10.Рослини, що впливають на обмін речовин

Сольовий	Тканинне дихання	Сенсибілізуючі
Щавіль малий	Сорго	Люцерна
Кислиця звичайна	Суданська трава	Конюшина
	Конюшина	Гречка (солома, полова)
	Льон	Звіробій
	Вика

Визначення алкалоїдів у отруйних рослинах проводять так: 1 г подрібнених рослин залити 7 мл 1% розчину оцтової кислоти. Нагріти до кипіння і залишити для охолодження, а потім профільтрувати. До 2 крапель фільтрату, нанесеного на скло, додати 1 краплю водного розчину йоду – реактив Бушарда (1г йоду, 2г йодистого калію, 50ml дистильованої води) – реактив №1 або реактив №2 (10 ml азотної кислоти, розведеної дистильованою водою 1:1,4 г основного азотнокислого вісмуту, 50ml 8 насиченого розчину йодистого калію. Поява бурого і червоно-бурого осаду з реактивом №1 чи цегляно – червоного та оранжево – червоного з реактивом №2 вказує на наявність алкалоїдів.

Санітарна оцінка соломи.

Колір – залежить від виду: пшенична яра, вівсяна - ясно-жовта із світло- бурими вузлами; пшенична озима та житня – дещо світліша; просяна – від зеленого до темно – зеленого, з темно – бурими вузлами.

Солома яка стояла під дощем, втрачає блиск. Підозріла щодо якості солома має темно – сірий колір, легко ламається, із запахом гнилі або плісені. Така солома підлягає мікробіологічному дослідженню. Вологість. У сухої соломи цей показник становить до 14%; середньо сухої – 14-15; вологої – 16-20, а сирої понад 20%.

Визначення ураженості соломи грибом Stachybotris alternans. Зразки темної соломи 20-30г відбирають з метою мікроскопічного дослідження для якого зіскоблюють з соломи ланцетом чорний наліт, розводять його на предметному склі у краплі води, накривають покривним скельцем і препарат розглядають при малому та великому збільшенні мікроскопа. У полі зору видно безбарвні гіфи і конідієносці зеленувато–оливкового і чорного кольору. На кінцях конідієносців є пелюсткоподібні вирости у вигляді розетки – стеригми на яких можуть бути окремі конідії .

Санітарна оцінка полови.

Корму гіроскопічного, який інтенсивно вбирає вологу з повітря і швидко псується. Доброякісна полова (містить до 15 – 16% вологи) сипка, легка і проходить крізь пальці.

Тривалість зберігання сіна визначається по зміні кольору деяких рослин. Наприклад подорожник протягом місяця зберігає свій колір зеленим, через 4 місяці робиться коричневим, через сім чорний, а після восьми місяців зберігання розсипається в порошок. Нижня частина гусячої лапки в перші місяці після збирання біла, через 5 – 8 місяців робиться чорною.

Визначення потрохні в сіні проводять просіюючи через підситок з діаметром вічка 3мм, зважують і встановлюють відсоток. Перший клас не більше – 2%, другий і третій класи не більше 3%, коли потроху в сіні від 3 до 10% сіно позакласне, а коли потрухи більше 10% - брак.

Визначення наявності в сіні споринні, головні ржавчини.

Спориння частіше всього вражає злакові (костер безостий, пирій, жито, пшеницю, овес). При огляді звертають увагу на наявність в колосі ріжків темно-фіолетового забарвлення. Ржавчина вражає злакові у вигляді червоних, чорних, жовтуватих п’ятен. Головня встановлюється по наявності колосків чи волотей, які почорніли і нагадують обгорівшу головешку.

Біосинтез мікотоксинів (від грецьк. Мікос – гриб і токсікон – отрута) вторинні метаболіти мікроскопічних грибів (плісняви), що мають виражену токсичну дію, а їх налічується більше 100 токсичних метаболітів.

Мікотоксини мають велику токсичність, а багато з них проявляють мутагенну, тератогенну і канцерогенну властивість. Окрім того у деяких мікотоксинів відмічається імунодепресивна і естрогенна дія.

Мікотоксини можуть потрапляти в організм людини з молоком і м’ясом тварин, що поїдають заражені мікотоксинами корми.

Сильно +вражені токсичними грибами грубі корми забороняється використовувати в корм і на підстилку тваринам.

Сіно вражене грибами із родів аспергіл, пеніцил, мукор, різопус допускається в корм великій рогатій худобі, окрім лактуюючих і вагітних тварин в кількості 25 % від норми грубих кормів.

Профілактика мікотоксикозів полягає в слідуючих міроприємствах – 1.Не згодовувати кормів забруднених мікотоксинами. 2. Не допускати розвитку токсичних грибів при заготівлі і зберіганні кормів. 3.Знижувати чутливість тварин до дії мікотоксинів.