Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Навчальний посібник(2).doc
Скачиваний:
45
Добавлен:
02.12.2018
Размер:
1.38 Mб
Скачать

3.3. Раціональний підхід до процесу ухвалення управлінського рішення

Існує багато підходів до виділення різних етапів і стадій процесів ухвалення управлінського рішення. Більшість відмінностей виникає з питання про включення в процес стадії, пов'язаної з виконанням рішення. В багатьох іноземних джерелах весь процес ухвалення рішення в організації розглядається як функція проблеми, альтернатив і виконання рішення.

Класична модель прийняття управлінського рішення полягає у виконанні певної процедури та виконанні обов'язкових дій:

1. Діагностика проблеми.

Задача керівника на цьому етапі полягає в аналізі проблемної ситуації, вивченні справи та цілі, попередньому формуванні критеріїв рішення.

2. Виявлення обмежень та визначення альтернатив.

Причиною проблеми можуть бути чинники, які знаходяться за межами організації, які керівник не в змозі змінити. Такі обмеження звужують прийняття оптимальних рішень. Тому потрібно визначити джерело та суть обмежень та визначити альтернативи, тобто з'ясувати всі можливі дії, які усунуть причини проблеми.

3. Прийняття рішення.

На цій стадії розглядаються альтернативні рішення, вибираються ті, які матимуть найбільш сприятливі наслідки рішення.

4. Реалізація рішення.

На стадії реалізації приймаються міри до конкретизації рішення і доведення його до виконавців, тобто цінність рішення полягає в тому, що воно реалізоване (здійснене).

5. Контроль за виконанням рішення.

У процесі контролю виявляються відхилення і вносяться поправки, які допомагають реалізувати рішення повністю. За допомогою контролю вста­новлюється зворотний зв'язок між системою, що керує, та системою, якою керують.

Найчастіше на ТФ "Скарби світу" використовують саме дану модель прийняття управлінського рішення . Наведемо приклад:

Досить часто на фірмі виникала проблема яка полягала у тому , що клієнтів яких відправляла фірма у Хорватію селили у гірші номери ніж було передбачено , а пояснювала це приймаюча сторона тим, що нема вільних місць, або кращих номерів. Траплялися і такі випадки , що клієнтів взагалі селили у три зірковий готель замість чотири зіркового. В наслідок чого у фірми було маса скарг та почала формуватися погана слава. Директор фірми Ольга Познякова неодноразово дзвонила до приймаючої сторони, заключала договори з іншими фірмами та навіть їздила у Хорватію проте фактичних результатів це не давало. Докладно проаналізувавши дану проблему директор визначила дві альтернативи рішення даної проблеми : 1) Відправити свого представника у Хорватію на цілий сезон, щоб той на місці виясняв проблеми та вирішував їх самостійно

2) Купити чи зарезервувати віллу чи ряд номерів у країні та самостійно заповнювати їх

Зваживши ці рішення директор вирішила що практичніше буде послати свого працівника. Знайшовши відповідну кандидатуру , обумовивши всі вимоги до неї, та завдання пані Оля сама поїхала разом з нею в Хорватію і на місці ознайомила менеджера з виниклою проблемою, та представила приймаючій стороні як свого представника. Цілий сезон менеджер у Львові ( якого зобов'язала директор) контролювала процес роботи менеджера за кордоном через електронну пошту . Що було значно дешевшим аніж дзвінки за кордон. Скарги припинилися і клієнти були дуже задоволеними.