- •Методичний практикум
- •Зоогігієна
- •З основами проектування та будівництва тваринницьких об’єктів
- •Розділ 1. Дослідження повітряного середовища.
- •Заняття 1.1 Фізичні властивості повітря тваринницьких приміщень, методи їх визначення і оцінки .
- •Визначення температури.
- •Визначення атмосферного тиску
- •Визначення вологості повітря
- •Визначення абсолютної вологості повітря.
- •Визначення відносної вологості повітря.
- •Визначення абсолютної вологості аспіраційним психрометром.
- •Заняття 1.2 Визначення швидкості руху повітря
- •Правила роботи з кульовим кататермометром
- •Заняття 1.3 Гігієнічний контроль запиленості та загальної бактеріальної забрудненості повітря тваринницьких приміщень.
- •Методи визначення кількості пилу у повітрі
- •Заняття 1.4. Зоогігієнічний контроль вмісту шкідливих газів у повітрі
- •Гігієнічне значення шкідливих газів у повітрі.
- •Визначення вмісту вуглекислого газу в повітрі методом Суботіна – Нагорського
- •Визначення концентрації аміаку в повітрі приміщень для тварин
- •Визначення вмісту сірководню у повітрі
- •Розділ 2. Санітарно-гігєнічне дослідження грунтів Заняття 2.1. Дослідження основних фізичних властивостей грунту
- •Взяття проби грунту для дослідження.
- •Визначення фізичних властивостей грунту Колір грунту.
- •Запах грунту.
- •Визначення вологопіднімальної здатності грунту (капілярності).
- •Визначення водопроникності (фільтраційної здатності грунту).
- •Встановлення пористості грунту .
- •Хімічний аналіз грунту
- •1. Санітарні показники забрудненості грунт (з розрахунку на 100 г)
- •Розділ 3. Санітарно-гігієнічна оцінка води. Заняття 3.1. Прийоми санітарно-гігієнічної оцінки води.
- •Санітарно-топографічне обстеження водойми
- •Огляд водойми
- •Карта санітарно – топографічного обстеження джерела водопостачання
- •Грунтові криниці
- •3.1. Перерахунок прозорості води в каламутність
- •4.Колір води
- •3.2. Оцінка інтенсивності запаху води.
- •Проба на органічні речовини
- •Хімічні методи дослідження води
- •Заняття 3.2. Гігієнічний контроль за процесами самоочищення води
- •Санітарно – гігієнічне значення
- •Визначення кількості аміаку у воді
- •Визначення нітритів і нітратів у воді
- •4. Шкала вмісту азоту нітритів
- •Нормативи.
- •Визначення сульфатів методом о. П. Озерова.
- •Кількісне визначення заліза
- •Визначення твердості води
- •Заняття 3.3 Методи знезаражування води
- •2. Визначення хлор потреби води.
- •Заняття 3.4. Виїзд на водойми ферми учгоспу
- •Розділ 4. Зоогігієнічна оцінка кормів Заняття 4.1. Зоогігієнічний контроль якості грубих кормів
- •Гігієнічне значення грубих кормів
- •Санітарна оцінка сіна
- •5.Критерії оцінки сіна за вологістю
- •6.Максимальний вміст за масою, %
- •7.Час збирання сіна
- •8.Ознаки злакових і бобових рослин
- •10.Рослини, що впливають на обмін речовин
- •Санітарна оцінка соломи.
- •Санітарна оцінка полови.
- •Визначення наявності в сіні споринні, головні ржавчини.
- •Визначення токсичності грибів методом шкірної проби на кроликах.
- •Заняття 4.2. Санітарно – гігієнічна оцінка соковитих кормів.
- •Лабораторна оцінка якості силосу
- •Оцінка якості жому.
- •Оцінка якості браги.
- •Оцінка якості коренебульбоплодів
- •Заняття 4.3. Санітарно гігієнічна оцінка зернових кормів
- •Лабораторні методи оцінки зерна
- •Розділ 5. Гігієна тваринницьких приміщень. Заняття 5.1. Поняття про проектування тваринницьких приміщень та читання проектної документації
- •Поняття про проекти приміщень
- •Поняття про масштаби.
- •Технологічні рішення.
- •Загальні відомості про будівельні креслення.
- •Вимоги, що пред’являють до території для будівництва підприємств
- •Розміщення будівель і споруд на території підприємства
- •Тема 6. Спеціальна гігієна. Заняття 6.1. Гігієна великої рогатої худоби
- •Зоогігієнічні вимоги до безприв’язного утримання худоби.
