- •Методичний практикум
- •Зоогігієна
- •З основами проектування та будівництва тваринницьких об’єктів
- •Розділ 1. Дослідження повітряного середовища.
- •Заняття 1.1 Фізичні властивості повітря тваринницьких приміщень, методи їх визначення і оцінки .
- •Визначення температури.
- •Визначення атмосферного тиску
- •Визначення вологості повітря
- •Визначення абсолютної вологості повітря.
- •Визначення відносної вологості повітря.
- •Визначення абсолютної вологості аспіраційним психрометром.
- •Заняття 1.2 Визначення швидкості руху повітря
- •Правила роботи з кульовим кататермометром
- •Заняття 1.3 Гігієнічний контроль запиленості та загальної бактеріальної забрудненості повітря тваринницьких приміщень.
- •Методи визначення кількості пилу у повітрі
- •Заняття 1.4. Зоогігієнічний контроль вмісту шкідливих газів у повітрі
- •Гігієнічне значення шкідливих газів у повітрі.
- •Визначення вмісту вуглекислого газу в повітрі методом Суботіна – Нагорського
- •Визначення концентрації аміаку в повітрі приміщень для тварин
- •Визначення вмісту сірководню у повітрі
- •Розділ 2. Санітарно-гігєнічне дослідження грунтів Заняття 2.1. Дослідження основних фізичних властивостей грунту
- •Взяття проби грунту для дослідження.
- •Визначення фізичних властивостей грунту Колір грунту.
- •Запах грунту.
- •Визначення вологопіднімальної здатності грунту (капілярності).
- •Визначення водопроникності (фільтраційної здатності грунту).
- •Встановлення пористості грунту .
- •Хімічний аналіз грунту
- •1. Санітарні показники забрудненості грунт (з розрахунку на 100 г)
- •Розділ 3. Санітарно-гігієнічна оцінка води. Заняття 3.1. Прийоми санітарно-гігієнічної оцінки води.
- •Санітарно-топографічне обстеження водойми
- •Огляд водойми
- •Карта санітарно – топографічного обстеження джерела водопостачання
- •Грунтові криниці
- •3.1. Перерахунок прозорості води в каламутність
- •4.Колір води
- •3.2. Оцінка інтенсивності запаху води.
- •Проба на органічні речовини
- •Хімічні методи дослідження води
- •Заняття 3.2. Гігієнічний контроль за процесами самоочищення води
- •Санітарно – гігієнічне значення
- •Визначення кількості аміаку у воді
- •Визначення нітритів і нітратів у воді
- •4. Шкала вмісту азоту нітритів
- •Нормативи.
- •Визначення сульфатів методом о. П. Озерова.
- •Кількісне визначення заліза
- •Визначення твердості води
- •Заняття 3.3 Методи знезаражування води
- •2. Визначення хлор потреби води.
- •Заняття 3.4. Виїзд на водойми ферми учгоспу
- •Розділ 4. Зоогігієнічна оцінка кормів Заняття 4.1. Зоогігієнічний контроль якості грубих кормів
- •Гігієнічне значення грубих кормів
- •Санітарна оцінка сіна
- •5.Критерії оцінки сіна за вологістю
- •6.Максимальний вміст за масою, %
- •7.Час збирання сіна
- •8.Ознаки злакових і бобових рослин
- •10.Рослини, що впливають на обмін речовин
- •Санітарна оцінка соломи.
- •Санітарна оцінка полови.
- •Визначення наявності в сіні споринні, головні ржавчини.
- •Визначення токсичності грибів методом шкірної проби на кроликах.
- •Заняття 4.2. Санітарно – гігієнічна оцінка соковитих кормів.
- •Лабораторна оцінка якості силосу
- •Оцінка якості жому.
- •Оцінка якості браги.
- •Оцінка якості коренебульбоплодів
- •Заняття 4.3. Санітарно гігієнічна оцінка зернових кормів
- •Лабораторні методи оцінки зерна
- •Розділ 5. Гігієна тваринницьких приміщень. Заняття 5.1. Поняття про проектування тваринницьких приміщень та читання проектної документації
- •Поняття про проекти приміщень
- •Поняття про масштаби.
- •Технологічні рішення.
- •Загальні відомості про будівельні креслення.
- •Вимоги, що пред’являють до території для будівництва підприємств
- •Розміщення будівель і споруд на території підприємства
- •Тема 6. Спеціальна гігієна. Заняття 6.1. Гігієна великої рогатої худоби
- •Зоогігієнічні вимоги до безприв’язного утримання худоби.
- •Гігієна вирощування телят у профілакторний період.
- •Заняття 6.2. Гігієна свиней
- •Заняття 6.3 Гігієна овець.
- •Проведення окоту і вирощування ягнят.
- •Гігієна стриження овець.
