Туроператора за географією подорожей [30, с.35]

1-7 – відділи із окремих країн та напрямків подорожей, що займаються усім процесом створення турпродукту: від бронювання послуг до реалізації туру

Із збільшенням масштабів діяльності туристичних організацій відбуваються певні організаційні зміни у загальній схемі організаційної структури управління фірми. З’являються нові підрозділи, посади, відбувається перерозподіл функцій та відповідальності, делегування повноважень вищого керівництва управлінським ланкам нижчих рівнів ієрархії (рис. 1.3).

Як видно із представлених схем для підприємств туристичної сфери характерними є організаційні структури із чітким розподілом повноважень, ієрархічністю рівнів управління, наявністю взаємоузгодженої системи узагальнених формальних правил та стандартів. Проте останнім часом для побудови організаційних схем у сфері послуг використовуються і інші підходи, що демонструють відхід від ієрархії та виокремлення бізнес-процесів.

Згідно з останніми досягненнями теорії та практики менеджменту структура організації повинна забезпечити реалізацію її стратегії. Оскільки з часом стра­тегії змінюються, то виникає необхідність у відповідних змінах організаційних структур.

Категорія „структура" відображає будову та внутрішню форму системи. Зв'язок елементів у структурі підпорядкований діалектиці взаємовідношення частини і цілого. Наявність структури - невід'ємний атрибут всіх реально іс­нуючих систем, бо саме структура надає їм цілісності. Категорія „структура" означає відносно стійкі зв'язки, які існують між елементами організації. Струк­тура сприяє збереженню стійкого стану системи. Стосовно системи структура є показником її організованості.

Структура, яка відображає синтез взаємозв'язків різних елементів, що функ­ціонують для досягнення встановленої мети, називається організаційною. Отже, організаційна структура будь-якої системи пов'язана з досягненням її глобаль­ної мети.

Організаційну структуру управління визначають також як категорію мене­джменту, яка відображає організаційний бік відносин управління і становить єдність рівнів і ланок управління у їх взаємозв'язку.

Теорія менеджменту виділяє два класи організаційних структур управління [15, с.191-200]:

1. Бюрократичні структури:

• лінійна оргструктура; функціональна оргструктура; лінійно-функціональна оргструктура;

• продуктова оргструктура;

• регіональна оргструктура;

2. Адаптивні структури:

• матрична оргструктура;

• конгломератна оргструктура.

Оскільки туристичні підприємства використовують бюрократичні структури управління, а саме лінійну, функціональну і лінійно-функціональну оргструктури, необхідно їх проаналізувати.

Лінійна оргструктура характеризується здійснення всіх функцій управління одним керівником, при цьому всі повноваження є прямими, тобто лінійними і виходять від вищої ланки до нижчої, а звітність іде від нищої до вищої ланки. Найяскравішими прикладами побудови лінійної оргструктури виступають суб'єкти малого бізнесу, а саме малі туристичні підприємства, які налічують до шести працівників разом з керівником.

В туристичній фірмі „Х" керівником фірми виступає її власник, який безпосередньо керує роботою всієї фірми. Менеджери та бухгалтер вико­нують свої функціональні обов'язки і звітують безпосередньо директору фірми.

Функціональна оргструктура базується на спеціалізації виконання окремих функцій управління з виділенням спеціальних підрозділів апарату управління або виділенням окремих менеджерів. Функціональна оргструктура створює по­двійну, потрійну підпорядкованість виконавця.

В туристичній фірмі „У" яскраво показано потрійна підпорядкованість виконавця, де директор не керує безпосередньо менеджерами, а тільки здійс­нює керівну діяльність всіма підрозділами фірми, даючи вказівки керівникам певних відділів фірми. Звітність про виконання працівниками туристичної фір­ми завдань проводиться знизу до верху.

Лінійно-функціонально оргструктура повинна усувати недоліки лінійних та функціональних оргструктур управління: функціональні ланки позбавлені пра­ва безпосереднього впливу на виконавців, вони готують рішення для лінійного керівника, який здійснює прямий, адміністративний вплив на виконавців. Пе­редбачається, що лінійному керівнику при підготовці певних рішень допомагає спеціальний апарат, який може складатися з різноманітних спеціальних підроз­ділів.

При цій оргструктурі має переваги лінійна, але чим вищий рівень управлін­ня тим більшу роль відіграє функціональне управління. Лінійні ланки управ­ління повинні приймати рішення і контролювати їх здійснення, функціональні ланки організовують, планують діяльність, інформують, консультують процес діяльності. Більшість туристичних фірм міста Львова в управлінні використо­вують саме цей тип оргструктури [15,С. 191-200].

Яскравим прикладом лінійно-функціональної оргструктури є туристичні фі­рми міста Львова „Х" і „У". Хоча тут директорами фірм ви­ступають власники, лінійні ланки (менеджери) самостійно приймають рішення та інформують про виконання завдання не тільки керівників своїх відділів, але і директора підприємства. Такий принцип оргструктури дає можливість більше виявляти ініціативу рядовим працівникам і заохочує їх до самостійної праці. Навіть при відсутності одного з керівників відділів фірма може повноцінно працювати. Як приклад: на туристичній фірмі „Навколо світу" більше як півро­ку обов'язки директора-власника виконує його заступник. За даний період не­зважаючи на певні катаклізми в суспільстві і туристичному бізнесі фінансовий стан фірми стабільний.

Організаційна структура управління повинна відповідати певним вимогам: адаптивності, гнучкості, динамізму, адекватності, спеціалізації, оптимальності, оперативності, надійності, економічності. Тільки сукупність цих всіх факторів зможе забезпечити ефективну роботу фірми. Формування та вдосконалення ор­ганізаційних структур управління в сучасних умовах господарювання передба­чає врахування динамізму зовнішнього середовища та реалізацію нових, нетра­диційних для туристичних підприємств функцій управління.

Питання для обговорення

1. Управління персоналом як наука: предмет, об’єкт та суб’єкт управління.

2. Співвідношення між собою понять професія, кваліфікація, компетентність працівника.

3. Поняття, цілі та чинники формування системи управління персоналом на підприємстві.

4. Структура системи управління персоналом на підприємстві.

5. Організаційне проектування управління персоналом: підсистеми та методи.