- •Гігієна вирощування телят у профілакторний період.
- •Заняття 6.2. Гігієна свиней
- •Заняття 6.3 Гігієна овець.
- •Проведення окоту і вирощування ягнят.
- •Гігієна стриження овець.
- •Гігієна купання овець
- •Гігієна доїння овець.
- •Заняття 6.4. Гігієна коней
- •11.Номенклатура основних виробничих будівель і споруд
- •Системи утримання коней: стаєнна і табунна (пасовищна).
- •Годівля коней
- •Гігієна жеребців – плідників
- •Гігієна жеребних кобил.
- •Вирощування лошат.
- •Вимоги до збруї.
- •Догляд за кіньми.
- •Заняття 6.5. Гігієна птиці
- •Системи утримання птиці
- •Санітарно-гігієнічні вимоги до інкубації
- •Номенклатура будівель і споруд пташиних ферм
- •Вентиляція пташників.
- •Освітлення пташників
- •Контроль якості кормів
- •Санація птахівничих приміщень і території.
- •Гігієна кролів, хутрових звірів, мисливських і службових собак та лабораторних тварин Гігієна кролів.
- •Гігієна хутрових звірів
- •Гігієна службових і мисливських собак.
- •Заняття 6.6. Гігієна бджіл
- •Вимоги до ділянки для розміщення пасіки.
- •Вимоги до вуликів.
- •Системи утримання бджіл.
- •Заняття 6.7. Гігієна ставкового рибництва
- •Список використаної літератури
- •Тема 6. Спеціальна гігієна. 67
Визначення концентрації аміаку в повітрі приміщень для тварин
Джерелом надходження аміаку в повітря тваринницьких приміщень є розпад сечі, калу та підстилки. Вміст аміаку є прямим показником чистоти повітря.
Це безбарвний газ, токсичний з характерним подразнюючим запахом, який відчувається при концентрації 1,5…2 мг/м3 повітря. За нормальних умов щільність газу 0,7714 кг/м3; 1 мг займає об’єм 1,314 см3; в одному об’ємі води розчиняється 1176 об’ємів газу.
Гранично допустима кількість (ГДК) аміаку в повітрі приміщень 20 мг/м3 або 0,026%о (проміле).Для племінних високопродуктивних тварин, молодняку та птиці ГДК становить не більше половини вказаного числа. Розрізняють токсичну і метатоксичну дію аміаку на організм тварин.
Токсична дія. Через слизові оболонки дихальних шляхів (переважно), а також кишково-шлункового тракту аміак у розчиненому вигляді всмоктується та потрапляє у внутрішнє середовище організму. Циркулюючи з кров’ю, з’єднується з гемоглобіном еритроцитів, переводячи його в лужний гематин – сполуку, яка не здатна переносити кисень і призводить до гіпоксії. У концентрації 1…3 мг/м3 викликає сильне збудження нервової системи, судоми і смерть від паралічу центру дихання.
Метатоксична дія. Добре розчиняючись у воді, аміак накопичується на поверхні слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, кон’юнктиви очей та подразнює їх. Може викликати морфологічні та функціональні зміни у клітинах. Тривала дія аміаку в концентраціях, що наближаються до граничних, призводить до зниження загальної опірності організму, щодо дії несприятливих факторів зовнішнього середовища. Виникають умови для проникнення інфекції, тварини втрачають в рості і продуктивності.
Якісне визначення. Зволожений рожевий лакмусовий папір у присутності аміаку синіє. Зволожений жовтий папір, забарвлений бромтимолблау, зеленіє або синіє. Пари соляної кислоти при контакті з повітрям, що містить аміак, утворюють білий туман, внаслідок реакції, що дає хлористий амоній:
NН3 + НСI = NH4CI
Кількісне значення аміаку встановлюють титрометричним, колориметричним методами і за допомогою універсального газоаналізатора УГ-2.
Титрометричний метод грунтується на здатності титрованого розчину сірчаної кислоти зв’язувати аміак у повітрі:
2NH3 + H2SO4 = (NH4)2SO4
Суть методу: через поглиначі, наповнені 0,1 N розчином сірчаної кислоти, пропускають певний об’єм повітря. Методом титрування кислоти розчином лугу встановлюють зменшення титру сірчаної кислоти.
