадок термоядерного конфлікту. Вони вказували і на неприпустимість радіоактивного забруднення планети внаслідок випробувань ядерної зброї. Мільйони людей страждали не виліковними хворобами через радіаційне забруднення. Тому 1963р СРСР, США та Велика Британія підписали у Москві Договір про за борону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі та під водою. До нього приєдналися понад сто держав світу.

У 1963р. Генеральна Асамблея 00Н скріпила своїм рішенням радянсько-американську домовленість не розміщувати у космічному просторі будь-які об'єкти з ядерною зброєю або іншими видами зброї масового знищення. У жовтні 1964 р. Пекін уперше здійснив випробу вання власної атомної бомби і разом з Францією залишався поза колом держав, які підписали Московський договір.