- •Гігієна купання овець
- •Гігієна доїння овець.
- •Заняття 6.4. Гігієна коней
- •11.Номенклатура основних виробничих будівель і споруд
- •Системи утримання коней: стаєнна і табунна (пасовищна).
- •Годівля коней
- •Гігієна жеребців – плідників
- •Гігієна жеребних кобил.
- •Вирощування лошат.
- •Вимоги до збруї.
- •Догляд за кіньми.
- •Заняття 6.5. Гігієна птиці
- •Системи утримання птиці
- •Санітарно-гігієнічні вимоги до інкубації
- •Номенклатура будівель і споруд пташиних ферм
- •Вентиляція пташників.
- •Освітлення пташників
- •Контроль якості кормів
- •Санація птахівничих приміщень і території.
- •Гігієна кролів, хутрових звірів, мисливських і службових собак та лабораторних тварин Гігієна кролів.
- •Гігієна хутрових звірів
- •Гігієна службових і мисливських собак.
- •Заняття 6.6. Гігієна бджіл
- •Вимоги до ділянки для розміщення пасіки.
- •Вимоги до вуликів.
- •Системи утримання бджіл.
- •Заняття 6.7. Гігієна ставкового рибництва
- •Список використаної літератури
- •Тема 6. Спеціальна гігієна. 67
Системи утримання коней: стаєнна і табунна (пасовищна).
Табун – однорідна за віком і статтю група тварин.
Утримання в стайнях індивідуальне або групами. У спеціальних денниках індивідуально утримують жеребців плідників, кобил з лошатами, молодняк на тренінгу. Робочих коней і молодняк, що не має племінної цінності утримують в секціях по 2…100 голів. У стайнях обладнують денники для жереблення кобил. На кінних заводах відгороджують спеціальні майданчики (пfддоки). Замість вигулів споруджують конов’язі для огляду і очищення тварин. Влітку випасають на левадах. Випасання може бути культурно-табунне і поліпшено-табунне. При останньому коней цілий рік випасають окремо жеребців і кобил. Під час парування формують косяки: одного молодого жеребця і 15 кобил, або статевозрілого і 30 самок.
При перегоні швидкість руху не більше 6 км/год, а через 15 км тваринам надають відпочинок. Пасовища вибирають благополучні в епізоотичному відношенні. Напування з відкритих водойм лише в тому випадку, якщо вони відповідають Держстандарту.
Приміщення для коней і їх обладнання. Стайні споруджують у відповідності з планом забудови тваринницьких ферм з урахуванням ветсанрозривів. Будівельні матеріали підбирають з високим коефіцієнтом термічного опору. Підлоги міцні, найкраще глинобитні або керамзито – бетонні чи дерев’яні. Висота стайні 3,3м. Ширина стійла 1,75 м, глибина 3м.
Годівниці встановлюють на висоті 1,1м від підлоги. З правого боку обладнують відділення для концентратів шириною 40 см. Відділення для грубих покривають металевими гратами з шириною вічка 30 см. Встановлюють автонапувалку з вентилем, щоб запобігти напування спітнілих коней. Корита для групового напування встановлюють на висоті 0,5 …0,7 м, глибиною 0,4 м, фронт напування 0,6 м.
Годівля коней
Використання високоякісних кормів запобігає виникненню захворювань органів травлення. Спочатку згодовують грубі, соковиті і концентровані. Після концентратів коня заборонено використовувати в роботі, йому надають відпочинок 1,5 год. Найкраще зерно овес і ячмінь. Коренеплодів 10 кг, грубі- вівсяну солому змочену водою здобрюють дертю або подрібненими коренеплодами. Напування не менше трьох разів на добу. Кінь з’їдає до 50 кг сіна, воду дають за 40 хв до закінчення роботи температурою 22оС, а якщо вона холодна, то у тварини можуть виникнути ревматичні запалення. Після згодовування концкормів коня не напувають тому, що зернові бубнявіють і розширяється шлунок. Дозволяється водопій через 2 год після даванки концкормів. Не можна напувати з ополонок.
Гігієна жеребців – плідників
До парування плідників готують з грудня, а парувальна компанія проводиться в лютому – березні щоб одержати лошат ранньою весною. В день проводять 1…2 садки. Інколи три садки і один раз в тиждень денний відпочинок.
Гігієна жеребних кобил.
Парують кобил з трирічного віку і старших. Причиною викиднів можуть бути порушення зоогігієнічних норм годівлі, утримання, напування, травматизм. За 2 місяці до жереблення і 15 днів після нього кобил звільняють від роботи, але щодня їм надають моціон до 1000 м . Нормальний приплід має масу 40…50 кг. При сприятливій погоді кобилу з лошам тримають у варках. За 6 місяців лактації кобила може дати до 3 тис. кілограмів молока. Відлучають лошат у 6 місячному віці.