Прилади та реактиви: Аспіратори (два бутлі об’ємом 5…6 л) для пропускання певного об’єму повітря через поглиначі (трубки Петрі, склянки Тищенка або Дрексля), заповнені 0,1N розчином H2SO4, які з’єднуються послідовно; бюретки на 50 мл. Дві плоскодонні колбочки Ерленмейєра на 50…100 мл. Піпетки вимірювальні на 10…20мл. Термометр кімнатний і барометр анероїд, 0,1 N розчин H2SO4, 1 мл якого здатний зв’язати 1,7 mg NH3 , 0,1 N розчин NaOH, 1мл якого повинен нейтралізувати 1 ml 0,1N розчину H2SO4. Індикатор - 1%-й розчин метилоранжу, який в кислому середовищі дає рожеве забарвлення, в нейтральному оранжеве, в лужному жовте.
Хід аналізу
1. Встановлюють перший титр сірчаної кислоти. В колбочку за допомогою піпетки набирають 20 мл розчину сірчаної кислоти, вносять дві краплі індикатора, титрують з бюретки розчином їдкого натрію до появи слабо-жовтого забарвлення.
У поглиначі наливають по 20 мл сірчаної кислоти, після чого пропускають через них 40…60л досліджуваного повітря із швидкістю 1 л/год. Об’єм пропущеного повітря доводять до нормальних умов за формулою Бойля-Маріотта та Гей-Люсака
V= Vt B/(1=at) 760
Зливають розчин сірчаної кислоти у колбу. Потім піпеткою відбирають 20 мл, вміщують у колбочку, вносять дві краплі індикатора і визначають другий титр сірчаної кислоти. Титруючи з бюретки розчином їдкого натрію до появи слабо-жовтого забарвлення. За різницею титрів визначають кількість зв’язаної з аміаком сірчаної кислоти. Виявлену методом обчислення кількість аміаку в повітрі виражають в мг/м3 або %о ( проміле).
Приклад. Через 60 мл (три поглиначі) 0,1N розчину сірчаної кислоти пропускають 45 л досліджуваного повітря при температурі 100С і атмосферному тиску 750 мм рт. ст.
На титрування 60 мл сірчаної кислоти до пропускання повітря витрачено 60 мл 0,1N розчину їдкого натрію (перший титр). Після пропускання повітря на таку ж кількість розчину сірчаної кислоти витрачено лише 50 мл 0,1 N розчину їдкого натрію (другий титр) сірчаної кислоти.
Різниця титрів Т1 – Т2 = 60 – 50 = 10 свідчить, що аміак зв’язав 10мл 0,1 N розчину H2SO4. Відомо, що 1 мл розчину H2SO4 зв’язує 1,7 мг аміаку; в такому разі 10 мл кислоти зв’яже 1,7х10 = 17 мг аміаку.
Звідси виходить, що в пропущеному об’ємі повітря міститься 17 мг аміаку. Масу аміаку переводимо в об’єм, враховуючи, що 1 мг його за нормальних умов займає 1,314 см3. Об’єм аміаку в даному прикладі буде дорівнювати 17 1,314 = 22,35 см3. Пропущений через поглиначі об’єм повітря приводимо до нормальних умов:
V = Vt B/(1at760 = 450,9920/1,0367 =43,04 л.
Отже, якщо в 43,04 л досліджуваного повітря знаходиться 17 мг аміаку, то в одному літрі:
17 мг / 43,04 л = 0,395 мг/л або 395 мг/м3
В об’ємних одиницях: якщо в 43,04 л повітря міститься 22,33см3 аміаку, то в 1 л його знаходиться 22,33 см3/43,04 = 0,519 см/л, або 0,519%0 (проміле).
Визначення вмісту аміаку в поглинаючій рідині методом стандартних серій. Для цього застосовують однакові пробірки, які встановлюють в штативі над білим папером. Мірною піпеткою в пробірки вносять послідовно від 1 до 10 мг стандартного розчину хлористого амонію.
Дистильованою водою доводять об’єм рідини в перших дев’яти пробірках до 10 мл розчину сірчаної кислоти через яку пропускали досліджуване повітря.
Одночасно в усі 11 пробірок добавляють по 5 крапель (в кожну) реактиву Неслера, збовтують і залишають у спокої на 10 хвилин. В пробірках з’являється забарвлення рідини жовтувато-червоного кольору різної інтенсивності.
Розглядаючи зверху, порівнюють забарвлення 11-ї пробірки з кольором рідини в решті пробірок і підбирають однакові за інтенсивністю з досліджуваним зразком. Розрахунок проводять згідно методики надрукованої в практикумі по зоогігієні під редакцією І. Ф. Храбустовського, 1984, С. 58…59.